Ворог отримує точну розвідувальну інформацію про організацію та тактику роботи протиповітряної оборони завдяки стаціонарним відеокамерам у великих містах України. Контроль за роботою стаціонарних відеокамер відсутній.
Найбільш неприємно дивує у нещодавніх обстрілах Хмельницького та Києва, що майже миттєво в мережі з’являються відеозаписи навіть не телефонів, а з стаціонарних камер спостереження, які миттєво дають якісну картинку щодо результатів ураження складу боєприпасів, наприклад, у Хмельницькому. Цікаво, що камери наведені не на якийсь об’єкт — вхід до квартири наприклад, а загалом на місто, саме щоб фіксувати усе що відбувається.
У Києві з’явилось вночі одразу кілька відео роботи нашої протиповітряної оборони, які дають важливу тактичну інформацію стосовно характеру дій ППО. Завдяки відео стає зрозумілим порядок застосування та кількість та тип задіяних засобів ППО, приблизні райони запуску. Так, фіксація кількості пусків ракет з однієї точки дуже багато говорить про характеристики зенітно-ракетних систем. Російські супутники не мають можливості постійно сканувати райони ударів, і тому швидка видача даних з відеокамер — це найкращий засіб отримання розвідданих.
Головна небезпека, що це дуже швидко потрапляє в мережу, така швидкість становить загрозу. Якщо відео публікують за добу, то скорегувати свої дії ворог не зможе, але якщо відео викладають онлайн або за кілька хвилин, то з’являються можливості для корегування. Нема сумнівів, що можливості розташовувати відеокамери з виводом в інтернет вже зараз використовуються російською розвідкою.
Величезна проблема державної безпеки — наші спецслужби та правоохоронні органи досі не мають контролю за встановленням відеокамер та трансляцією онлайн в інтернет відео з цих камер.
На початку війни наявність розгалуженої мережі приватних камер мало для нашої оборони неоціненне значення, це було для нас вигідно, але зараз потрібні системні рішення щодо реєстрації відеокамер, які оглядають панорами міст та централізованого контролю їхньої роботи.
Якщо людина ставить камеру у свій двір чи біля своєї оселі, щоб контролювати свою квартиру або свій маєток — це нормально та потрібно вітати, це власна безпека, тут ніякі обмеження не потрібні. Але якщо камера сканує місто, це має бути під контролем, оскільки це вже стосується безпеки інших людей. Робота відеокамер, які оглядають міста, під час війни має бути контрольована та санкціонована, і це повинно бути якомога швидше врегульоване на рівні держави.
Ситуація потребує швидких, продуманих та виважених рішень Верховного Головнокомандувача, міністра оборони, Верховної Ради.
Юрій Бутусов
Павло НуссА знаєте, як ці «перші кадри» позицій ППО ЗСУ з’явилися у розпорядженні ворога?
Відбиті наглухо піаром блогери?
Ні!
Точніше, не ними єдиними!
Ці кадри у розпорядженні Москви
з’явилися з цілком відкритих джерел — камер відеоспостереження, які до сих
пір транслюють в мережі в режимі
онлайн ситуацію міст та містечок України.
Все зрозуміло, війна — це завжди хаос,
але ж спецслужби на місцях мали б
вже давно зупинити трансляцію, заборонивши її під загрозою кримінальної відповідальності.
Не зробила цього вчасно, зробіть зараз.
А оператори, які це роблять — йдіть нах разом з інстасамками та тік-ток мудаками.
Росіяни розповсюджують відео з стаціонарної камери спостереження з Києва, яке було оприлюднено вночі, з коментарем, ніби на ньому зафіксовано роботу зенітно-ракетної системи МІМ-104 Петріот.
Міноборони РФ та російські блогери розповсюджують дані, ніби на відео також показано ураження Петріот аеробалістичною ракетою «Кінжал».
На мій погляд, такі заяви показують в черговий раз некомпетентність та брехливість Міноборони РФ та найнятих їм блогерів, виходячи з відкритої інформації про характеристики зенітно-ракетної системи Петріот PAC-2.
На відео ми бачимо траекторії запуску зенітно-ракетної системи, саму батарею не бачимо, також не бачимо, що саме та де саме вибухнуло на землі.
Судячи з відео відбувся пуск понад 20 зенітних ракет з однієї точки майже одна за одною.
Але, звичайно, це ніяким чином не могла бути система Петріот.
По-перше, батарея Петріот загалом складається з чотирьох пускових установок, на кожній установці по чотири контейнера з ракетами. Тобто батарея може швидко здійснити тільки 16 пусків, і після того має перезаряджатись.
По-друге, пускові установки великі, вони розсереджуються на значній площі, щоб не обмежувати маневр, з однієї точки пуски неможливі, одна установка з однієї точки зробить тільки чотири пуски, після чого змінить позицію.
Тобто заяви про Петріот це черговий російський фейк.
А тепер щодо ніби-то ураження зенітно-ракетної системи, яка точно не схожа на Петріот.
Вже після завершення пусків десь неподалік ми бачимо вибух.
По-перше, видно, що вибух віддалений від точки запуску на схід від осі спостереження. У камери нема зуму, але вона фіксувала пуски з близької відстані, вони були десь за будинком на який камера спрямована. Вибух віддалений від точки запуску.
По-друге, ураження Кінжалом якогось місця у 3 мільйонному Києві зробити непомітно неможливо — там бойова частина у 480 кг. Я не раз викладав на каналі відео вибуху схожої боєголовки від Точки-У, якби був удар десь у Києві біля якогось будинку, то було б тисячі свідків через ураження значної кількості будинків та масштабні руйнування. Таке не приховаєш.
Мій висновок:
1. Відео схоже на вибух уламків збитої ракети, яка впала десь за містом.
2. Міноборони РФ намагається приховати свої поразки у результаті знищення 5 російських літаків та гелікоптерів за останній тиждень та у результаті невдалого повітряного удару по Києву. Російські пілоти зазнали великих втрат та бояться ефективно діяти у повітрі, ховаються від можливих пусків наших зенітно-ракетних систем новітніх зенітно-ракетних систем Patriot, IRIS, NASAMS, SAMP-T.
3. В Міноборони РФ йде запекла апаратна боротьба між угрупованням Герасімова та угрупованням командувача Повітряно-Космічних сил Суровікіним. Тому приховати невдалі дії Суровікіна намагаються багато його прибічників, які готові вигадати будь-що для порятунку репутації цього відомого «борця з трансформаторами».
