Що таке реванш?
Це не лише тригери, як з перейменуванням «назад» проспекту генерала Григоренка у Харкові на м’ясника Жукова, чи одномоментне повернення судом на мапу Києва проспектів Московського (Бандери) та Ватутіна (Шухевича).
Це те, що лежить в основі цих символічних актів.
Постсовковий русский мір.
Він всіма силами втручається в наш простір.
Судом скасовує вимоги будувати наші міста комфортними https://bit.ly/2WZ4loI
Щоб було щільно, тісно, без парків, скверів і спортивних майданчиків. Щоб ми й далі проводили кілька годин на добу в транспорті до садочка чи школи. І не мали часу озирнутися, тим паче — часу на на громадянську активність.
Судом визнає винними за висловлення своєї думки.
Бо двоє людей, які виходять із плакатом на вулицю, одна з яких — 16 річна дівчина, мають бути визнані винними. Бо ж може вийти 2 мільйони! А поліцейські, які відвезли у відділок і морально тиснули на дитину, не повідомивши батьків, були «у праві». Вони будуть шановані, а матір, яка «погано виховала», засуджена. Це не сарказм, і ця справа також розглядається в суді. https://bit.ly/2ILPo5C
5 років змін — це дуже мало, багато ми, суспільство і влада, не встигли.
Але вектор був зрозумілий.
Бо, попри недореформований суд, Мінрегіон ввів обмеження висотності забудови і зобов’язав будувати школи поруч, а об’єкти доступними для інвалідів (так, «це нікому не треба», за рішенням суду, звісно).
Ми вже звикли до повної свободи висловлення політичної чи громадянської позиції.
Тепер ми знову бачимо вектор.
І цей вектор — не у майбутнє, а у минуле.
А рух в минуле під пропагандою «нового» — один із найстрашніших кейсів в світовій історії. Кажу це як фахівець-історик.
Символи мають значення. Бо вони уособлюють зміст і притягують однодумців.
Або Москва — або Україна.
Або минуле — або майбутнє.
Вибір за нами. Не забуваймо — нас прикривають.
Поки що.
Продавец металлолома в оккупированное РФ Приднестровье Андрей Андрейчиков назначен главой Одесской облгосадминистрации. Представитель одного из самых криминализированных видов бизнеса, о котором почти нет упоминаний в интернете, признан «новым лицом». Можно очень критично относиться к его предшественнику Максиму Степанову, но следует отметить, что раньше появление дельцов такого калибра в облгосадминистрации даже на должности заведующего столовой привело бы к скандалу. А теперь Андрейчиков станет хозяином ОГА.
Как объяснить такое назначение главой администрации ключевой области, где сосредоточены интересы экспортно-импортной мафии в портах, где граница с криминальным Приднестровьем, где масса социальных проблем?
А где прочитать про реформаторские планы Андрейчикова? Про борьбу с коррупцией и взятками среди чиновников, особенно интересно.
«Новые лица» с такими назначениями могут скоро превратиться в ругательный мем типа «любих друзів». Испортить хорошую идею легче всего доведением ее до абсурда.
