Зеленський вирішив перекласти відповідальність у власному провалі в боротьбі з пандемією на місцеві громади і змусити їх переглядати і так куці бюджети, щоб виділити фінансову допомогу на час пандемії.
Нещодавно Президент зареєстрував у парламенті законопроект про допомогу особам на період обмежувальних заходів.
Яким пропонується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів надати одноразову допомогу найманим працівникам та ФОПам, які втратили частину своїх доходів чи зарплати внаслідок протиепідемічних обмежень.
З державного бюджету планується виплатити по 8 тисяч гривень.
Виплати ж з місцевих бюджетів будуть визначатись рішеннями самих громад.
Наразі в проекті нового закону не вказано джерел фінансування нових видатків державного бюджету — принаймні в такому обсязі. Ймовірно, одночасно у парламенті буде зареєстровано проект відповідних змін до державного бюджету.
Так, для державного бюджету навіть за відсутності джерел фінансування виплат в проекті нового закону, принаймні зрозумілий алгоритм подальших дій, а саме реєстрація проекту відповідних змін до державного бюджету. Далі влазимо в нові державні борги і їх проїдаємо.
Що ж відбувається з місцевими бюджетами та який алгоритм подальших дій для місцевої влади, яка набула широких повноважень та відповідальності завдяки децентралізації?
Тут взагалі наступить повний хаос в громадах, безвихідь, до яких можна застосувати таке гасло «Знайди вихід, якщо зможеш», адже місцеві бюджети з дефіцитом бути не можуть, а отже треба буде скорочувати існуючі статті витрат і фінансувати нові.
Це все гарно розкривається на прикладі середньостатичної об’єднаної територіальної громади (ОТГ) в будь-якому регіоні України. Що ж саме отримали ОТГ завдяки реформуванню адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня (районів), просто кажучи, коли 490 районів зробили 136?
ОТГ отримали нові великі і дуже чутливі для населення сфери відповідальності, щоправда в рамках своїх місцевих бюджетів (без будь-якої державної допомоги), а саме прямі зобов’язання надавати якісні і доступні послуги, які раніше люди отримували в районах.
Виділимо ключові послуги, які впали на ОТГ:
— соціальні гарантії, соціальні виплати,
— пільги, робота з дітьми, людьми похилого віку, пільгові перевезення тощо.
А тепер місцева влада – вам новий подарунок децентралізації від Зеленського: як, за які кошти місцевого бюджету, в якому розмірі, забезпечити одноразову допомогу найманим працівникам та ФОПам, які втратили частину своїх доходів чи зарплати внаслідок протиепідемічних обмежень.
Це при тому, що фактично саме місцеві громади, насамперед великі міста взяли на себе левову частку фінансування антипандемічних заходів у 2020 році, поки Зеленський замість закупівлі вакцин закатував 35 млрд грн у асфальт, а Степанов підбирав нову куртку на холодну зиму.
Більше того, у місцевих громад ще й забрали велику суму коштів. Наприклад, у Львова близько півмільярда гривень.
Цим законопроектом Банкова посилює розрив між центральною і місцевою владою, намагаючись знову вивести себе з-під справедливих звинувачень у бездіяльності та корупції і вчергове намагається перекласти власні поразки в управлінні державою на інших.
Що там буде в регіонах, на місцях, в ОТГ
— чи отримають місцеві підприємці підтримку через локдаун,
— чи в черговий раз пожежна чи поліцейська машина загубить колеса на невідремонтованій місцевій дорозі,
— чи село замість благоустрою отримає нові чагарники та сміттєзвалища в громадах,
— вирішувати громадам та ОТГ, а МИ – БАНКОВА, до цього аж ніякого стосунку не маємо.
Хоча цивілізований світ демонструє повністю протилежні приклади, доводячи, що саме центральна влада бере на себе лідерство, допомагає, а не кидає громади напризволяще, особливо в такій складній ситуації економічної кризи та пандемії.
P.S.Страх перед вулицею
Останні події дуже чітко проявили страх очільників держави перед вулицею. Тільки так можна пояснити безпрецедентну увагу до розбитих шибок та помальованих дверей. Тільки так можна пояснити гучні заяви «ми вас не боїмося». Тільки так можна пояснити вимогу засудження, яка висувається нині всім васалам і посіпакам.
Вони не бояться російських танків, не бояться фінансової кризи, не бояться спалаху епідемії, не бояться поганої репутації. Тому що у російські танки насправді не вірять, у непоступливість західних кредиторів і донорів зовсім не вірять, натомість вірять, що Феофанія та телебачення врятують здоров’я і рейтинг.
Вони бояться вулиці, тому що не знають, як від неї врятуватися.
Вони знають, як купити жадібних, задурити дурних, залякати боягузів. Вони не знають, що робити з тими, хто не жадібний, не дурень і не боягуз. Хай навіть таких дуже мало.
Люди на печерських пагорбах, я вам розповім, як врятуватися від вулиці.
Перезавантажте судову систему — у вас для цього є всі повноваження. Зберіть нову Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів із доброчесних перевірених людей. Повидаляйте недоброчесних суддів — нині про кожного суддю є всі відомості у відкритих джерелах. Вам будуть вдячні не лише ті, хто побив ваші шибки. Вам будуть вдячні мільйони. Більше того, ви самі убезпечите себе від того, що призначені вами недоброчесні судді посадять вас самих після зміни влади (а колись вона зміниться).
Хочете ще пораду? Різко збільшіть економічну свободу. Приберіть пострадянські регуляції й обмеження, які заганяють нас на останнє місце в Європі, 127 місце у світі. Тоді мільйони людей підуть інтенсивно працювати, бо відкриються можливості — не у Польщі чи Німеччині, не в Італії чи США, а тут, у нас. Буде більше податків — значить, більше пенсії, більше зарплати бюджетникам, більше видатки на охорону здоров’я, освіту й оборону. Ви зробите щасливими мільйони людей, десятки мільйонів. Може, навіть другий термін стане реальністю.
А поки нема свободи і правосуддя, ваш страх вулиці обґрунтований. Голодні й обмануті люди, яким нема чого втрачати, які розуміють щоденну загрозу опинитися за ґратами без вини, доказів і процедур, врешті розіб’ють вам всі шибки, і не тільки шибки. Вони помалюють вам всі стіни, і не лише стіни.
Мені такий сценарій не подобається, тому я щиро даю вам ці дві поради.
