Веселі чоловічки

Бюджет нашого домогосподарства давно пішов на їх веселі забави. І вони так само весело займають під заставу наших квартир гроші «на будь-яких умовах». Тому, що нормальні кредитори давно нічого не дають.

Для того, щоб ми не нервували вони показують нам фокуси і навіть розігрують вистави. Коли хтось із них, раптом викритий в крадіжці або підозрі на диверсію, — вони іноді здають тих, хто облажався. І навіть відбирають у них смартфони. Щоб робити веселі відосіки могли тільки учасники веселого процесу.

А мешканці будинку кажуть — Нууу, ось бачите? А ми думали вони хочуть будинок підірвати. Гарні ж хлопці! Он вони — справжні негідники, спіймані, і будуть покарані. Але це не точно.

А веселі чоловічки — хороші виявилися! Вони стають справжніми будівельниками. Нам же говорили — вони навчаться!

Веселі чоловічки кажуть «Ну так! Ми ж вам говорили»?

І починають тягати в підвал зелені ящики. У яких поверх погано закрашеного слова «Динаміт» вже написано «Велика приватизація».

А коли бабуся з першого поверху питає, чому від цього самого будівництва, життя (і житло) стало настільки дорогим, що вона собі не може купити хліба, молока, яєць і навіть солі — вони не мовчать. Вони посміхаються, посилають бабусі повітряний поцілунок, і кажуть — ОК! Ми дбаємо про вас. Ми зараз тут дещо назад покрутимо. І на сіль у вас точно буде вистачати.

Підприємцям з ларька біля будинку, перекрили всі під’їзні шляхи до ларька. Повісили табличку «Не підходити. Заражено! І все таке…». А коли ті стали плакати і обурюватися, сказали — ОК !. Ми зараз щось підкрутимо тут. І підкрутили так, що в ларьок прийшли турботливі податкові інспектори. І навіть судовий виконавець — дещо описати на майбутнє.

Спочатку веселі чоловічки, в основному, їздили на всякому непотребі. А деякі навіть ходили пішки. Але в процесі «будівництва» вони почали приїжджати на дуже дорогих машинах. І дуже скоро їм стало бракувати місця для парковки. І на наступний день приїхав евакуатор. І прибрав з під будинку все машини мешканців з «бляхами». Мешканці дуже образилися. І деякий час пікетували екскаватор. Але їм пояснили, що все буде добре, і так треба. Вони ж самі звали будівельників? Ті ж обіцяли побудувати їм безкоштовну стоянку?

У будинку пофарбували перила. Фарбою що не сохне, бо прострочена. І повісили гарний стенд з планом будівництва. І полагодили дві сходинки на ганку, правда в процесі розбили решту. Але вахтер сказав — не кричіть на них! Вони ж вчаться!

Потім в будинку почали пропадати дверні ручки, лампочки, і батареї опалення. Вахтер списував це на старого голову будинку. Вночі, мовляв, приходить — і все відкручує.

Але одного разу в будинку пропав ліфт. Мешканці виявили порожню шахту, і зрозуміли, що доведеться підніматися додому пішки.

Але їм пояснили. Що по-перше — це все для їх здоров’я. А по-друге ліфт відвезли в ремонт. Зараз там щось підкрутять, і він буде не тільки возити мешканців, а й варити їм каву і підвозити на роботу. І навіть вигулювати собак. Багато хто повірив …

А десь там, далеко від дому була війна. На якій, як раніше казали, захищають будинок. Від тих хто його може забрати. Або зруйнувати.

Мешканці, в більшості цю «війну» не любили. Іноді бемкає там, і заважає дивитися телевізор. І ось ці фотографії в чорних рамках на стенді — псують апетит дуже.

Веселі чоловічки сказали — ОК. Ми просто заборонимо стріляти. І заборонили.

А що до того, що хтось прийде, забере або зруйнує будинок — навіть не переживайте. Нікому не дозволимо. Ми самі працюємо над цим питанням. Вам навіть сподобається — обіцяємо.

Війна іноді продовжувала бемкати. І хтось настирливий продовжував клеїти портрети в чорних рамках прямо поверх стенду з будівництвом. Вахтер по-тихому здирав фотографії, і лаявся матом. А мешканці знову обурювалися — ви ж обіцяли, що буде тихо!

Веселі чоловічки пообіцяли все повирішувати. Сказали — домовимося з «тою стороною». Ну, або мобілізуємо вас всіх — і ви там всі помрете, але вдома не віддамо. Хочете? А, не хочете? Ну добре!

А ось ці, в чорних рамках — це вони напевно самі. З необережності. Тому ми про них і мовчимо.

Підозрілі мішки і ящики у підвал більше не вміщалися. Тому їх почали складати в під’їзді і навколо будинку. А щоб місця вистачило вирішили виселити мешканців з першого поверху. Все одно вони за житло більше платити не можуть. А суди на 100% наші. Тобто — справедливі.

Мешканці вийшли на протест. Але було холодно і незрозуміло. А головним у них, чомусь, були ті ж чоловічки. Тільки більш злі, ніж веселі.

Бо серед веселих чоловічків почали з’являтися дивні люди. Не веселі зовсім. Хтось із них колись був викритий в квартирних крадіжках. Хтось збирав з мешканців гроші «на щастя» — і утік. Хтось — віджав три квартири у другому під’їзді. А інші не раз розповідали, що скоро прийде «та сторона» — і все буде добре.

Мешканці запитали — а хто це? І веселі чоловічки сказали — а це бригада найдосвідченіших будівельників. Вони тут все дороблять коли ми втечемо. Ну, тобто — підемо у відпустку. Хтось же повинен про вас весь час піклуватися?

Мешканці сказали — ну так! І з цікавістю спостерігали з вікон, як «нові будівельники» розтягують по дому якісь дроти, і тягають коробки з будівельним написом «детонатор» на боці.

А на стенді висіло оголошення. Скоро будуть збори мешканців. З гарним і веселим словом «Референдум». І порядком денним «Остаточна ліквідація проблем домогосподарства шляхом безпечного і корисного підриву».

Ну, щоб все як треба. З волі мешканців.

Хтось розумний уже переїхав в інший район. Хтось ще збирає речі.

Залишилися і ті, хто намагаються зупинити веселих «будівельників» і тих, хто йде за ними. Вони навіть готові набити їм морду, і прогнати назад в цирк, де вони раніше працювали.

І навіть пропонують переобрати домоуправління, і змінити будівельників на справжніх.

Але інші не сумують, згодні почекати, потерпіти, і ж шукають нового головуючого. У рекламному буклеті, з заклеєним заголовком «Їх розшукують». Вони упевнені, що в цей раз вони все правильно вирішать. Ну або наступного разу .

Тим більше їм сказали, що тепер для фінального покращення все готово. І вже монтують спеціальну кнопку «повного щастя» прямо в під’їзді. Натиснете, кажуть, коли ми від’їдемо подалі. І всі проблеми закінчаться. Гарантуємо!

Веселі чоловічки трудяться не покладаючи рук. Їм треба встигнути.

Тому що хтось вже дістав кусачки, щоб перерізати дроти детонаторів.

І готується перекрити шляхи веселої втечі. І взяти «будівельників» за комір.

Тому чоловічки переживають.

Але переживають вони не сильно. У них є потужна сила, на яку вони сподіваються. І яка доведе руйнування, ой, тобто — будівництво до кінця.

Це мешканці будинку. Добра весела більшість.

І так буде. Якщо решті не діяти спільно. Ну, або якщо в підвалі, в наслідок «ремонту» не прорве трубу, і не затопить всю вибухову гидоту під три чорти.

Але це якщо пощастить.

Тому кусачки і лом я приготував. Принаймні — спробую. А у вас як?