Угода про закупівлю для українського війська ударного безпілотного комплексу Bayraktar TB2 важлива з політичного, військового та промислового боку.
Про сам факт підписання довгоочікуваного контракту з турецькою компанією Baykar Makina щодо закупівлі ударних оперативно-тактичних безпілотних літальних апаратів першим повідомив Президент України. Що цілком логічно. Адже саме якісний рівень стосунків на рівні президентів двох країн відіграв вирішальну роль у підписанні контракту. Про це мені говорили і спецекспортери, і військові, які були дотичні до цієї справи. Також саме президентський рівень позитивно вплинув на швидку поставку першої партії безпілотних літаків до України – це декілька безпілотних апаратів, декілька пунктів управління та певна кількість керованих ракет.
Адже вирішальну роль у підписанні контракту дійсно відіграв якісний рівень стосунків на рівні президентів двох країн. Про це мені говорили і спецекспортери, і військові, які були дотичні до цієї справи. Також це позитивно вплине на швидку поставку першої партії безпілотних літаків до України – це декілька безпілотних апаратів, декілька пунктів управління та певна кількість керованих ракет.
З самого початку однозначної готовності з боку Туреччини продати Україні новий ударний оперативно-тактичний БпАк зовсім не було. Ситуація змінювалась поступово. А особливо після того, як у лютому 2017 р. троє турецьких військових загинули, а одинадцять були поранені внаслідок російських авіаударів на півночі Сирії.
З українського боку виконавцем контракту є державна компанія «Укрспецекспорт», що входить до складу «Укроборонпрому». Думаю, і для компанії «Укрспецекспорт», яка тривалий час працювала над ним, і для наших військових це цікавий і відповідальний контракт.
Розвідувально-ударний БпЛА Bayraktar TB2 є модифікацією Bayraktar Block В і відноситься до класу оперативно-тактичних середньовисотних БпЛА з великою тривалістю польоту. Він спроектований і виготовляється турецькою компанією Baykar Makina. Розробка комплексу Bayraktar TB2 почалася у 2007 р., через два роки він зробив перший політ, а в 2014 р. розробники продемонстрували турецьким військовим варіант, готовий до прийняття на озброєння. Сухопутні війська Туреччини отримали перші комплекси влітку 2015 р. У грудні 2015 р. вперше були проведені випробувальні запуски озброєння з борта БпЛА Bayraktar TB2. У ході тестів з борта БпЛА на висоті 4800 м був здійснено скидання мініатюрної керованої бомби SMM (плануюча з лазерним наведенням), яка вразила мішень розміром приблизно 3х3 м на відстані у 8 км. У березні 2016 р. турецька армія офіційно прийняла на озброєння ще дванадцять ударних безпілотних літальних апаратів Bayraktar TB2. За час приймальних випробувань безпілотники налітали 2000 годин, а також взяли участь в бойових операціях. До складу екіпажу входять командир, пілот та оператор корисного навантаження.
Українські військові вже визначили місце у бойовому порядку для ударних оперативно-тактичних безпілотних літальних апаратів Bayraktar TB2. Цей сучасний комплекс дозволить фахівцями окремого полку безпілотних літальних апаратів Повітряних Сил набути досвід використання та застосування таких систем. Це підвищить можливості наших Повітряних Сил щодо вирішення як ударних, так і розвідувальних завдань. У перспективі цей досвід буде потрібний по роботі з безпілотними комплексами такого класу власного чи спільного виробництва.
Тепер, власне, саме від наших військових буде залежати, як швидко вони опанують нову техніку, відпрацюють концепції застосування цього комплексу — включно з можливістю виконання як ударних, так і розвідувальних можливостей. Останнє, як на мене, надзвичайно важливо з огляду на розвиток та серійне виробництво ракетних систем та комплексів на кшталт «Вільха-М» та «Нептун».
Тут додам, що коли описують ТТХ Bayraktar TB2, (ударний безпілотник оперативно-тактичного рівня, максимальна злітна маса — 560 кг, корисне навантаження — у 50 кг, тривалість польоту — 24 години та інше), то зазвичай вказують радіус дії у 150 км. Але це показник, що визначається і обмежується дальністю дії радіоканалу управління та телеметрії, спроможністю отримання оператором інформації з сенсорів оптико-електронної системи БпЛА у режимі часу, наближеному до реального. І, фактично, дозволяє виконувати ударну функцію. Проте максимальна дальність польоту Bayraktar TB2 становить 4000 км. Навіть якщо цей показник і виявиться занадто оптимістичним, то у будь-якому разі при виконанні польоту по запрограмованому маршруту реальна глибина виконання розвідувального завдання є набагато більшою, аніж бойовий радіус у 150 км для «ударної» роботи.
Про бойове навантаження. БпАК може застосовувати плануючі бомби з лазерним наведенням MAM-L та MAM-S. Дальність ураження цілі: від 500 м до 8 км.
Про живучість. Так, «безпілотник» можна збити. Проте за оцінками військових, в залежності від дальності та висот його застосування вірогідність його виявлення та знищення складатиме 0,3 – 0,6. Це до речі, менше, ніж у будь якого пілотованого літака – бойового чи розвідувального. При цьому «безпілотник» у комплексі — не один. Також слід пам’ятати, що будь-яка зброя, по суті, є витратним матеріалом. За таким принципом не можна ставитись хіба що до своїх воїнів.
Про спроможність безпілотника працювати в умовах радіоелектронного протистояння з боку ворога. Програмне забезпечення системи анти-РЕБ Bayraktar TB2 дозволяє його екіпажу своєчасно виявляти роботу засобів РЕБ противника, оцінювати ступінь впливу на супутникову навігаційну систему, виконувати польотне завдання в умовах впливу засобу РЕБ. У ході демонстраційних польотів БпАК Bayraktar TB2 та випробувань за участю українських військових та фахівців «Укрспецекспорту» була доведена та продемонстрована ефективна робота систем літака в умовах застосування засобів РЕБ.
Випробування проводились на аеродромах Турецької Республіки та в ході виконання реальних бойових польотів на кордоні з Сірійською Арабською Республікою — в умовах застосування засобів РЕБ. У одному з польотів при повному придушенні роботи навігаційної системи, що відслідковувалось на екрані оператора, БпЛА продовжив політ у нічних умовах і виконував завдання зі спостереження наземних цілей виключно за рахунок роботи інерційної системи комплексу.
Про промисловість. Обсяги контракту між «Укрспецекспортом» та турецькою компанією Baykar Makina є такими, що передбачатимуть офсетні зобов’язання. Тобто укладання з Україною — точніше, з українськими підприємствами контрактів на закупівлю їхньої продукцію та послуг на суми, які певним чином корелюються з нашими витратами на комплекс Bayraktar TB2. Можу припустити, що до секторів, які цікавлять Туреччину, насамперед відноситься потенціал нашого двигунобудування. Свого часу Туреччина шукала гарний танковий двигун під свій танк «Алтай» та під самохідну гаубицю «Фертіна». Але у форматі потужності 1500 к.с. — тобто це наш 6ТД-3, який нам ще треба випробовувати на серії.
Нині більш актуальне питання для Туреччини — авіаційні двигуни, які можна встановлювати на безпілотні літальні апарати значно потужнішого класу, аніж Bayraktar TB2. При цьому Туреччина має досвід, коли австрійська компанія-виробник двигунів відмовлялась здійснювати поставки турецькому замовнику своєї продукції. Потенціал запоріжського ДП КБ «Івченко-Прогрес», що входить до складу концерну «Укроборонпром», цілком може задовольнити поточні та перспективні потреби турецьких авіабудівників у технологічних агрегатах. І зняти ризики для Туреччині у поставках критичних вузлів з Європи. «Упаковування» цього напряму взаємодії під офсетний пакет може влаштувати обидві сторони.
Отже, на цьому тлі цілком впевнено можна стверджувати, що Угода про закупівлю для українського війська ударного безпілотного комплексу Bayraktar TB2 відкрила нову сторінку у військових та оборонно-промислових стосунках України та Туреччини.
P.S. Во время церемонии вручения Томоса Православной Церкви Украины, состоявшейся 5-6 января в Стамбуле, украинская делегация была очень многочисленной и в нее вошло много лиц, которые в принципе не должны бы иметь прямого отношения к делам церковным. Как выясняется, так оно и было. Часть этой большой и шумной делегации создавали эффект массовости, за которым уже могли спокойно работать как те, кто занимался Томосом, так и те, кто приехал в Турцию по другим вопросам, а заодно – принял участие в этом знаменательном событии.
Российская пресса сразу и очень болезненно отметила министра обороны Украины в составе правительственной делегации, хотя ограничилась шутками и издевками. Мы еще тогда писали о том, что министр обороны имел собственную, профильную программу, и это нашло свое подтверждение в информации, которая постепенно стала публичной.
Это значит, что уже в ближайшее время Украина будет располагать первым таким ударным комплексом, состоящим из шести ударных БПЛА, набора вооружений, комплекса управления, состоящего из двух станций контроля и управления, смонтированных в контейнерах стандарта НАТО, и техники, необходимой для обслуживания как самих летательных аппаратов, так и всего комплекса в целом.
То есть, речь идет не о закупке отдельных летательных аппаратов, а о тактической единице, с набором всего необходимого. До Украины у Турции был всего один покупатель на эту систему – Катар. Он приобрел ровно такой же комплекс, как и мы, в том же составе. Но фактическая поставка этой системы говорит еще и о том, что все движется согласно договоренностям, достигнутым ранее, а в них входит и сборка таких систем в Украине, с максимальной использованием узлов и агрегатов, которые способна производить Украина. То есть, вслед за первым комплексом, полученным ВСУ из Турции, пойдут комплексы, уже собранные у нас.
Собственно говоря, сам летательный аппарат относится к разряду средних и имеет массу 650 кг при размахе крыльев 12 метров. Его потолок составляет 6,75 км и боевой радиус 150 км. Двигатель Rotax 912 выдает мощность 100 лошадиных сил, что позволяет аппарату летать с крейсерской скоростью в 130 км/ч и максимальной – 220 км/ч.
Сделка ценна тем, что система обладает всем необходимым, в частности – центром управления как самим беспилотником, так и его вооружением. А на вооружении он имеет корректируемые авиабомбы разной мощности и назначения и управляемые ракеты. Одновременно он способен доставить к месту пуска две управляемые ракеты UMTAS массой 37,5 кг или несколько корректируемых авиабомб, например MAM-L 22,5 кг от турецкого производителя Roketsan.
Сама Турция имеет на вооружении 75 беспилотников этого типа, и как отмечала турецкая сторона, они уже прошли боевое крещение во время проведения военных операций на территории Сирии. Причем, они использовались как для нужд разведки, так и в качестве ударных средств. Военные остались очень довольны эффективностью работы комплекса.
В общем, если сейчас отмотать время на неделю назад и почитать российскую прессу, где потешались над нашим министром обороны Степаном Полтораком, то невольно вспоминаешь мудрость о том, что хорошо смеется тот, кто смеется последним. А последними (судя по всему) посмеются танкисты и водители более легкой бронетехники, состоящие в армейских группировках российских прокси и кадровых военных ВС РФ на Донбассе. Оборудование для смеха уже в пути.
