Кстати, в Латвии с языком совсем строго — только латышский.
Приезжаете вы, к примеру, на поезде, и на вокзале видите табличку «izeja». Это означает «выход». Не догадаетесь — не выйдите. Или, допустим, хотите поехать в аэропорт — на табличках только «lidosta», никакого даже «airport». Для меня это не проблема, я знаю язык, но для приезжих, согласитесь, создаёт трудности.
Тут недавно начальника одного вокзала крупно оштрафовали и собираются снять с работы за то, что проявил гуманность и все таблички написал на двух языках, чтобы людям удобнее было. Что тут началось! Комиссия по госязыку собирается, уголовным делом угрожают — не положено! Закон о госязыке разрешает только надписи на латышском. Подключились партии, пресса — решают, оставить ли таблички или переделывать. Вот такая реальность. Вторым языком на них, кстати, был английский.
И ещё раз к вопросу о языках. Некоторые всё же пытаются облегчить жить иностранцем. Удаётся ли — другой вопрос.
P.S.
Російськомовну вату страшенно дратує закон про мову, хоча він значно ліберальніший за подібні закони в інших. європейських країнах.А шкода, бо за приклад треба було взяти Латвію.
Але тут вони починають тицяти нам Швейцарію, де, мовляв, аж чотири мови.
Ну, так, там є чотири мови в різних кантонах. Але це не означає, що в Цюріху в крамниці і в банку вам будуть відповідати на вашу чудову французьку французькою чи не менш прекрасну італійську — італійською.
Бо кожен кантон самостійно встановлює ту чи іншу мову офіційною на своїй території. І хтось, хто прибув з іншомовного кантону, може спілкуватися з місцевими чиновниками чи поліцією винятково на мові цього кантону.
І в дупі вони мали в Цюріху вашу вишукану французьку. Як і в Женеві — німецьку.
Франція, між іншим, не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов. Офіційною мовою є французька.
І це при тому, що там доволі багато стародавніх корінних, а не панаєхваших, народів (лангедокці, баски, каталанці, ельзасці, корсиканці), а деякі з них мають писемність навіть давнішу за французьку — наприклад провансальська.
Я не розумію, чому наші депутати тупо не перейняли мовний закон якоїсь розвинутої країни. Можна було б кивати на неї.
Усі балачки про те, що ми багатонаціональна країна — від диявола. Бо в світі вже давно нема мононаціональних країн. Усі багатонаціональні. Але треба вирізняти народи, які живуть в прикордонних областях — ця особливість існує в усіх країнах. Всюди сусідні народи перетинаються.
Щодо росіян, то вони не є корінними, це не що інше, як російська діаспора в Україні. Така сама російська діаспора існує і в Прибалтиці, Німеччині, Іспанії.
Українська діаспора в Західній Європі не має жодних особливих преференцій. Школи — недільні за кошти батьків, преса — приватна.
Українське корінне населення в Росії давно винищили і русифікували.А колись і школи були на Далекому Сході, в Уфі, на Кубані, на Курщині, Вороніжчині, і преса, і книжки виходили. Та на початку 30-тих років каток репресій все знищив. Не дарма ж кубанські козаки разом з донськими підтримали німецьку армію.
Тому товариші московити почніть з себе. Гітлер, за висновком Солженіцина, пацан в коротких штанятках в порівнянні зі Сталіном, якому ви носите ваші гвоздики.
