Вчора пізно ввечері Кабмін вніс до Верховної Ради довгоочікуваний проект змін до законодавства про мобілізацію. З його змістом, напевно, вже ознайомилася вся країна, тож детально зупинятися на ньому не будемо. Звернемо увагу лише на те, що цим документом надійно захищені депутати, чиновники і ціла міні-армія силовиків.
Варто лише зазначити, що мобілізація, і особливо ротація наших захисників, дехто з яких воюють вже скоро два роки, необхідна. Не ми обрали цей шлях. Його за нас обрали російські окупанти, коли напали на нашу країну. І ніхто, крім них, не винен у тих тяготах, які несе і буде нести український народ.
Народ, звісно, не у захваті від запропонованих змін. Невдоволення менш пасіонарної частини суспільства шириться соціальними мережами і зіштовхується з невдоволенням їхньою позицію та поведінкою більш пасіонарної частини. Це суспільне протиріччя в тій чи іншій формі виникло б обов’язково.
Однак, здається, влада робить все, щоб такі протиріччя ставали все глибшими. І водночас всіма силами намагається перекласти політичну відповідальність за непопулярні рішення на когось іншого. Не знайшовши ліпшої кандидатури, ніж військові.
Ще під час своєї останньої прес-конференції президент Володимир Зеленський заявив про необхідність мобілізувати 450-500 тисяч громадян. Всі побачили цифру, але не побачили контексту. Він говорив про те, що таким є запит Генштабу. Вчора, анонсуючи законопроект, глава фракції «слуг» Давид Арахамія повторив цю цифру, і теж додав – це запит Генштабу.
А ранком «УП» випустила цікаву новину про «темник», який отримали рядові парламентські «слуги». Їм фактично заборонили коментувати новий законопроект. М’яко порадивши триматися однієї з президентом лінії з огляду на «чутливість питання», тому «мобілізацію із суспільством мають комунікувати військові, від яких цей запит виходить».
«Фракції слід утриматися від коментарів з цього приводу в ЗМІ, на міжнародному рівні, в соцмережах, в особистих комунікаціях. Всі питання, якщо вони будуть, мають бути переадресовані військовому командуванню», — наголосили у «Слузі народу», за даними журналістів.
В перекладі з медійної на людську, політична влада вирішила зробити крайньою за посилену мобілізацію владу військову. Ще простіше кажучи – злити негатив на Валерія Залужного. Мовляв, це все його ідеї і проблеми.
Хоча Генштаб жодним чином не є суб’єктом законодавчої ініціативи. Але й на цей випадок у вищого політичного керівництва є підстраховка. Звуть її Денис Анатолійович Шмигаль. Якщо хтось забув, це наш прем’єр-міністр.
Саме йому було доручено підписати непопулярну в суспільстві ініціативу. Чомусь законопроект про мобілізацію вніс не президент, який, між іншим, є верховним головнокомандувачем Збройних сил України, і навіть не Арахамія, який вчора голосно репетував про це. Пішов на амбразуру Шмигаль, якому власне і немає чого втрачати.
Тож вимальовується майже ідеальна для влади схема. Негатив зливати на того, кого вона чомусь вважає своїм головним конкурентом. А якщо справи зовсім погано підуть – підставити нікому не потрібного Шмигаля, який начебто сам все це вигадав.
Щоправда, в усьому цьому є один нюанс. Валерій Залужний, суспільна довіра до якого є незаперечною, вийшов в ефір і прямо заявив:
«Військове командування жодного запиту не робило на якісь там цифри (450-500 тисяч). Військове командування продовжує виконувати функцію захисту держави і відповідно, формує свої запити (на боєприпаси на зброю і на людський ресурс). Це робиться на постійній основі, а якимось окремим форматом, заходом на Кабінет міністрів чи Верховну Раду ми не здійснюємо».
Тобто, виходить цифру у півмільйона політичне керівництво країни тупо саме придумало. Вочевидь, заздалегідь готуючи ґрунт для внесення непопулярного законопроекту, який підіб’є владний рейтинг ще більше. Можливо, вони б його навіть воліли й не вносити. Але немає вибору – мобілізація провалена, як стверджують багато військових.
І провалена вона, в тому числі, через попередній популізм політичної влади. Яка, не запитавши думку військових, влізла у мобілізаційну систему, пачками звільняючи «поганих воєнкомів».
Як тут не нагадати один з улюблених висловів Ігоря Валерійовича Коломойського, який політичне керівництво, вірогідно, багато разів чуло: «Життя – як супермаркет: бери, що хочеш, але в кінці каса».
