Сегодня российской авиации не подфартило. Утром российский аэроплан был обидно сбит над курортной Затокой, в Одесской области.
Поводов для обиды у пилота было множество. Понятно, что первым был тот, что вода была не слишком теплая и тонуть в холодной было не комильфо. Второй – быть сбитым возле курорта, глупо и смешно. Ну а третий, хоть это и не подтверждено на 100%, возможно сбили его с нашего военного катера. Если это так, то жмур и его самолет, стали первыми, кого одвухсотил в воздухе именно наш ВМФ, с которого россияне глупо смеялись. Но в любом случае, один серийный убийца отлетался и это – хорошо.
Ну а второй самолет был сбит в районе Волновахи. Видимо пилот успел катапультироваться и на его спасение полетел вертолет типа Ми-8. Его – тоже сбили. И если с пилотом самолета неизвестно, что случилось, то экипаж вертушки занял первый ряд на концерте Кобзона. Кстати, за эти 8 дней, на его концерт уже собрался пусть и небольшой, но стадион на 10 тыс мест. В основном это не пилоты, но тем не менее, публика собралась знатная, от личной гвардии Кадырова, до настоящего генерала. ВИП ложа пока остается пустой, но похоже на то, что скоро туда пожалует сам царь, чтобы послушать песню про день победы и возможно – примерить парик певца.
Третий же самолет сбили под Черниговом. Аэроплан только отбомбился над городом и тут с ним случилась неприятность. В общем, пилот катапультировался и на его поиск отправились местные охотники, чьи дома он только что звонил. Как там все случилось – неизвестно, но ходят слухи, что летчик скончался от КОВИДа. Якобы охотники хотели, по сложившейся традиции, дать ему закурить, а потом – позвонить маме, чтобы тот рассказал ей, что его обманули, поскольку он ехал на учения и заучился на территории Украины. Но в этот раз этот номер не прошел. Ковид настолько испортил его портрет, что решительно невозможно было понять, куда ему давать прикурить и куда прикладывать телефон, для звонка маме.
Конечно, не одни только летчики сегодня отправлялись на концерт, но поскольку именно они – редкие гости, на этом мероприятии, мы в основном писали о них, хотя в Гостомеле продолжали двухсотить десантников. Между прочим, Псковская, 76-я дивизия не рассказывает о том, как там у них с жмурами, но сотрудники псковского гарнизона отчитались о том, что они обеспечили поставку из Украины в Псков, первые две сотни с лишним, цинковых пеналов с десантниками. Это всего лишь первая партия, поскольку только утром их набили еще десяток и понятно, что этипарашютисты прибудут на родину чуть позже.
Ну а наши военные продолжают перемалывать всю эту дрянь, дожидаясь момента, когда можно будет вести не только оборонительные действия, но и другие, которые все так ждут. Мы победим!
P.S. Похоронка по WhatsApp: Мати загиблого солдата Росії дала інтерв’ю
———————————————————————————————————
Ви граєте в покер?
Я граю інколи.
В покері є такий термін – олл-ін. Це коли гравець згрібає всі свої фішки і ставить їх на свою комбінацію. Карти закриті, тож ніхто не знає точно, навіщо він це робить. Може, у нього ідеальні карти. А може мотлох, але він блефує, щоб удати, що карти чудові. А може він блефує подвійно, а може, а може…
Але реальне життя – не покер. Твої карти бачать всі. І всі бачать, весь світ, що у Путіна на руках нічого. Порожньо. Жодної комбінації. У цій грі він помилився з самого початку, коли вирішив, що український народ залишився радянським і буде зустрічати його з розами.
І тепер його десантники, які замовляли столики у ресторанах Києва на перше березня, гниють у нашій землі. Літаки палають. Панування у повітрі немає. Техніка – під радісний регіт мільярдів глядачів – переходить українським фермерам. Посилюються дезертирство і здача у полон. Танки вже їдуть без захисту, витягнуті зі складів часів СРСР. А країни світу змагаються між собою у кількості і радикальності накладених санкцій.
І Путін робить той самий олл-ін. Він починає вбивати мирних мешканців «градами». Бомбардує Бабин Яр. Обстрілює з танків атомну станцію. Кладе сотні ракет на українські домівки, школи та лікарні. Намагається продемонструвати всім, що він скажений, що він піде до кінця, що потрібно боятися.
Але боїться його насправді тільки його народ. Хоча який це народ? Народець.
А українці, стиснувши зуби, тримають Київ, тримають Харків, тримають Миколаїв і Маріуполь. Демонструють все, чому навчилися за роки війни. Показують кожній людині на планеті, як має боротися вільна нація.
Українці витирають сльози і сміються. Українці хоронять своїх і вбивають десять за одного. Українці ведуть себе як боги, а боги – як українці.
Ми не просто тримаємось. Ми мелемо своїм млином російську армію. Ми кладемо її в свою землю.
І коли ми прийдемо до росіян спитати в них за Херсон, за Крим, за Донецьк і за Луганськ, за Київ і за Харків, за Мелітополь і за Гостомель – їх не захистить їхня армія.
