Пращури вважали рослини оберагами від злих духів, дурного ока та недугів. Кожна квітка мала своє значення, символ.
.
Головний біль заспокоювали чорнобривці, незабудки та барвінок зір берегли, ромашка серце заспокоювала, безсмертник, тобто цмин рани загоював, а мак давав сон і беріг думки.
Віночки починали носити ще змалечку і, відповідно до віку дівчини, у нього вплітали інші квіти та трави.
В Україні налічують понад 77 видів вінків: різдвяні, вінок відданості, чернечий, вінок надії, вінок розлуки, вінок кохання.
Не менше значення приділяли стрічкам, їх вимірювали по довжині коси і розрізали так, щоб її сховати.
На весілля одягали весільний вінок з барвінку, любистку та іншого зілля. Він охороняв наречену і символізував чистоту та цнотливість.
Засватана дівчина носила вінок з барвінку, м’яти, шавлії та інших лікарських трав.
Вінок кохання плели з 13 років і до заміжжя з ромашки, цвіту яблуні й вишні та з квітучим гроном калини.
У час розлуки дівчата дарували коханим вінок відданості з волошок в основі та квітучого любистку.
Ті, кому не пощастило в коханні, плели віночки з волошок і польового маку, а ті, кого покинули заради іншої, — вінок розлуки з первоцвіту або вересу.
Вінок з білих лілій виплітали на смерть.
З віночком в українців пов’язано багато звичаїв і традицій.
Плести віночок — не проста справа, це треба вміти і знати коли саме робити, щоб живі квіти довго зберігалися і служили оберегом.
До прикладу, весільний вінок жінки зберігали все життя.
Мікс з фото Майстерні «Треті Півні » і Майстерні «Маковія».
