Співчуття Зеленського знищеним убивцям мирних українців в Одесі, це ніяке не продовження політики «і нашим, і вашим» («какаяразніца»). Ні. Це пряма атака на суспільство.
Як і насміхання з побиття майданівців, жарти про спливаючу кров’ю Армію, Томос і все інше, це свідома і цілеспрямована атака на суспільні цінності і мораль. Це те єдине, що Зеленський робить усвідомлено і наполегливо все своє життя.
Зеленський змушений існувати серед ворожого для нього суспільства. Він наркоман. Людина маленького зросту, що обрала за шлях у житті розважання інших грою геніталіями на роялі. Моральне суспільство не прийме такого. А от деморалізоване, аморальне — так. Тому Зеленський сіє навколо себе аморальність, під час убивств українських військових на Донбасі шле радісні фоточки із радісним обличчям з корпоративу слуг, пляжу і стрибків у фонтан точно і акурат у дні загиблих на фронті. У вас хто-то погіб? А у нас празнік. Развє нє смішно?
Деморалізоване суспільство примириться з аморальною людиною серед себе, треба тільки зламати його принципи і пріоритети.
Але причини не тільки соціальні. Зеленський — окрім наркоманії, як і його дєди зі щупами і маузерами, чужинець за ментальністю. Будучи носієм чужих українцям цінностей, Зеленський постійно відчуває небезпеку викриття з боку суспільства. Та ставши владою він вже отримав важелі змусити інших слідувати його правилам, а не слідувати їхнім. Тому суспільство усвідомлене патріотичних почуттів він м’яко, але наполегливо перетворює на денаціоналізоване суспільство. Він нав’язує українцям власні критерії українця, де «какая разніца» — загиблий колорад, чи убитий ним українець. Де мова, історія і території неважливі.
Суспільство, де національні святині опльовані, це зломлене суспільство — воно прийме будь-яку чужу владу.
Це до речі все життя добре усвідомлюють всі ці портнови, лукаші, царьови і подібні їм свині, вимушені існувати серед нас.
Тому вони і далі підриватимуть наші національні святині і атакуватимуть суспільну мораль. Вони захищаються. А ми для них — «тупа біомаса», за висловом батька Зеленського.
Терпіння, толерантність в данному випадку — наші вороги.
Ми ніколи не вмовимо портнових-зеленських, бо умовляння чужинці і аморальні особи сприймають, як дозвіл і далі не слідувати нашим правилам. Їх можна тільки змусити. Ми маємо чітко відстоювати свої цінності і дати відсіч всім спробам їх плюндрувати. Або ми доб’ємося цього, або зеленські заведуть нас у прірву, бо деморалізована соціальна група не має шансів на виживання.
