Президент України Володимир Зеленський поскаржився на негативний вплив війни в Ірані на мирні зусилля та постачання партнерами зброї Україні.
Про це він розповів в інтерв’ю ZDF.
США сфокусовані на Ірані
Він зазначив, що американські переговорники Стів Віткофф і Джаред Кушнер не мають часу на врегулювання війни Росії проти України через конфлікт США з Іраном.
«Вони постійно контактують з Іраном і не мають часу на Україну», — констатував він і наголосив, що війна з Іраном негативно впливає на Україну і є викликом для всього світу — не лише для США та Ізраїлю.
«Якщо війна триватиме довше, для України буде менше зброї», — сказав президент, маючи на увазі, передусім, системи протиракетної оборони Patriot.
У нас зараз такий дефіцит, що гірше бути не може», — заявив він.
Ірина Дашківська
Прессекретут хрєнів. Базікало — знахідка для ворога. Це кого той zе-зрадник так переконливо інформує, що в нас катастрофічна нестача ракет до Петріотів, і тому атака може бути особливо успішною? Якби ви чи я самі таке понаписували, до нас цілком обґрунтовано могли б навідатися хлопці із СБУ й поставити дуже правильні питання. А цей зрадник для них недоторканний. Схоже, що воно увірувало, що з цим населенням і цією країною можна безкарно творити геть усе…
Чорновіл
Не тривожтеся, у шейхів усе спокійно. Це шахед у багатоповерхівку в Одесі влучив. Vолодимир Олександрович може й далі насолоджуватися чистим повітрям Норвегії. Його програма в районі Затоки працює нормально…
Чорновіл
Політикам, як відомо, язик даний не для правди, а для її маскування. Але навіть у цьому мистецтві є розумні рівні. І Володимир Зеленський, здається, вирішив узяти нову висоту — синхронного заперечення самого себе. Причому не через місяць, не через рік, а буквально за кілька днів. Такий собі політичний біполярний експрес-курс.
13 квітня — впевнено, майже урочисто: Україна вперше в історії достатньо озброєна, щоб захиститися. Звучить як фінальний акорд симфонії стійкості. Але вже 15 квітня — інша сцена, інша аудиторія, інший настрій: в інтерв’ю німецькому ZDF — катастрофічний дефіцит ракет до Patriot, «гірше вже бути не може». І це вже не симфонія, а реквієм.
Тут навіть не питання, де правда. Тут питання — скільки правд у президента на тиждень. Бо або країна «вперше достатньо озброєна», або «гірше вже бути не може». Середнього не дано. І якщо обидві тези звучать з інтервалом у 48 годин — це вже не політика. Це жанр.
Можна було б списати на дипломатію: мовляв, для внутрішнього споживача — оптимізм, для зовнішнього — прохання про допомогу. Але проблема в тому, що у XXI столітті кордонів для інформації не існує. Те, що сказано в Берліні, за секунду читають у Харкові. І навпаки. Тому така «подвійна бухгалтерія правди» виглядає не як хитрість, а як зневага.
Бо громадяни — не статисти у серіалі. Вони здатні скласти два плюс два. І коли їм сьогодні кажуть «ми сильні як ніколи», а завтра — «ми беззахисні як ніколи», виникає не віра, а підозра.
І головне питання тут навіть не в тому, де була неправда. А в тому, чому президент вважає, що українцям можна сказати одне, а європейцям — інше. Це вже не про риторику. Це про довіру.
А довіра, як і ракети до Patriot, — ресурс обмежений. І якщо його витрачати так само легковажно, то дуже скоро доведеться констатувати ще один дефіцит. Без жодних інтерв’ю.
Перепрошую, я помилився. Наш вирок уже не прохолодним норвезьким повітрям дихає, а спекотним італійським. Турист знову в Італії. Писав раніше про безсенсовність таких вояжів. Рівно нульовий ефект. Зате zе-бобікам яка втіха — їхній улюбленець найбільше нашльондригав по світу з усіх часів і народів… Ну, не за свій же кошт літачка й компашку вигулює…
Чорновіл
