…Частина 1.
Я бачу, що російські інформаційні закиди все ж працюють і місцями працюють непогано. На фоні тяганини на фронті і переважно обронних зусиль України, за відсутності великих наступальних операцій (потрібні час і нормальні умови) після звільнення Херсону і на фоні зимової хандри багатьом добре заходить російська байка про «невичерпність і безмежність потенціалу Росії» в порівнянні з Україною. Треба розібрати цю історію.
Давайте спочатку про війни, в яких Росія “завжди перемагає”. Потім про сам психологічний феномен. А потім про кожну складову «невичерпаності» ресурсів.
Я люблю цей перелік. Бо він моє задоволення. Великі російські війни Індустріальної епохи.
1. Кримська 1853-1856 ПОРАЗКА
2. Російсько — турецька 1877 — 1878 Теоретично — перемога, але де-факто ніяких значущих результатів.
3. Російсько — японська 1904 — 1905 ПОРАЗКА
4. Перша Світова. ПОРАЗКА, РЕВОЛЮЦІЯ, КРАХ.
5. Радянсько — польська 1920 ПОРАЗКА.
6. Радянсько — фінська 1939 — 1940 Піррова перемога.
7. Друга Світова (активна участь СРСР). Перемога (але у великій коаліції)
8. Афганська війна 1979 — 1989 ПОРАЗКА.
9. Перша Чеченська війна 1994 — 1996 ПОРАЗКА (за співвідношення сил 20 до 1, у супротивника відсутня складна техніка)
10. Друга Чеченська війна 1999 — 2001 Технічно перемога, але в Чечні де-факто автономний султанат.
Всі ці війни тривали від 1 до 4 років (виключення — Афганська війна, яка була війною меншої інтенсивності). Війну в Грузії та інші незначні конфлікти я не бачу сенсу розглядати. Перший етап війни в Україні зараз оцінювати не буду, бо ми в середині процесу.
Таким чином, з 10 великих збройних конфліктів Росія програла шість. Безперечний успіх мала лише у Другій Світовій. Коли її підтримували всі нинішні союзники України. А переживаючу кризу Османську імперію, маленьку Фінляндію і Чечню, чиє населення менше населення Чернігівської області перемогла лише умовно.
Загалом, це вже демонструє що російський міф про непереможність та невичерпність не працює. Кожну свою війну з великими чи хоча б з помітними країнами, якщо не мала значних європейських союзників, Росія програла. Часто — маючи значну чисельну перевагу, той саме «невичерпний мобілізаційний потенціал» та «величезні тили». Перша світова війна та Кримська війна не дадуть збрехати.
Що ж. Історичний екскурс пройдено.
Тепер про те, чому це феномен взагалі вмикається і працює.
В чому сенс усіх цих міфів, джерелом яких є Росія і які вони сіють на заході, сході і в Україні? Довести, що чинити Росії опір немає сенсу і що вона все одно переможе, бо згідно російському міфу пропаганди і історичним вигадками, «Росія завжди вигравала війни». Ну окей, не завжди, але ось «війни на витривалість точно завжди».
Історично Росія не дуже вміє перемагати якістю, виключення складають хіба що війни з Туреччиною у 18 столітті, і тому доводиться спиратися на людський і ресурсний вал. Саме тому Росія переважно колонізувала і засвоїла слабо заселені або очевидно відсталі території за рідким виключенням у вигляді України та (тимчасово) Польщі.
Тому якщо в тебе є слабкість — загальна відсталість та ставка на кількість — перетвори її у суперсилу. Через те, що найбільші перемоги в російській історії — над Наполеоном (в коаліції) та над Гітлером (в коаліції) були одержані або за рахунок просторового маневру (Наполеон), або за рахунок банальної переваги людського та ресурсного потенціалу (Гітлер), саме це і сформувало цей міф. Абсолютизований. Те, що Росія програла купу війн, коли цей принцип не спрацював — то вже можна і не згадувати.
Власне, так воно і прижилося. І в самій Росії, і в Україні (на жаль), і в Європі з Америкою. Особливо в Європі, бо Друга Світова війна та післявоєнна окупація Центральної Європи більшовиками була останньою зустріччю європейських народів з російською воєнною машиною. А віра росіян — опозиційних “від страх” і лояльних “від гордості” — в цей міф цілком природня: вони на ньому виросли.
«У МАТУШКИ — РОССИИ БЕСКОНЦА РЕСУРСОВ» — про найстарішу російську ІПСО. Частина 2.
Тепер давайте по складовим «невичерпаності».
«В них невичерпний мобілізаційний потенціал! Вони нам масою задавлять!» (Ні).
«В них ще десятки тисяч танків і сотні тисяч гармат, начхати що поганої якості, все одно задавлять» (Ні).
«В них грошей ще багато, вони кілька років ще не матимуть проблем, а ми вже банкрути». (Ми — так, банкрути, але по ним знову — Ні).
«Вони зараз як стануть на військові рейки, да як покажуть» (Ні).
«Вони можуть без кінця продавати ресурси і десятиліттями закидати нас ракетами» (Боже мій, яка ж маячня. І все ще Ні).
Про гроші я вже багато разів писав, але можу коротко повторити. Російська влада дуже довго підтримувала “рівний вираз обличчя”, але в кінці 2022 року мала визнати очевидне — не заважаючи на величезні доходи першого півріччя, російський бюджет вже тріщить. В грудні вони визнали 4 трильйони рублів дефіциту (і це зїло відразу третину ліквідної частини їх Фонду національного добробуту). 2023 і особливо 2024 (якщо Росія стільки протримається) для них буде ще гіршим. Нафтове ембарго, зниження маржі від енергоресурсів (бо логістика стає складнішою), зростання витрат на внутрішню безпеку (так, Путін боїться свого здичавілого народу і правильно робить), витрати на війну, корупційна маржа тощо. Коротше, все ДУЖЕ ПОГАНО. Так, в нас з економікою все гірше. Але, як вже казав, в нас економіка — в комі, на штучному живленні, але воно а) стабільне; б) достатнє; в) ще й супроводжується вимогами і реалізацією необхідних країні реформ. Тому в них гроші і залишки “стабільності” закінчаться набагато раніше, ніж навіть прогнозувалося восени. А ми будемо бідніші ніж були, але і здоровіші.
Люди і мобілізаційний потенціал. Перше — ні, не треба недооцінювати росіян і їх кількість. Це реально фактор небезпечний. В тому числі і те, що вони безжальні до своїх. Однак.
І британці писали, та й самі росіяни вказували, що навіть перша хвиля мобілізації закінчилася для росіян доволі специфічно. А саме — тим що вони не змогли назбирати навіть обіцяних 300 тисяч. Тому багато причин. І розвалена система підготовки і тренування (у нас — не настільки), і низька мотивація брати участь у війні (ні, вражаюча більшість росіян не готова нікуди йти воювати, навіть якщо підтримують війну), і набагато більший відсоток тих, хто СВІДОМО переховується від мобілізації або взагалі тікає з країни, ніж у нас. Тобто навіть гіпотетичний план мобілізувати ще 500 000 може бути просто не реалізований фізично. Не зважаючи на те, що в Росії людей реально більше.
Тепер щодо конверсії кількості в якість. Її не буде. Використати умовно більшу кількість людей при зменшенні забезпеченості технікою (про що нижче) в наступі можна — з ще більшими проблемами з логістикою, гіршим співвідношенням втрат, масовими втечами та дезертирством. Так, це може бути ефективним певний час, але росіяни тільки втратять в спробах наступати мясом ще техніку, підірвуть мотивацію і бойовий дух власних частин. Що стосується використання в обороні, то “захист” виключно за рахунок живої сили дуже зручно збільшує її щільність для роботи нашої артилерії — звичайної та РСЗВ, а також авіації (не дарма в одному з останніх пакетів ми отримали купу дешевих ракет “повітря — земля”). Теж не дуже скористаєшся.
Так, фактор більшого людського потенціалу не можна нехтувати. Але я там вище писав про війни, які Росія програла. В більшості з них це сталося саме тому, що вона не змогла конвертувати перевагу чисельну в перемогу через технічну відсталість (вже формується активно) і гірше управління. А те що нам треба домобілізовувати людей під нову техніку і можливість відпочинку (тимчасового) тих, хто вже рік воює — це нормально.
«У МАТУШКИ — РОССИИ БЕСКОНЦА РЕСУРСОВ» — про найстарішу російську ІПСО. Частина 3.
Зброя. Я думав довго як правильно рахувати, але сьогодні дуже зручно для мене вийшла шикарна стаття на Ліга.Нет. З їх матеріалом поясню цей міф на прикладі танків. Багато цитат.
За легендами — у Росії “безкраї поля” танків. На балансі Міноборони РФ перебуває від 10 000 танків (це усіх, вкючно мотлох). Переважна кількість російської техніки стоїть просто неба і НЕ ДУЖЕ. Ось орієнтовний підрахунок що там як:
Було танків на початок війни — 3300
Втрачено з початку війни — 3200 (за даними Oryx — візуально задокументовані — 1600+, з них мінімум 500 — наші трофеї)
Техніка, яка не підлягає відновленню та підлягає утилізації — 2299
Зберігаються просто неба:
• 1304 в поганому стані і потребують глибокого відновлення;
• 2075 потребують відновлення (з них 886 — законсервовані, можуть доволі швидко стати до бою). Це переважно Т-62.
Потенційні танки в ангарах — 1300 (за кількістю танкомісць, їх може бути менше). Ми не можемо оцінити їх боєздатність.
Річне виробництво — 220 танків (максимальне завантаження).
Таким чином, загальна максимальна кількість танків, яку Росія може мати в розпорядженні в найближчі 3-6 місяців — менше 2000 одиниць (це з 886 зі списку вище).
Щоб вони їздили та стріляли, потрібно підтримувати цілу галузь промисловості. Все це морально застаріла техніка. Отже, ніяких міфічних 10-15-17 000 танків у росііських резервах немає.
Немає сумнівів у тому, що агресор намагатиметься поповнити свій танковий парк завдяки країнам-ізгоям. Але там все дуже скромно, в тому числі завдяки дипломатичній роботі США, союзників і нашого МЗС.
А що в нас? На початку війни — 850 танків (це орієнтовна цифра). 449 втрачено під час бойових дій (теж орієнтовно). Понад 500 – затрофеєно. Загальний баланс — понад 900 танків після всіх битв. Враховуючи Т-72 та західні танки, вже в найближчі місяці на озброєнні України буде 1440 танків.
Тобто ми починали війну зі співвідношення 1 до 4 на користь Росії. Скоро буде 1 до 1,4 на користь Росії. Це при тому, що ми можемо всі танки використовувати у цій війні. А Росія має лишати якісь резерви на Сході та в інших регіонах. Після досягнення паритету наш потенціал буде зростати і далі.
Все те саме, що написано про танки можна сказати і про бронетехніку, і про артилерію. А дев’ятий Рамштайн обіцяє бути «авіаційним». Україна вже має позитивні сигнали.
Головний висновок по техніці: Україна протягом найближчого кварталу досягне паритету з ворогом навіть щодо тих типів озброєння, яких у неї поки що немає. По іншим факторам “невичерпності” — міфічній “воєнній економіці” та “вічній торгівлі ресурсами” вже частково відповів у розділі про зброю та економіку.
У підсумку: ні, немає у Росії змоги економічної та технічною воювати “багато років”, якщо війна залишатиметься хоч більш-менш інтенсивно. Немає в неї і потенціалу зараз радикально збільшити інтенсивність війни або хоча б досягти рівня літа 2022. Не існує ніякої “невичерпності російських ресурсів”
В нас більший потенціал для довгої війни через західне плече підтримки. Фінансовий та економічний загалом. Технологічний. Та й психологічний (так-так, багато хто зараз на емоційному “дні”, але то тимчасове). Адже очевидна мотивація продовжувати. А виснаження Росії буде посилюватися при подальшій демотивації живої сили.
Міф про “невичерпність Росії” поступово руйнується на Заході і в Україні. Бо якщо б ми дійсно масово вірили в невичерпність Росії, мали скласти лапки ще в лютому. Так, є зрадофіли, є ті, хто на емоційному дні, і тому знову це згадав. Але в цілому ця війна той міф руйнує. Тільки росіяни — прихильники війни до останнього будуть думати, що ось десь візьмуться ще 1000 танків і мільярд доларів. А коли вони не візьмуться — як це було 1856, 1905, 1917 чи 1991 — будуть дуже “розстроюватись”. Але буде запізно.
Тому давайте вже потроху долати наше “емоційне дно” і не вірити в російські міфи. Ще дофіга роботи треба зробити.
…
