Бійці проходять численні курси й тренування в 17 різних таборах і школах по всьому світу
Нині провідні армії світу приділяють значну увагу розвиткові сил спеціальних операцій, готових виконувати найскладніші військові завдання. Однією з країн, чиї ССО — серед найбільш боєздатних та підготовлених, є Німеччина.
Командування спеціальних операцій — Kommando Spezialkrafte (KSK) в бундесвері створено 20 вересня 1996 року. А кадрове ядро сформованого KSK становили офіцери 25-ї повітрянодесантної бригади.
Більшість військовослужбовців набрали з колишніх Bravo Kompanie — рот спецпризначення окремих повітрянодесантних бригад, створених на початку 1990-х, які вже було «заточено», зокрема, під операції зі звільнення заручників. Іншим джерелом підготовленого особового складу стали підрозділи глибинної розвідки армійських корпусів.
На початку 2000-х збройні сили Німеччини підійшли до чергового етапу реформ. На порядку денному постало питання створення Сил швидкого реагування НАТО. До їхнього складу передбачали включити німецькі повітрянодесантні війська та командування спецоперацій. Тоді вирішили об’єднати KSK й аеромобільні сили в межах єдиної організаційної структури. Зрештою, у квітні 2001-го в бундесвері з’явилася дивізія спеціальних операцій (Division Spezielle Operationen, DSO). До її складу, крім KSK, увійшли 26-та й 31-ша повітрянодесантні бригади.
Головна військова кампанія командування спецоперацій — участь у війні в Афганістані, у яку її сили активно задіяли, починаючи з листопада 2001 року. На рахунку KSK — низка успішних акцій, серед яких найважливіша — затримання восени 2012-го Мулли Абдула Рахмана, одного з лідерів Талібану й так званого тіньового губернатора північного Афганістану.
Досвід участі в афганській кампанії підштовхнув до зміни німецької концепції застосування спецпризначенців. Замість антитерористичного ухилу повернувся пріоритет класичних завдань армійських спецпідрозділів: розвідка, наведення й коригування артилерії та авіації, силові акції із захоплення або знищення важливих об’єктів та керівників противника. Виникла також ідея об’єднання частин DSO зі структурними одиницями армійської авіації під єдиним командуванням.
Тож 2011 року бундесвер створив нове з’єднання — дивізію швидкого реагування (Division Schnelle Krafte, DSK). Кадрове ядро DSK становили офіцери дивізії спецоперацій, фактично це було її переформування із приєднанням до неї частин армійської авіації. Дивізію, по суті, розгорнуто за штатами воєнного часу, і вона перебуває в постійній бойовій готовності.
В оперативному плані KSK підпорядковано створеному 2012 року відділу спеціальних операцій (Abteilung Spezialoperationen) об’єднаного оперативного командування бундесверу. Бойові структури командування — це чотири роти спецпризначення та спеціальна рота, сформована з досвіду відряджень в Афганістан. Її основна функція — радіоелектронне пригнічення засобів зв’язку супротивника та сигналів радіодетонаторів мін і саморобних вибухових пристроїв.
Кожна із чотирьох бойових рот спеціального призначення (приблизно по сто осіб) уключає в себе п’ять взводів. Бійці кожного з них, окрім загальної для всіх підготовки, здобувають додаткову спеціалізацію. Військовослужбовці взводу наземних операцій дістають навички водіння різних транспортних засобів і виживання в пустельній місцевості. Хоча спецпризначенці мають десантну підготовку, бійці взводів парашутистів також проходять вишкіл із висотних стрибків.
Бійці амфібійного взводу додатково вивчають програму підготовки бойових плавців і проходять курс виживання в джунглях та екваторіальній місцевості. Військовослужбовців взводів, призначених для дій у гірських і арктичних умовах, також навчають премудростей альпінізму. Слід зазначити, що кожна рота має відповідно фахово підготовлену снайперську групу.
Кожен бойовий взвод складається із чотирьох відділень (груп). Усі бійці мають медичну й мінно-вибухову підготовку, водночас деякі мають свою спеціалізацію. Мінімально в групу входить чотири особи, обов’язково — медик і фахівець із мінно-вибухової справи.
Військовослужбовців KSK вишколює складна багатоетапна підготовка. По-перше, усі кандидати в його підрозділи проходять курс бойового виживання бундесверу Einzelkampferlehrgang («курс навчання одиночного бійця», EKL). Він має два етапи: базовий EKL1 і професійний EKL2. Базовий етап раніше треба було пройти будь-якому здобувачеві офіцерського звання, тепер цей курс обов’язковий тільки для офіцерів бойових підрозділів.
П’ятитижневий курс EKL2 включає в себе інтенсивні тести фізичного стану, гірську, парашутну, вогневу підготовки, вивчення основ маскування, розвідки й упізнавання цілей, організації засідок та укриттів. Ті, що пройшли цей етап, одержують ще одну нашивку та право на вступний відбір у KSK.
У цьому центрі військовослужбовець проходить дворічне навчання, яке включає в себе численні курси, тренінги в 17 різних тренувальних таборах і школах по всьому світу. Майбутні бійці KSK проходять арктичний гарт за Полярним колом у Норвегії, пустельний — в Ізраїлі, а до бойових дій в умовах джунглів готуються у Французькій Гвіані. Велику увагу приділяють вивченню мов: спецпризначенець повинен уміти швидко говорити мінімум двома мовами. Програма підготовки спецпризначенця включає в себе й курс із рукопашного бою. Тільки після двох (іноді трьох) років інтенсивної підготовки військовослужбовця переводять у бойові підрозділи. Водночас протягом усієї служби (вік бійців спецпідрозділів обмежено 41 роком) німецький спецпризначенець, по суті, продовжує вчитися.
Для залучення кандидатів і збереження кадрів значну увагу приділяють фінансовому стимулюванню. Кожен, хто пройшов вступні випробування, одержує разову виплату в кілька тисяч євро й додаткову надбавку до грошового забезпечення. За кожен рік вислуги в підрозділах спецпризначення військовик отримує премію.
Роман ВУС, na.mil.gov.ua