Загрози, які турбують мене найбільше у випадку обрання Зеленського.
Загроза перша. Радикальне послаблення інституту Президента. Це справжня мрія Росії, щоб в умовах війни оборонна, безпекова та зовнішня політика стали вотчиною випадкового і недосвідченого президента. І необхідна умова для перемоги «руского міра». Решта – технічні деталі, які вони легко вирішать за допомогою місцевої «п’ятої колони» та своєї пропаганди.
Загроза третя. Протистояння із зовнішнім ворогом перетвориться на протистояння внутрішнє. На внутрішню ненависть між українцями. Старт цього процесу ми уже спостерігаємо. Українці будуть бачити ворога не в окупантах, а один в одному. І цим підтверджувати російський міф про «их там нет» та «громадянський конфлікт на Донбасі». Прирікаючи себе на хаос та самоприниження, що і є питомим завданням Путіна.
На тлі реалізації цих трьох загроз натхненна своїм успіхом Москва роз’яснить стомленому Заходу про українську демократію, яка все, навіть свою країну, може перетворити на клоунаду.
Це моє особисте бачення. Але напередодні вирішального вибору, переконаний, ніхто не повинен відмовчуватися.
P.S.
Helgi Sharp:
У цивілізованій країні кандидата, який ухилявся б від військового призову під час нападу на його державу, а також не довів своє психічне здоров`я і незалежність від наркотиків, позбавили б права балатуватись у президенти ще на стадії висування. І тут постають три проблеми.
Перша: недосконале законодавство щодо виборів та призначення громадян України на вищі державні посади. І якщо пустота Зе обійме пост Президента, ми у черговий раз випишемо нові правила своєю кров`ю.
Друга: ми самі. Кандидат у ПРЕЗИДЕНТИ не володіє ЖОДНОЮ (а не тільки державною) мовою, не має навіть примітивного уявлення про науки управління державою та командування армією, а також нікому нічого не обіцяє. Відповідь на питання, чому у такому випадку за нього голосують українці, країна також має шанс написати кров`ю.
Але ніхто з нас не хоче нових революції, в якій ллється ця сама кров. Революція повинна бути тільки одна — революція свідомості. За це й боремось, а от як довго нам доведеться це робити, і є третьою та основною проблемою. Проте, поборемо. Доброго ранку!
«Якщо народ обирає блазня головнокомандуючим, він хоче бути знищеним» Подерв’янський https://ukraine.d3.ru/vibori-1771245/?sorting=rating
Карл Волох:
Если вы решите следить за конкурсом Евровидения в Израиле, то обратите внимание на ведущую. Её зовут Бар Рафаэли, она самая известная (в прошлом) израильская модель. И все же, при всей популярности, многие годы её появление даже просто на экранах в Израиле вызывало серьезные дискуссии. Лет 20 назад, чтобы не прерывать очень многообещающую карьеру, она откосила от армии — оформила фиктивный брак и получила освобождение. И общество немало времени не могло ей этого простить — даже при том, что армия в вопросе призыва девушек довольно лояльна.
Представить себе общественную карьеру мужчины (кроме арабов и ультраортодоксов), откосившего от армии, да ещё в период активных боевых действий, невозможно в принципе. Даже просто на госслужбу попасть человеку не служившему почти не реально — не важно, по какой причине это произошло. Подавляющее число сколько-нибудь заметных фигур высшего политикума и госслужбы не просто отслужили срочную (а потом 20 с лишком лет ежегодных месячных военных сборов), но были в боевых частях и имеют офицерские и генеральские звания.
Я не понимаю, как выживет страна (воюющая!), способная избрать Верховным главнокомандующим человека, внаглую откосившего от призыва. Разве что, как знак, что она уже готова капитулировать.