Якщо ви запитаєте, чи може влада контрольовано формувати з Федорова власну опозиційну альтернативу собі, то я відповім — ще й як може.
.
Після звільнення Залужного, Зеленський і його політтехнологи зрозуміли, що швидко набрати необхідний рейтинг можна за рахунок грі на справедливості, тобто маніпулюючи почуттями українців.
І якщо довіру до Залужного сформовано органічно, еволюційно, то Федорову активно формують імідж альтернативи Зеленському — молодий, розумний, активний ІТ-політик майбутнього. Що цікаво — протиставляти йому будуть не Зеленського, а Залужного.
З Будановим фокус не вийшов, не повірили. Тому легко могли переключитися на формування нового іміджу за запитом народу до приходу до влади нових ліц. Федоров цілком здатний вписатися у цей портрет молодого, але авторитетного лідера.
І це чергові граблі у вигляді Федорова, які нам підсовують. Ви ж подивіться, насправді у Федорова майже немає претензій до Зеленського, окрім вимоги зняти Сирського. По всім іншим питанням у них чудова згода один з одним. Тобто, наслідком мітингів, на думку влади, має стати: формування позитивного іміджу Федорова і звільнення Сирського, а не повернення Федорова на посаду міністра оборони.
Однак, така тонка гра небезпечна для влади, адже ніхто не знає, коли мітинг переростає з мирного у відкрите протистояння. Ймовірно тоді, коли політичними вимогами стає відставка президента, з цими вимогами натовп агресивно тисне на владу,а вона застосовує силу.
Але чи буде саме такий сценарій розвитку подій — невідомо. Знаю лише, що до нього зовсім небагато — єдиний запалений сірник ненависті між мітингувальниками і силовиками, яких народ точно не любить.
.
СКІЛЬКИ КОШТУЄ ЛЮБОВ ДО ФЕДОРОВА?
Reuters, AP, The Guardian, Financial Times, Washington Post, The Times, CNN, ABC, DW, Business Insider — за лічені дні Федоров опиняється в міжнародному новинному циклі не як чиновник, до якого є важкі питання, а як майже готовий політичний бренд: “сучасний”, “про-реформаторський”, “технологічний”, “популярний серед молоді”, “той, кого прибрала Банкова”. Reuters випускає кілька матеріалів про урядову кризу, біографію Федорова та протести; AP пише про протести через звільнення “youthful defense minister”; The Guardian подає його як reformist-персонажа в конфлікті із Зеленським і Сирським; Financial Times рамкує це як розкол через battlefield strategy; Washington Post виносить заголовок про “popular defense minister” і “architect of Ukraine’s drone program”; CNN включає сюжет у свої ефіри.
Звичайно, не кожна публікація в міжнародних медіа є “купленою”. Так не працює серйозна журналістика. Reuters і AP не сидять у черзі за кешем від українського політика. Але це не означає, що все сталося органічно. Органічна новина — це факт звільнення. А ось однакова рамка, швидкість, правильні акценти, готові фото, правильні цитати, синхронне розгортання протестів і англомовний медійний супровід — це вже не випадковість. Це робота машини.
І ця машина коштує грошей. Багато грубих грошей.
Ринок PR у 2026 році дає приблизні орієнтири: звичайні агентські ретейнери часто коливаються від кількох тисяч до $30–50 тисяч на місяць, а top-tier/global PR, кризові кампанії, public affairs і складні політичні кейси йдуть значно вище. AMW називає $3,500–$50,000+ на місяць для PR-агенцій, Everything PR пише про $3,500–$90,000+ і складні проєкти понад $100,000, Kronus Communications оцінює crisis PR retainer у $5,000–$30,000 лише за готовність до реагування, а OBA PR пише про $20,000+ для full-service international campaigns.
Але це ціни для бізнесу. Тут не бізнес. Тут політичний актив воюючої держави, міжнародні редакції, урядова криза, протести, дронова війна, Зеленський, Сирський, NATO-аудиторія, donor community, англомовна медіасфера, українські соцмережі, Telegram, X, Facebook, Instagram, Reddit, коментаторські хвилі й одночасна боротьба за майбутню політичну роль.
Тому це не PR-в класичному бізнес варіанті, а буде рахуватися як політична кризова кампанія міжнародного рівня з мультиплікатором х3.
Який штат потрібен для такої кампанії?
Щоб за кілька днів створити ефект “Федоров — міжнародний символ реформи”, потрібна не одна SMMниця і не три волонтери. Потрібна багаторівнева машина.
Мінімальна структура:
Стратегічний штаб:
керівник кампанії, політичний стратег, кризовий комунікаційник, міжнародний media lead, public affairs-консультант.
Міжнародна преса:
2–4 людини з контактами foreign desks, англомовні редактори, pitch writers, люди для background calls, підготовки Q&A, тез, біографічних пакетів і реакцій.
Контент:
відеопродюсери, дизайнери, фото, монтаж, перекладачі, motion, short-form відео, графіка, текстові пакети для журналістів.
Аналітика:
моніторинг міжнародних медіа, аналіз соцмереж, rapid response, відстеження негативу, підготовка контраргументів.
Соцмережі:
Telegram, X, Facebook, Instagram, TikTok, Reddit, коментарі, меми, сторіз, amplification, інфлюенсери.
Протестна картинка:
візуальна айдентика, картонки, точки збору, coordination, фотографи, стрімери, розгін, англомовні підписи, передача фото в міжнародні агенції.
Медіаактиви:
UNITED24 Media, внутрішні англомовні канали, дружні журналісти, колишні співробітники, лояльні коментатори, волонтерське середовище, “експерти”.
Це вже не 10–15 людей. Це радше 30–60 людей у різних структурах, якщо рахувати не лише ядро, а й залучених підрядників, контент-виробництво, медіарілейшнз, SMM, аналітику, rapid response, фото/відео, адміністрування протестів і коментаторські мережі.
Навіть якщо частина людей формально працює в існуючих структурах і не отримує “додаткову зарплату”, їхній час має вартість. Якщо журналіст, редактор, SMM-команда, продюсер і дизайнер із United24 Media зупиняють основну роботу та включаються в персональний захист Федорова, це не безкоштовно. Це використання інституційного ресурсу.
Якщо в кампанії задіяно 30 людей із середньою вартістю $4–7 тисяч на місяць — це $120–210 тисяч лише людського ресурсу.
Якщо йдеться про 50 людей, частина з яких senior, із international media experience, crisis PR і політичним background — це вже $250–400 тисяч на місяць.
Якщо додаються зовнішні консультанти, міжнародні PR-фірми, crisis counsel, media trainers, speechwriters, ex-journalists і policy analysts — ще $100–300 тисяч у місяць активної кризи. Бо політична криза не обслуговується тарифом “малий бізнес PR за $5,000”. У такій ситуації платять за доступ, швидкість, репутацію і ризик.
Публічні джерела по crisis PR прямо зазначають, що rapid-response кампанії часто оплачуються додатково до базового ретейнера; окремі PR-гайди вказують, що project-based і complex crisis work може перевищувати $100,000.
Отже, тільки професійний комунікаційний штаб Федорова в режимі “криза + міжнародні медіа + протести + соцмережі” коштують навіть не $100 тисяч, а $350–700 тисяч на місяць. Іце без урахування повного dark social, хто знає про що я.
Ринок social media manipulation існує. NATO StratCom COE у дослідженні “Social Media Manipulation for Sale” прямо фіксував, що комерційна маніпуляція в соцмережах залишається доступною, зокрема для політично чутливого контенту. Cambridge у 2025 році запустив індекс цін “bot army”, бо це вже настільки масовий ринок, що його можна вимірювати. Бюджет такого напрямку піару в реальній політичній кампанії — $50–150 тисяч на місяць у помірному режимі і $200–400 тисяч у момент пікового конфлікту. Якщо додаються Telegram-сітки, інфлюенсери й політичні коментатори — ще вище.
Картонкові майдани теж коштують?
Хтось скаже: люди самі прийшли, картонки дешеві. Так, сама картонка дешева. Але політична картинка — дорога.
Reuters Connect уже наступного дня мав ліцензійні фото протесту проти звільнення Федорова в Києві через Ukrinform/SIPA USA. Це означає, що протест не просто “був”. Він відразу став придатним для міжнародного медійного використання — з кадрами, описами, дистрибуцією.
Один протестний день у кількох містах може коштувати від $20–50 тисяч у “самоорганізованому, але з медіапідтримкою” форматі до $100–250 тисяч, якщо є координація, контент, продакшн, інфлюенсери, медіалогістика, юридичне прикриття, адміністрування й оперативна команда. А ще може бути силовий аспект прикриття: поліція, спецслужби, охоронці.
І знову: це не означає, що кожному учаснику платили. Учасникам часто не платять. Вони дають головне безкоштовно — щирість. Платять тим, хто не стоїть з картонками, а тим, хто дав текст, місце, час, фрейм і тд, перетворивши це все у якісний контент, адаптований, перекладений для потрібного завдання комунікації на Заході.
Отже, реалістичний бюджет такої операції:
Базовий постійний режим
Тримати персональний міжнародний образ Федорова, англомовні контакти, комунікаційний супровід, контент, моніторинг, соцмережі, United24-екосистему:
$250–500 тисяч на місяць.
Режим політичної кризи
Звільнення, протести, міжнародні статті, rapid response, атака на Сирського/Зеленського, захист репутації, запуск фрейму “Федоров — реформатор-жертва”:
$600 тисяч – $1,2 млн на місяць.
Режим повної політичної операції
Якщо одночасно працюють зовнішні консультанти, міжнародні PR-агенції, аналітики, соцмережеві мережі, протестна логістика, paid amplification, контент-студія, influence relations, legal/reputation defense і політичні технологи:
$1,5–2 млн на місяць у піковий період.
Це не “фантастика”. Це нормальна ціна для великої кризової політичної кампанії на міжнародному рівні. Особливо коли ставка — не просто захист одного чиновника, а його майбутня політична суб’єктність після розриву або імітації розриву з Зеленським.
За чий рахунок банкет?
Ось головне питання, від якого вся ця медійна історія починає пахнути не реформами, а гешефтом.
Якщо у Федорова є приватний політичний фонд — де його звітність?
Якщо його підтримують донори — хто вони?
Якщо це гроші команди — які джерела?
Якщо це волонтерська мережа — хто оплачує продюсерів, редакторів, дизайнерів, аналітиків, міжнародних піарників, соцмережевий розгін?
Якщо це ресурси UNITED24 Media — чому інфраструктура, створена для України, працює як персональний щит Федорова?
Медійна кампанія Федорова не виглядає як стихійна реакція суспільства. Вона виглядає як дорога, сучасна, багаторівнева, професійно підготовлена операція з політичного відмивання і просування.
