Доброго ранку всім [допис опубліковано 25 вересня о 10:00 за Києвом та доповнено протягом дня]
Це буде лише коротке оновлення, у фокусі якого відносно обмежена ділянка лінії фронту в південно-східному кутку Харківщини.
Саме тут відбувається остання драма спеціального/неспланованого загострення у війні путіна проти США (так, проти США, в його думках, і як шість-сім років тому в Сирії, це фактично війна проти США, яка «випадково» відбувається на «території під назвою Україна»).
По суті, розбита [російська] 1-ша гвардійська танкова армія, тепер, ймовірно, з елементами непридатної 2-ої гвардійської загальновійськової армії та млявої 41-ої загальновійськової армії, поступилася атакам 25-тій механізованій [схоже Купер мав на увазі 25-ту повітряно-десантну бригаду — перекл.] та 66-тій мотострілецькій бригадам. За останні 36 годин останні дві звільнили Лозове та Піски-Радьківські, потім захопили росіян зненацька, повернувши на схід, дійшли до Нове, а північніше – до Макіївки.
На південь від цього району росіяни повідомляють про втрату зв’язку з двома своїми підрозділами ПВК (Барс-13 і Барс-16) дві ночі тому, але ще один, Кубанський полк, має все ще триматися в Лимані.
«Ситуація» почала розвиватись 23 вересня: станом на вчорашній ранок вищєстоящім органам, що у москві, та Південному військовому округу [рф] було настільки зле, що вони кинули ПКС у прямі атаки на українські підрозділи, котрі наступали. Як і кілька тижнів тому, це призвело до того, що росіяни зазнали великих втрат літаків і вертольотів. Тільки вчора українці заявили про збиті:
1 Ка-52
1 Мі-8
1–2 Су-25 (мабуть, обидва 25-тою механнізованою, в районі Лозового)
1 Су-30СМ (25-та механізована, в районі Лозового)
(Обидва екіпажі Су-34 безпечно катапультувалися: одного, одразу після цього, підібрала вертушка бойвого пошукового підрозділу, іншому довелося йти пішки до своїх позицій)
6 БПЛА
…і так мало статись, якщо хтось розпоряджається супертурбо винищувачами, оснащеними радарами із заявленою дальністю 400 км, LERX [Leading-edge extension — так звані крила з кореневими (переднім і заднім) напливами, що підвищують маневреність літака – перекл.], канардами [специфічною аеродинамічною системою – перекл.] та двигунами з керуванням вектору тяги для суперманевреності, що [однак] не мають високоточного озброєння, а сам екіпаж має занадто низьку підготовку [навіть] для використання некерованих бомб.
Іншими словами: «Система путін».
ДОДАТОК
Дехто запитує мене, чому росіяни все ще воюють, і дійсно повторюють неодноразові контратаки проти українських підрозділів, що наступають на північ від Лиману? Принаймні згідно з українськими звітами (що майже завжди підтверджуються російським виттям), [українці] усі їх легко відбивають, зазвичай із «катастрофічними» втратами російських підрозділів.
Тож чому росіяни не відходять на рубежі оборони в районі Сватового та Кремінній? Дехто питає, чи російське командування повністю втратило контроль? [Якщо ні, то] чому вони тоді так погано поінформовані і приймають такі недолугі рішення…?
Не можу не повторити те, що я вже багато разів роз’яснював: це все — через путіна, який командує. Або так — тому, що ніхто не наважується віддавати накази без його згоди.
путін веде «власну» війну, абсолютно нехтуючи реальністю, військовою доктриною, стратегією й тактикою і йому байдуже, що повідомляють ГРУ і Спєцназ, або втрати росармії, або [необхідність] «консервації» військ для захисту будь-яких точок на цій території».
Отже, такі люди, як я, «мають» забути майже все, що нам здавалось ми знаємо про росармію і про те, як вона воює: це не росармія, а путінський спосіб ведення війни.
Якщо щось для нього має значення, то лише час: час, необхідний для проведення квазіреферендумів, для мобілізації резервістів, їхньої підготовки та відправлення в Україну. Це займає дні й тижні. Отже, Путіну потрібен час.
Здійснюючи контратаки, незалежно від ціни [людських втрат], він просто займає українців, сповільнюючи їхнє просування (їм доводиться зачищати поле бою, збирати військовополонених, перевіряти, яка техніка, що залишена росіянами, ще корисна, проводити додаткові розвідоперації, щоби убезпечити свої фланги тощо).
Отже, йдеться лише про те, щоби виграти час, незважаючи на жертви, які путіна не хвилюють.
Переклад: Тетяна Саніна
Редакція: Ростислав Семків
