Навздогін своєму вранішньому звіту, Том Купер трохи пізніше опублікував дещо нервове пояснення свого ставлення до кількох дражливих питань. Є сенс розмістити і цей допис.
Дякуємо за переклад Тетяна Саніна
«Щоб прояснити кілька моментів, які випливли «у відповідь» на мої вчорашній та сьогоднішній звіти:
1) Стан/Статус Збройних Сил Російської Федерації в Україні (ЗС РФ)
– Виведення 58-ї армії з Миколаєва до Херсона означає не «розгром Росії», не «кінець війни» чи подібну нісенітницю, а лише відведення 58-ї армії до Херсона. Ні більше, ні менше. Будьте таким ласкавими і не вкладайте мені до рота слова, яких я не говорив. На кшталт: «Том каже, що Росія переможена»: у мене алергія на таку поведінку, і я миттєво заблокую будь-кого, хто її демонструє.
– Навпаки, можу лише повторити: незважаючи на мою думку про, що Росія не може виграти цю війну, я також наполягаю на тому, що вона далека від поразки. Нездатність виграти війну не те саме, що поразка. Це лише означає: Росія більше не може перемагати Україну в звичайній (конвенційній) війні.
– Перш за все, майте на увазі, що Західний військовий та Південний військовий округи наразі намагаються нашкребти залишки з усіх доступних їм військ, щоби кинути їх на передову. Будьте певні: вони повернуться, як тільки зможуть за чимось на кшталт «Плану Г»: підкорити Україну на схід від Дніпра. В такому разі відведення 58-ї ВГА до Херсона цілком має сенс.
– Візьміть до уваги, що «(триденна) спецоперація» Путіна досі популярна, принаймні в Москві та Санкт-Петербурзі, де більше 50% опитуваних продовжують підтримувати його рішення. Якщо ви скажете «але це лише два міста, Росія гігантська», мушу попередити: ці два міста — єдині, які мають значення в Росії. Усі інші, хай де вони живуть, у Калінінграді чи Владивостоку, мають змиритись із тим, що хочуть та роблять ті, хто контролює ці два міста. І про західні санкції… зітхання… я пояснив це вже кілька тижнів тому: вони з’явились занадто пізно. Путін, колишній агент КДБ/ФСБ, ніхто інший як мафіозний бос і вимагач і прийшов до влади завдяки шантажу. Він 22 роки утримується при владі шантажуванням, і буде продовжувати шантажувати всіх і вся поки тільки може.
– Більше того, будьте певні, що ця війна залишається дуже популярною серед російських офіцерів середнього та вищого рангу. Так, вона викрила нескінченний список недоліків, невдач, некомпетентності, корупції (вони все не можуть припинити скиглити про «корупціонера Шойгу», зокрема), і відверті «потьомкінські села» як-от просування нісенітниць про ультрасучасну російську супер-турбо-чудо-зброю. Однак для всіх цих офіцерів (навіть для тих, хто насправді «ніби проти Путіна»), це не має значення. Вони пишаються діяльністю своїх офіцерів і військових в Україні. Максимум що, вони обговорюють це «чи Мі-28 краще за Ка-52» та/або куди йти далі, коли вони переможуть Україну… Втрати для них не важливі: війська та машини «легко замінити». Їм байдуже до наших думок щодо цього.
— Підсумок: не фантазуйте – особливо, говорячи ніби це я щось вигадую. Я лише повідомляю про події, які можу перевірити, ось і все.
2) До речі про фантазії…
Деякі люди фантазують щодо «обміну» єгипетських С-300В на F-15, про який я говорив раніше. Ну, якщо ви думаєте, що Білий дім і Пентагон справді «уклали цю угоду ще кілька тижнів тому», то це ваша власна фантазія. Не моя, я ніколи не говорив нічого подібного (крім того, Вашингтон і Каїр фактично дотисли рішення протягом кількох годин).
— Це «нелогічно», чи «абсурдно»? Гразд, скажіть мені, будь ласка, як Росії підтримувати працездатність єгипетських С-300 (постачаючи їм запасні частини), якщо вона а) повинна компенсувати власні втрати і б) зіткнеться з величезними проблемами, спробувавши зробити це, тому що наразі не може виробляти мікросхеми, навіть необхідні для власних комп’ютерів?
Я знаю, як важко для більшості єгиптян залишатися поміркованими, коли йдеться про їхні збройні сили, але, будь ласка, спробуйте повернутись на землю. Принаймні не поспішайте з абсолютно абсурдними висновками щодо того, про що я повідомляю.
3) Україна, її уряд та її прихильники за кордоном, продовжують вимагати від Заходу поставок бойових літаків і де-факто шантажуючи всіх відповідальних політиків у стилі «кров наших дітей на ваших руках».
Всі, хто підтримує цю стратегію, пам’ятайте:
– Дійсно, у багатьох західних політиків (та всієї олігархії, яка їх підкуповує, а це — кілька сотень людей) на руках кров українських дітей. Але це тому, що вони останні 20 років заспокоювали Путіна, боячись його шантажу, а НЕ тому, що зараз відмовляються передавати Україні будь-які бойові літаки.
– Будь ласка, зрозумійте, що такі країни, як Болгарія та/або Словаччина, не можуть просто так передати свої МіГ-29. Наразі вони не мають на озброєнні інших надзвукових перехоплювачів (так, звісно, обидві військово-повітряні сили знаходяться в процесі отримання F-16, але це відбудеться не раніше ніж через рік). Зрештою, у НАТО, в такі моменти діє правило «кожен сам за себе» і тому малоймовірно, що вони передадуть будь-які МіГ-29, перш ніж отримають відповідну заміну, особливо поки на 1 794 837% не будуть впевнені, що їм самим не потрібно буде протистояти Путіну.
– Як яскраво продемонстрував досвід українських ВПС за останні три тижні, і я говорю це з повною повагою до мужності та рішучості українських льотчиків, МіГи та Сухі майже повністю безсилі/марні. У такій масштабній війні, як ця, ніяка бравада пілотів чи навіть 15 легенд про «Привид Києва» не покращать ситуацію.
Таким чином, замість того, щоб без кінця вимагати оті старі МіГи, подбайте про те, щоби отримати більше БПЛА на кшталт Bayraktar та таких дронів-камікадзе як Switchblade: вони «всього лише» приблизно на 172% корисніші за будь-які застарілі МіГи та/або Сухі.
4) Наостанок декілька слів про «зону заборони польотів», що її український уряд та частина громадськості вимагає від НАТО:
– По-перше, це було б рівноцінно оголошенню війни НАТО з Росією і таким чином зіграло б на руку Путіну. Чому? Тому що він посадив своїх громадян на дієту із суцільних фейкових новин про «агресію НАТО». Настільки успішно, що більшість росіян переконані – НАТО чекає не дочекається можливості вторгнутись до Росії.
— По-друге, для створення та підтримки «зони заборони польотів» над Україною НАТО спершу мало би знищити російські ракети класу «земля-повітря» великої дальності, розміщені/розгорнуті в Білорусі та на південному заході Росії. Тобто НАТО в такому випадку довелося би воювати з росіянами на території Росії. І це було б абсолютно безглуздо, особливо враховуючи, що ВКС у південно-західному напрямку літає найдалі аж до Львова, але, як правило, не більше ніж на 50-100 км за лінію фронту: основна частина ударів по цілях далі на захід і південь здійснюється балістичними та крилатими ракетами. Таким чином навіть створення «зони заборони польотів» абсолютно нічого не змінить у небі над більшою частиною України.
– Що НАТО може зробити, принаймні в розумних межах, воно вже робить: постачає до України такі системи «земля-повітря», як S-300, які здатні перехоплювати балістичні та крилаті ракети. Звичайно, київська влада це не афішує, але коли вони мають змогу (тобто, коли для них самих немає загрози), українські S-300 регулярно перехоплюють російські ракети.
Підсумок: мені шкода, але немає абсолютно ніякого сенсу впадати в істерику та чинити будь-який подальший тиск щодо цих двох питань (мої пункти 3 і 4). Існують набагато кращі способи підтримати Україну: такі, що точно, не спровокують Третю світову війну і не зітруть північну півкулю на пил кількома тисячами ядерних ракет. Майте на увазі: це був би кінець не лише Росії, а й України».
Rostyslav Semkiv
Том Купер — австрійський воєнний аналітик, автор та співавтор близько двох десятків книг про конфлікти останніх 20 років, включно з війною в Сирії. Експерт із застосування бойової авіації.
P.S.
