Це прямо зараз топ-новини у світових медіа – Файненшл таймс, Нью-йорк таймс, Блумберг, Економіст. Всі згадують меншу популярність Зеленського, ніж у Залужного. Всі говорять про різницю в їхніх підходах до війни, яку Залужний восени виклав «Економісту». Мовляв, війна у глухому куті, треба людей, а Зеленському поперек горла була така непереможна реальність і необхідність своїм рейтингом забезпечити призив півмільйона людей. Всі говорять про шкоду від такого тупічка.
Як на мене, «The Economist» і зараз якнайкраще виклав оцінку ситуації та дав історичний контекст – коли закордонні президенти і за що звільняли своїх головнокомандуючих. Ось вам текст, призначений для західних виборців. І він завершується так:
«Невідомо, чим закінчиться ця історія. Але якщо пан Зеленський залишить свого головнокомандувача на посаді, він виглядатиме слабким. Якщо ж він звільнить його, то незграбний спосіб, у який це було зроблено, лише зашкодить довірі до керівництва. Як часто буває в цьому конфлікті, легких перемог не буває».
Ворожнеча між президентом України та головнокомандувачем армії розгорається
Валерія Залужного збираються звільнити?
ТРИВОГА на самій верхівці українського уряду воєнного часу стала очевидною після того, як 29 січня Києвом прокотилися чутки про те, що президент Володимир Зеленський збирається звільнити командувача Збройних сил генерала Валерія Залужного після кількох тижнів напруженої ситуації, про яку повідомлялося. Звільнення однієї з найпопулярніших фігур в Україні було б дуже суперечливим і стало б поворотним моментом у конфлікті України з Росією. Поки що пан Зеленський не оголосив про заміну генерала. Але це не означає, що генералу Залужному нічого не загрожує. Це може бути просто тому, що його заміна ще не визначена.
План усунення генерала обговорюється не вперше, але він був найбільш переконливим. Драматичний день почався з витоку інформації від народних депутатів, які були поінформовані, можливо, стратегічно, про «пакет документів», надісланий на підпис до комітету з питань безпеки. Пізніше джерела в Генеральному штабі та близькі до генерала Залужного підтвердили, що готуються кадрові перестановки. Економіст зміг підтвердити, що рано ввечері відбулася зустріч, на якій президент повідомив генералу, що вирішив його звільнити. Пану Залужному запропонували іншу посаду: секретаря Ради національної безпеки. Він відмовився.
Незабаром новина про цей план просочилася в місцеві ЗМІ. Міністерство оборони і президентський палац заперечували факт звільнення генерала, що формально відповідало дійсності. Але проблеми — дисфункціональні відносини між президентом і його генералом, а також підозри в президентському офісі, що генерал має політичні амбіції — нікуди не поділися. Обидва чоловіки виглядають постраждалими від конфлікту, а суперечки між політичним керівництвом України та її військовим командуванням викликають занепокоєння у головних союзників України.
Серед претендентів на посаду пана Залужного називають двох генералів: Олександр Сирський, 58 років, і Кирило Буданов, 38 років. Обидва вважаються близькими до президентської команди. Генерал Сирський, один з найдосвідченіших офіцерів армії, був оперативним мозком двох найвизначніших перемог України над Росією у 2022 році: навколо Києва та в Харківській області. Але його жорсткий підхід до ведення бойових дій зробив його непопулярним серед військових. Минулого року він пожертвував загартованими в боях командирами в, можливо, безглуздій обороні невеликого міста Бахмут.
Генерал Буданов, загадковий і амбітний керівник української військової розвідки, має набагато більш нетрадиційний і неперевірений підхід до командування. Він ніколи раніше не керував звичайними збройними силами — або організацією, подібною до української армії, яка зараз налічує близько 1 мільйона осіб. Дехто припускає, що він відмовився від цієї посади в останню хвилину.
Близький колега наполягає на тому, що генерал Буданов не претендував на посаду генерала Залужного, але він також не мав права відмовлятися від військової посади. «Не ти приймаєш ці рішення», — додає колега.
Чутки з’являються у критичний момент. Літній контрнаступ України провалився, і вона стикається з невизначеністю щодо ступеня іноземної підтримки, на яку може розраховувати. Боротьба за майбутнє генерала Залужного навряд чи зробить відновлення фінансування більш імовірним, оскільки командувача високо цінують на Заході. Українські війська на передовій вже скаржаться на нестачу боєприпасів. Російські підрозділи випускають щонайменше в п’ять разів більше снарядів, ніж їхній супротивник, і роблять скромні територіальні здобутки на сході країни.
Російські пропагандисти радісно виливають презирство на Україну. «Звільнять Залужного чи ні, замінять його на Буданова чи Муданова — хаос в їхньому господарстві корисний. І виглядає він непогано», — написала у своєму Telegram-каналі Маргарита Симоньян, керівниця кремлівського рупора Russia Today.
Оборона Києва та північного сходу України на початку війни зробила генерала Залужного культовою фігурою. Опитування неодноразово показували, що він популярніший за свого президента; це створило напругу між двома чоловіками, відносини між якими спочатку були хорошими. Зокрема, підтримка генералом благодійного фонду, створеного на його ім’я у квітні 2022 року, була сприйнята деким як надто політична.
Генерал Залужний стверджував, що не має політичних амбіцій, але після скандалу розлучився з кількома радниками.
Пан Зеленський — не єдиний, хто відзначив популярність свого генерала. До генерала Залужного почали приєднуватися відомі опозиційні діячі, яких до цього часу відсували на другий план через необхідність національної єдності. Цей процес прискорився в останні тижні, коли посилилися чутки про майбутню відставку генерала. Попередній президент Петро Порошенко, який не відчуває особливої любові до свого наступника, швидко скористався цим безладом. «Звільнення Залужного, якщо це правда, вдарить в саме серце національної єдності», — написав він.
Джерело в українській розвідці прогнозує, що спроби використати генерала Залужного триватимуть доти, доки Україна залишається демократичною державою. «Ми прокидаємося вранці і хочемо їсти, — каже він. «Інші люди прокидаються вранці і можуть думати лише про те, як стати президентом».
Для цивільних лідерів немає нічого незвичайного в тому, що на війні цивільні командири змінюють командирів, навіть найвищого рангу. Іноді це відбувається через непокору, як у випадку з рішенням Гаррі Трумена звільнити Дугласа Макартура від командування під час Корейської війни після того, як генерал публічно підірвав американську політику і не підкорився наказам президента. У 2010 році Барак Обама звільнив Стенлі Маккрістала, свого командувача в Афганістані, після того, як він і його підлеглі зробили зневажливі зауваження на адресу президента у статті журналу «Rolling Stone».
В інших випадках генералів звільняють за погану роботу. Авраам Лінкольн звільнив Джорджа Макклеллана під час громадянської війни в США за військові прорахунки. Сер Джон Френч був звільнений з посади голови Британських експедиційних сил у 1915 році після того, як не зміг пристосуватися до панівної траншейної війни. Пан Обама звільнив генерала Девіда Маккірнана з посади в Афганістані лише через 11 місяців на підставі того, що йому не вистачало сміливих інстинктів, необхідних для того, щоб переломити хід війни.
Військова історія також рясніє випадками, коли командирів звільняли з менш благородних причин. Генерали часто є героїчними і хвацькими постатями, які затьмарюють своїх політичних господарів або успіхами на полі бою, або саморекламою — або і тим, і іншим, як у випадку з Аріелем Шароном, молодим ізраїльським офіцером і майбутнім прем’єр-міністром, який давав інтерв’ю іноземній пресі після своїх відважних подвигів у війні Судного дня.
Це породжує заздрість і обурення. У 1940-х роках генерал Макартур вважався ймовірним кандидатом на президентську номінацію від республіканців. Девід Петреус, наступник генерала МакКрістала, а згодом директор ЦРУ, викликав постійні чутки про політичні амбіції, що спонукало помічників пана Обами шукати гарантії того, що генерал не буде балотуватися проти президента в 2012 році.
Схожа динаміка, схоже, вплинула на рішення пана Зеленського відмовитися від генерала Залужного. Щоправда, у військових питаннях існують розбіжності в поглядах. Генерал публічно тиснув на пана Зеленського, щоб той розпочав широкомасштабну мобілізацію чоловіків; президент опирався цьому, знаючи, що це буде непопулярно. Між президентським палацом і Генеральним штабом також точилися запеклі дебати щодо військової стратегії, включно з суперечкою навколо Бахмута. Але врешті-решт, ймовірно, саме постійно зростаючий політичний профіль генерала Залужного викликав занепокоєння пана Зеленського та його оточення.
Президент має право змінити командувача, якому він більше не довіряє: підпорядкування військових цивільному керівництву є наріжним каменем демократії. І якщо буде призначена заміна генералу Залужному, вона, безсумнівно, буде служити ефективно. Але усунення людини, настільки популярної серед солдатів і громадськості, як генерал, несе в собі політичні та військові ризики.
Невідомо, чим закінчиться ця історія. Але якщо пан Зеленський залишить свого головнокомандувача на посаді, він виглядатиме слабким. Якщо ж він звільнить його, то незграбний спосіб, у який це було зроблено, лише зашкодить довірі до керівництва. Як часто буває в цьому конфлікті, легких перемог не буває».
інсайд pic.twitter.com/bzM5q0CxC4
— Fill (@fill_feaouill) January 30, 2024
«Фільтруйте інформацію!» «Не вірте брехні!» «Видаляйте джерела які пишуть про відставку Залужного!»
Я правильно розумію? Викинути «Файненшн таймс», «Вашингтон пост», «Бумберг», «Економіст» тощо — і вірити самому лише мономарафону?
Не сумніваюся що зелень хоче саме цього.
