ЗОВСІМ НЕ СМШНО. І НЕ ВЕСЕЛО.
Я абсолютно чітко, як колишній офіцер МПЗ усвідомлюю роль і значення для перемоги психологічної стійкості особового складу, його готовності до виконання завдань за призначенням, патріотизму і гідності.
Разом з тим.
1. В час, коли МО про#об@ні усі оборонні програми (про 17-кратні яйця, золоті фляги і звільнених заступників з незвільненим міністром вже не кажу), коли зброю випрошують з-за кордону, коли форму одягу нам шиють в Канаді і Балтії, а зимову і вже літню форму МО, яку, як і бронежилети — знову про#іб@лі, і зараз головним Санта-Клаусом є українські волонтери і небайдужі громадяни…
2. Коли нагороджують фахівців ескорту і повій, а якщо нагородили героя – то одного зі ста з достойних, при чому нагороду можна чекати рік, і загинути не дочекавшись…
3. Коли ситуація з отриманням документів про поранення, каліцтво, загибель – проблема з проблем (я вже не кажу про відповідні виплати, гідну реабілітацію і реадаптацію, соціальну допомогу)…
4. Коли всі терміни ротацій (як з об’єктивних так і суб’єктивних причин) – похерені…
5. Коли замість професіоналів до військового «керма» лізуть кар’єристи…
6. Коли у військових забирають премії, а взамін – несмачна локшина на вуха…
7. Коли непрофесіоналізм і холуйство стає не ганьбою, а звичайним «про@балі»…
8. Коли все, що не обумовлено статутами, а паперовими «хотєлками» не приживається у військах…
9. Коли реальні військові традиції породжуються у більшості випадків ініціативою військ…
10. Коли вже невдовзі 400-й день війни, а «великі перці» впроваджують у Збройних Силах моєї країни пусті гасла «нестримності-суперміцності-незламності-безбар’єрності-лєтать-всєх-бамбіть!»…
НАРОДЖУЄТЬСЯ ОТАКЕ… (дивись скріни). Щось середнє між моральним кодексом будівника комунізму, гімном корпорації офісних клерків, клятвою піонера-героя або «октябрьонка»…
Так підставити в 100500-раз реформовані структури МПЗ з новими керівниками — це треба вміти і дуже захотіти!!!
Це не фейк. Іспанський сором за колишніх колег.
Знаю ідеологів цієї маячні. Один – непробиваємо тупий фахівець з неперебореним бажанням отримати генеральську зірку. Інший – «работяга» в стилі «підготувати щось для ніхера», відсидівший свій термін в АТО у базовому таборі.
Чекати, що вони завтра, сгораючи від сорому, зірвуть з себе погони і з’їдять УБД-шне посвідчення – абсолютно даремно. Вони — «маладці»! Найвостребуваний тип військового — тупий і рішучій!
Вибачте мене люди, що служив поряд з авторами цієї ганьби.
Прошу. Не «відривайтеся» на офіцерах МПЗ рівня роти-бригада. Їх теж підставили.
Не насміхаюсь. Може хтось з адекватних «гетьманів» прочитає та наведе порядок.
Пи.Си. Я каже один мій друг – «при нас такої #у&ні не було».
Позивний Don
Литвиненко Едуард


Думаю, частині з вас не сподобається цей пост, але я точно не наймався сюди комусь (навіть більшості) догоджати. Отже…
1. Я давно вже без усяких указів називаю Росію Московщиною, а її жителів московитами. При цьому, абсолютно переконаний, що петиція з такого приводу є проявом інфантилізму, а доручення прем‘єр-міністру — дебілізм квартал-стайл.
2. Якщо вважати Оскар у документалістиці актом суто політичним, то ніякого гріха в присудженні його фільму «Навальний» немає. Захід просто зобов‘язаний робити на нього ставку сьогодні, адже він:
а) популярний;
б) єдиний декларує готовність повести країну по цивілізованому шляху розвитку, повернути Україні всі її землі та виплатити репарації;
в) цілком може колись стати партнером у ядерному роззброєнні Московщини, котре вочевидь буде серйозною проблемою в повоєнному світі.
Крім того, Навальний знаходиться наразі в тюрмі (тобто, в повній залежності від влади) і може бути знищений у будь-який момент. Захистити його — завдання непересічне. Що ж до України, то ми й так знаходимося в центрі світового (принаймні, його цивілізованої частини) консенсусу. І присвоєння Оскара українській стрічці мало що б тут додало.
3. Обидві ці новини в моїй системі пріоритетів і близько не стоять поруч зі свіжою інформацією, що в ДБР немає жодного слідства щодо Баканова. Бо темп перетворення України на бананову республіку є абсолютно загрозливим.
П.С. Щодо п.2. Цілком можливо, що спроба привести Навального до влади нічим не закінчиться. Цілком можливо також, що, прийшовши до влади, він не буде виконувати те, що західний світ (і ми в першу чергу) від нього очікуємо. Але це не означає, що не треба намагатися. І Оскар у документалістиці — дуже скромна плата за це