Спеціально для тих, хто вірить, що коли укласти з москвою перемир`я або навіть мирну угоду, хоча б і ціною окупованих нині москвою територій, то настане мир і спокій, а москва дотримуватиметься угоди.
12 лютого 1921 року грузинські більшовики підняли заколот проти уряду Грузинської Демократичної Республіки. А вже 16 лютого з метою надання їм «інтернаціональної допомоги» до Грузії вдерлася заздалегідь сконцентрована біля її кордонів 11-а армія радянської росії.
Фішка була в тому, що ще 7 травня 1920 року у москві було підписно мирну угоду між радянською росією та ГДР. Москва визнала Грузію незалежною самостійною державою та зобов`язувалася не втручатися у її внутрішні справи. Ціна того миру для грузинів була така: легалізація комуністичних організацій Грузії та «право вільного існування й діяльності, зокрема, право вільних зборів і право вільного видання (в тому числі органів друку)».
Невелика грузинська армія билася завзято й хоробро, нанесши переважаючим силам більшовиків кілька болісних поразок. Але сили були нерівні й поступово загарбники місто за містом окупували країну, розтоптавши ту московську угоду.
Разом з 11-ю армією до Тифлісу (нині Тбілісі) прибув грузинський ревком, який тут таки перетворився на уряд більшовицької Грузії. 17 березня в Кутаїсі міністр оборони ГДР Грігол Лордкіпанідзе та повноважний представник радянської сторони Авель Єнукідзе уклали перемир’я, а 18 березня підписали угоду, що дозволяла Червоній Армії зайняти Батум.
У свою чергу, скориставшись моментом, з іншого боку до Грузії вдерлися турецькі війська, які окупували прикордонні території.
Так закінчилося загарбання Грузії.
Першими особами більшовицького уряду Грузії були «соратники» та однопартійці Леніна Махарадзе та Гігечкорі, які й прибули до Грузії з росії відповідно до угоди про «легалізацію» більшовиків від 7 травня 1920 року. А, ще одне: угода та була таємною, щоб грузинський народ не знав.
А ви, друзі, майте на увазі — це не лише про минуле. Такий сценарій можливий і зараз. Ті, хто вважає, що угода з москвою вартує паперу на якому її написано — неймовірно наївні люди.
