Так виглядав мирний святковий Бахмут у 2021 році за спогадами його мешканців. Цього міста більше нема. Просто прийшли рашистські загарбники та його знищили…
——————————————
Dnipro(petro):
Кожен раз, коли Зеленський щось обіцяє, згадуйте це відео від 22.02.2022
Вторгнення орків почнеться через 2 доби.
Розвідки США, Британії та Україні кричать про це владі.
Але Зе бреше людям у вічі.
І мешканці Маріуполя, Генічеська, Гостомеля та Бучі цілують дітей та лягають спати
Залужний відповів на питання журналістів, що не може коментувати військові плани: «Інакше це буде шоу, а не війна, ціна якому — людські життя».
Але для української політичної влади — це досі шоу. Це досі «привєтствіє», «домашнєє заданіє» і «конкурс капітанов».
Інакше не було б обіцянок-цяцянок про шашлики. Інакше не було б пафосних лозунгів про «рік перемоги» (який ним, звісно, не став), інакше не було б «заспокійливих» розмов про двє-трі нєдєлі й Крим до кінця весни-літа-року. Інакше не було б піару контрнаступу. Інакше не було б кінчених недожартів про війну з недомарафону. Інакше не було б дискредитації українських військових, включно з дискредитацією Головнокомандуючого ЗСУ з боку посіпак Банкової.
Була б військова тиша (а не патякання про контрнаступ та перемогу); була б воєнна цензура (контроль ЗМІ з боку військових, а не мамкіних піарників ОП); був би перехід економіки та соціального життя країни на військові рейки (а не асфальти, бруківка, паркани, нові мерси, клуби та ресторани); була б продумана, послідовна, розумна мобілізація (а не масовий виїзд ухилянтів за кордон, а потім облава на тих, хто лишився, по спортзалах); і нарешті — було б створено уряд національної єдності — який мав би складатися з представників політичної влади, опозиції та військових.
Все це було б, якби ті, які «закінчили війну в своїй голові» та прийшли до влади у 2019 році, не ставилися б до України, до її історії, культури, цінностей — як до свого гаманця, «какой разніци» і приводів для унітазних жартів. І якби вони не ставилися до українського народу — як до скупчення інфантилів, марґінесу та невиліковного малоросійства. І якби вони ставилися до ворога — як до цивілізаційного, екзестенційного протистояння з росіянами, а не як до «орків» та «старого божевільного діда», у якого «в заручниках 140 мільйонів».
Можливо, тоді, вони не ставилися б до війни — як до шоу.
