Давеча посмотрел шоу Савика Шустера. Помимо Георгия Туки и Белого вождя, был присутній Нестор Шуфрич. Но не это главное и возможно даже прискорбное.
Основное внимание перетащили на себя пара слуг, Ирина Верещук унд Давид Арахамия. Говорили эмоционально и проникновенно. Ёрничали и высмеивали оппонентов. Продавали свой товар «Разведение войск — это мир», очень бойко. Я слушал и не мог понять, что же мне мылит глаз? Почему я им не верю, даже если бы хотел поверить. Где та ложка дёгтя, в казалось бы идеальной бочке мёда? Но ведь есть тот дёготь. Определённо есть. И не ложка, а как минимум ведро…
А потом, когда посмотрел пару включений оттуда, тобто из населённых пунктов на линии фронта и послушал слова сказанные местными жителями, меня наче током шибануло. Ведь им врут. Нагло и цинично. Так называемое разведение войск, людям продают как окончательный мир. Дескать когда украинские войска (речь почему-то только о них) отойдут, сразу же наступит такой долгожданный мир. Причём навсегда. И всё будет как всегда. «Сможем спокойно ездить как в Донецк и Луганск, так и в Мариуполь и Киев». Но ведь расстояние между войсками будет всего на два километра больше чем сейчас. Понимаете о чем я? Так называемый мир, это фикция. Иллюзия. Всего два километра! Не двадцать или двести… Два! Для стодвадцатого миномёта, это не задача, закинуть мину на пять или семь километров, но об этом слуги молчат. Мало того, с той стороны никто НЕ СОБИРАЕТСЯ складывать оружие. Совсем. Даже мыслей таких нет. И об этом слуги тоже молчат. Говоря оружие, я подразумеваю не только пистолеты и автоматы. Речь идёт о тех же миномётах, танках, ствольной и реактивной артиллерии.
Так какой же это мир? Теперь пистолет не впритык у твоего виска, а его ствол отодвинули на два сантиметра дальше?! Легче стало?
P.S. Заявление Суркова о том, что дескать они приветствуют разведение войск и всё будет хорошо если (внимание) украинская армия снова не нарушит договоренности, остались без ответа. Слуги даже носом не повели, когда их, этими же носами ткнули в дерьмо. А может они ничего и не поняли. Действительно… Где они, а где война?
P.S. «РОЗВЕДЕННЯ»: починається демонтаж укріплень в Золотому.
Сьогодні розпочинається демонтаж укріплень та споруд на ділянці відведення українських військ в Золотому.
У мене питання: як це ще можна назвати як не здачею національних інтересів?!
Укріплення та споруди, які роками будувалися та утримувались нашою державою, в які вкладалися мільйони гривень, які слугували захистом для військових наразі просто будуть розібрані в рамках так званого «розведення військ».
Ми досі не знаємо, чи відвела держава-агресор свої війська, чи взагалі таке відведення відбудеться. Особисто я в це не вірю. Українська влада в той же час наказала в односторонньому порядку знищувати наші укріплення.
Без підтвердження про відведення з іншої сторони. Чи не варто було б почекати деякий час, щоб проаналізувати ситуацію, подивитися чи не буде наступу на «сіру зону» від російської сторони.
У разі, якщо РФ піде в наступ та буде займати так звану «зону відведення», куди зможуть висунутись українські війська? В неукріплені та непридатні позиції, де вони стануть звичайною мішенню для бойовиків?
Аналогічні дії відбудуться і на всіх інших ділянках «розведення».
Така ситуація вже зараз стає цілковитою деморалізацією для військових, яких де-факто ставлять в умову відступу зі своїх позицій.
Хрещений батько всіх «слуг» досточтімий Коломойський після відвідування кабінета президента може називати міністрів «дібілами» та «покидьками».
Його креатура на на посаді голови комітета ВР з міжнародних відносин Яременко може місяцями на робочому місці обирати собі мадам на утримання та переписуватись з повіями.
Його енергетичне юноє дарованіє Герус лобіює поставки російської електроенергії та спокійно проводить правки через монобільшість.
Його депутати посилають всіх «в жопу», ідуть на ефіри з Пушиліним, розповідають про надувних жінок, отримують хабарі, відбілюючись цирком з поліграфами імені Дубінського-Арахамії, а не слідчими діями.
Куди не ткни — ліцемірство, кумівство, брехня, скандали та телевізійні постановки.
Тому в бійку між веселим головою АП Андрєєм Іосіфовічєм та молодим, але досвідченим лейтенантом СБУ Іваном Гєннадієвічєм, натурально, повірити практично неможливо, то всьо «парахаботікі» типу Кошкіної.
Ви шо, такі достойники з бездоганною репутацією та величезними досягненнями останніх шести місяців, он і прес-служба ОПи заперечила, а вони брехати не стануть, не вперше зуб дають.
