Я уважно проглянула трансляцію суду по Софії Федині. Якщо чесно, навіть двічі. І зараз я більш ніж переконана, що ця справа добром не закінчиться.
Занадто сильний переляк у фігуранта. І занадто великі можливості у нього для тиску на суд та прокуратуру.
З точки зору здорової та адекватної людини, це абсурдна ситуація. Але ми маємо справу не з адекватною людиною.
Після знаменитого стріму у виконанні двох дівчат Головнокомандувач української армії жодного разу не з’явився у зоні ООС. Ви розумієте, так? Де завгодно: Оман, Буковель, карантинні Санжари, але не Золоте. Не зона, яка є його пріоритетною сферою відповідальності. Не з людьми, яким він особисто давав гарантії безпеки при «розведенні» сил.
Більше того. Після того злощасного ефіру до Зеленського не допускаються ні військові, ні добровольці. Він взагалі не контактує зі сторонніми неперевіреними людьми, він обклався потрійним колом охорони. Для нього зачищають цілі площі, коли виникає потреба покласти квіти до пам’ятника або пройтися на відкритому просторі.
За таких умов будь-які репутаційні втрати вже не мають значення.
Він не відкличе заяву і не закриє справу. Тим більше, слідство вже набуло незворотної інерційності. Вартість процесуальних дій сягнула сотень тисяч. Проведено п’ять експертиз, включаючи лінгвістичну і портретну. (Портретну! Для підтвердження того, що на відео саме Софія та Маруся). Вони опитали десяток свідків, переважно відвідувачів та офіціантів кафе «На бамбетлі».
Судові засідання щоразу перетворюються на гібрид фарсу і агітаційного майданчика. Кожен епізод слухання висвітлюється у міжнародних новинах. «На бамбетлі» прославилися на весь світ. Софія виголошує блискучі спічі з елементами театральних читань, у тому числі хорошою англійською.
За нормальних умов, цей ганебний процес каменя на камені не лишив би від репутації Зеленського. Але проблема у тому, що у Зеленського немає репутації. Це все одно що кидати каміння у колодязь, тільки глухий «бульк» унизу, колодязю від того ні холодно, ні жарко.
Нам, опозиції, громадськості, просто нормальним небайдужим людям, потрібно інакше ставити питання. Ідеться про недієздатність Зеленського як Головнокомандувача, про злочинну бездіяльність і про повну невідповідність займаній посаді.
Зрештою, перелякатися від великого усердя може кожен. (Як казав козак Мамай, «усердя аж до усердя, маючи на увазі, що перше «усердя» різниться від другого не лише коренем своїм, а й змістом» (С)
Але це зовсім не означає, що ми повинні терпіти усранця на чолі армії.
В материалах суда по делу «угроз жизни» Зеленскому оказалось, что он собственноручно написал заявление на Софию Федыну.
Сказать, что я в шоке — не сказать ничего. Насколько нужно быть мелочным, закомплексованным лузером, чтобы опуститься до такого. Имея полчища охраны, испугаться невинного предупреждения слабой женщины, а потом мелко мстить ей — modus operandi запуганного пубертата, одноклассница которого посмеялась над его прыщами, а не уверенного в себе мужчины и главнокомандующего.
Sofiya Fedyna, вы в сто раз достойней того ч(м)удака из сериалов, который волей случая стал президентом. Быстро взлетел, громче будет падать. Мы с вами!
