890 українських військових розпочали підготовку на батальйон БТР «Stryker» і дивізіон польової артилерії на САУ «Paladin» – навчання відбувається на базі Графенвер у Баварії.
У Німеччині вже розгорнуто другий драгунський полк на «страйкерах» і дивізіон 4-го зенітно-артилерійського полку американської армії (нещодавно ці частини отримали модернізовані машини).
Тому навчальне командування 7-ї армії США використовує місцеву інфраструктуру та інструкторів, щоб навчати українських бійців – академію унтер-офіцерів, симуляційний центр і систему полігонів площею 90 квадратних миль (233 кв. км).
Графенвер – це 20-мильна траса, що охоплює мережу полігонів – умовні зону висадки, ліс, міську забудову, полігон снайперів, село, директрису, де в ролі мішеней стоять списані танки.
При цьому підрозділи на БТР можуть відпрацювати свої вузькі завдання: просування колонами, вхід у ліс, десантування, підтримку спішеної піхоти, розвідку, протитанкову боротьбу, нічні марші та бій у темну пору доби.
Висадка десанту зі «Страйкера» під час військових навчань у Південній Кореї. 2-га піхотна дивізія США. 20 березня 2005
А піхота рухається поруч через спеціально створену мережу перешкод (тунель, мотузковий міст, окопи, стіна для скелелазіння).
Прикриваючи машини, здійснюючи інженерну розвідку, поповнюючи боєприпаси з броні, ведучи дозорні дії, працюючи як снайпери по мішенях або як медики, витягуючи екіпаж з умовно підбитого апарата.
Загалом, готують перший батальйон з майбутніх трьох – бригада на “страйкерах” під ключ для Києва. Якось ця новина пройшла зовсім побіжно в наших медіа.
Спочатку всі чекали на танки, потім почали дуже чекати літаки, а механізована бригада – ну що тут може здивувати у 2023 році?
Хоча мало б.
Адже це унікальні частини в американській армії. Місток між «легкими» бригадами на HMMWV і «важкими» класичними на БМП з танковим батальйоном.
На сьогодні їх у США дев’ять – сім в армії та дві в Національній гвардії. Тобто передають багато, багато навіть для країни-гегемона.
Якби було завдання охарактеризувати ці машини однією літерою, це була б У – уніфікація.
Основна проблема, коли здійснюється управління різнорідними частинами – це завжди хаос.
Танкам важко витримувати ту саму швидкість на шосе, що й бронетранспортерам, а колісна техніка легко сідає в грязюку.
Різні запчастини в танкобат, зенітний дивізіон і розвідроту (причому це небо та земля, від десятків видів мастил до електроніки).
Різні боєприпаси.
Евакуаційні машини для танків і легкої броні різні.
Тут же все простіше – є базове шасі 8×8 LAV III.
На нього нанизуються версії для ППО, з гарматою 105 мм (по суті, мікс колісного танка та машини вогневої підтримки), класичні бронетранспортери, амбуланс, командирський бронеавтомобіль, самохідний міномет.
Модифікації Stryker
У всіх них однакова підвіска, двигун, колеса, гідравліка, пневматична система – що дозволяє взаємозамінювати багато запчастин і економити на навчанні тилу (адже двигун, наприклад, від вантажного автомобіля армії США).
Від самого початку машину зробили оперативно та стратегічно мобільною – можливість перекидання літаком С-130, опція миттєво залишити борт після приземлення та пройти 500-кілометровий марш.
Зіткнувшись із придорожніми бомбами та численними влученнями гранатометів, Stryker отримав комплект накладної броні та решіток, що збільшило вагу до 20 тонн, унеможливило транспортування повітрям з додатковою бронею і стало початком цілої низки оновлень.
V-подібний корпус з посиленим днищем, протимінні сидіння, накладна бронекапсула на верхній люк водія Strike Shield для кращого огляду, 360-градусна камера командира, тепловізори, новий генератор, щоб живити, наприклад, дисплей ситуаційної обізнаності та приводи башти.
Основною зброєю БТР спочатку був кулемет 50 калібру або 40 мм гранатомет, але зараз реалізується масштабна програма переозброєння – частини в Європі отримують 30 мм гармати, машини з ракетами «Стінгер» і безлюдні башти з ПТРК «Джавелін».
Модифікація «Драгун» з 30 мм гарматою пробиває в лоб усіх однокласників, перезаряджається за бронею, використовує протитанкові комплекси не лише десанту, а й пускаючи керовані ракети третього покоління з безлюдної башти.
Щоправда, це зробило апарат 28-тонним, а тому довелося застосовувати новий 450-сильний двигун.
Самі американці порівнюють страйкерні бригади зі швейцарським складаним ножем на полі бою.
Якщо потрібно, розгорнуть численну піхоту. Буде треба – вестимуть протитанкову боротьбу. За гострої необхідності по прямому наведенню попрацює 105 мм. Машини ППО не тільки збивають дрони та дозвукові цілі, але й можуть потріпати жорсткі.
Гнучкість і багатоцільові завдання.
При цьому рідко існує, припустімо, машина ППО, що триматиме кругову 14.5 мм та уламки 155 мм снарядів, вбудована в систему тактичного зв’язку, де на ситуаційному моніторі будь-який командир машини позначить ворогів і союзників, може вдарити «Пекельним полум’ям» не тільки по вертольоту, а й по танку.
Усе йде до того, що весною буде спекотно і не останню скрипку в розпалюванні цього полум’я зіграють українські «страйкери», для яких зараз союзники готують екіпажі.
