Верховна Рада проголосувала у першому читанні за урядовий законопроєкт №10379 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення по мобілізації.
Про це повідомив нардеп Ярослав Железняк.
«Парламент проголосував за основу (перше читання) №10379 законопроект про внесення змін в Кримінальний кодекс та кодекс про адміністративне правопорушення за порушення по мобілізації», — йдеться у повідомленні.
Железняк зазначив, що за законопроєкт проголосували 254 депутатів.
«Увага, так як питання пройшло тільки в першому (а не в цілому), то по факту схвалена зараз Урядова версія з усіма нормами. Вона має багато проблем. І жорстких норм. Тому всі обіцяні зміни мають тоді зайти правками до другого читання на Комітеті», — пояснив нардеп.
Штрафи за ухилення від мобілізації
Нагадаємо, у початковій версії законопроєкту за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, у тому числі відмову від проходження медичного огляду, передбачалася кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років. Також планувалося встановити значно вищі штрафи. Зокрема, порушення законодавства про оборону і мобілізацію в мирний час передбачало накладення штрафу на громадян та посадових осіб у розмірі 34 000 – 85 000 гривень, а в умовах особливого періоду – 153 000 – 204 000 гривень.
Володя, я тобі одну річ скажу, тільки ти не ображайся, добре? Тим паче, ми усі ж президенти. Сам сказав. Так ось, як президент президенту… В армії є гарні командири. Відповідно є погані. Ти ж, Володя, найхеровійший командир якого тільки я собі можу уявити. А я бачив багатьох. Ні, зараз я не буду згадувати, як ти з кентами горілку жер в Буковелі і той час, коли до повномасштабного вторгнення залишалося менше двох місяців. Тому і так, (херово дуже) підготував армію до великої війни.
Найхеровійший командир тому і такий, бо він боїться своїх підлеглих. Відгороджується від них паперами, наказами, інструкціями, іншими людьми вважаючи, що все це працює. Ні. Як маленький командир маленького взводу, кажу тобі: «Ні! Не працює! З людьми треба говорити. Дивиться їм в очі. Казати правду. Не пи*здіти сьогодні одне, а завтра інше! А казати правду! Навіть, якщо вона гірка наче полинь. Тому що ти особисто сьогодні, завтра і навіть післязавтра, будеш спати в зручному ліжку, приймати душ досхочу, ходити на білий унітаз… я навіть не кажу про те, що ти можеш у будь який момент побачити свою родину! Вони не можуть. Вони воюють. Штурмують та тримають посадки. Таскають снаряди до своїх гармат так, що руки стали набагато довшими. Сплять, скільки вдасться. Якщо вдасться звичайно ж… Вмирають десятками на добу… Коротше, воюють. Розумієш, про що я зараз? І вони хотіли би почути свого головного командира. Нехай і найхеровійшого. Але на жаль, іншого немає. Хоч щось почути від тебе. Якщо ти звичайно вважаєш себе командиром! Тільки про янелох і янетряпка розповідати не треба. Це залиш для своїх пʼяти менеджерів».
Розмова з командиром батальйону окремої штурмової бригади про мобілізацію:
«В мобілізаціі для мене важливі пʼять болючих питань.
По-перше, відповідати за мобілізацію мають вмотивовані та компетентні люди. Міноборони та ТЦК нічого не роблять, чекають на добровольців та тих, кого інколи хапають у бусік. Зараз у Києві мобілізують в середньому лише по 100 чоловік на місяць з району. Закріпіть бригади для комплектування за конкретними військкоматами, призначайте вмотивованих та здатних до організаційної роботи людей.
По-друге. Армії гостро потрібно посилення відповідальності командирів за життя військових. Кожен випадок загибелі людей має розслідуватись не формально, для галочки, а так, що відповідальний за безглузді втрати командир має не просто зніматись з посади, а понижуватися у званні до рівня командира відділення-взводу, і вчитись своїм прикладом вести солдат у бій. Так, це складно, але не можна довіряти солдат тим, хто не здатний керувати. У нас був випадок в цьому році — до нас прийшли бійці 4…-го батальйону, наші сусіди, розповіли, що вони не забезпечені та не підготовлені для бойового завдання. Ми їх почали вчити, жахнулися, що вмотивованих людей фактично не готували, а потім ми поїхали до того комбата-ледацюги і просто його відпи…ли. Але він і досі на посаді. Не можна довіряти життя таким нездарам, це злочин. Треба постійно аналізувати результати бойових дій, і тих, хто допускає великі втрати та погано керує, знімати негайно, а не тримати тому що він чийсь друг, кум, співслужбовець.
По-третє, не повинно бути бронювання для правоохоронних та державних органів. Патрульна поліція хай патрулює, а усі інші правоохоронні органи мають мобілізувати мінімум 50% апарату. І відправити їх не у якісь спеціалізовані спецнази, не в особливі частини, а саме на поповнення звичайної піхоти. Верховна Рада, офіс президента, уряд, усі органи влади — мають мобілізувати 50% своїх співробітників-чоловіків. Влада має дати приклад захисту Батьківщини, а не ухиляння від мобілізації. Все, що не працює на оборону та безпеку, має дати частину людей на війну. Так, не усі можуть по здоровʼю воювати на нулі. Але усі можуть нести тилову службу. Щоб на блокпостах та у підрозділах забезпечення служили літні люди, а здорові на передньому краю.
По-четверте. Треба відмінити привʼязку військового звання до певних посад. Некомпетентні та недосвідчені офіцери, з штабів та з запасу, або недосвідчені керівники правоохоронних органів, для яких нема посад їх рівня, або які не усвідомлюють що таке сучасна війна, повинні воювати там, де вільні посади завжди є і де досвід набирається швидко — це посади командира відділення у піхоті. Навіщо нам тримати високі посади для командирів, які не знають взагалі сучасної війни? Вислуга років в армії чи на держслужбі не додає розуму, людей треба оцінювати по їх сучасному досвіду».
