Щонайменше сім автобусів виїхали з території заводу «Азовсталь» у супроводі військ окупантів.
Про це пише Reuters.
За інформацією видання деякі із українських військових «не виглядали пораненими».
Ще раз про Маріуполь і його оборонців. Давайте нарешті назвемо речі своїми іменами.
Ніякої «гуманітарної операції», як бреше Верещук, не було. Взагалі. Жодних активних переговорів та потужних закулісних дій та акцій, як заявляють у Міноборони та в ГУР і ще кількох спецслужбах, не проводили. Їх і не могли провести, бо рівень переговорних контактів зараз на найнижчій позиції. І це навіть не вина наших посадовців. Пуйло нині абсолютно закритий до якихось компромісів, тим більше, для гуманних рішень.
Захисникам Маріуполя офіційно дозволили (як варіант — запропонували) здатися в полон. Здатися без жодних гарантій і певності щодо їхнього майбутнього обміну й навіть простого виживання. І це також один з варіантів. Можливо саме на їхню вимогу це було оформлено такими патетичними фразами влади: «Наказ зберегти життя». Про них і так ніхто й ніколи б не посмів через таке рішення сказати хоч одне криве слово. Але вони хотіли мати певність, що це точно не обернуть на закиди в їхню адресу.
Зеленський та його підопічні навряд чи усвідомлювали в ту мить, коли давали такі запевнення й виголошували свої заяви, що цим назавжди себе прив’язали до долі майбутніх полонених. Якщо їх, не дай Боже, закатують, точно не простимо. Але й коли почнеться жахливий принизливий процес і потім довічні терміни ув’язнення, це тепер завжди буде на імені Зеленського — навіть, якщо рішення було їхнє власне, він офіційно наказав їм здаватися. Отака помста від оборонців без жодного кривого слова.
Ті, хто вийшли з Азовсталі й ті, хто ще вийдуть, вочевидь, ніяких ілюзій не мають, але так буде ще хоч якась надія. А там — лише повільна й страшна смерть. А головне — відсутність можливості продовжувати оборону, бо фізично нічим. Десь вони усвідомлювали, що після демаршу переможців Євробачення увага всього світу до них така велика, що швидкої й жорстокої розправи з дикими катуваннями не буде. А за пару тижнів вони відійдуть на задній план не лише у світу й нашої влади, але й у своїх тюремників та ніби набудуть статусу політв’язнів.
Тому таке рішення мало право на існування, а бійці мали безумовне право саме його обрати. Мова не про варіанти та важкий вибір. Питання єдине: якого біса ви, владні сволочі, увесь час брешете! Ви здали південь України й свідомо запустили ворога в спину Маріуполю, ви не подбали ні перед війною, ні в перший тиждень ще до остаточної блокади ані про завезення зброї й забезпечення бійцям, ані про евакуацію цивільних. Ви їх прирекли на все це страхіття. І досі боїтеся назвати зрадників та навіть усунути їх із влади. Тепер ви погодили здачу бійців у полон без жодних гарантій і далі брешете про якісь «гуманітрані операції». У цьому вся падлюча сутність цієї укрсучвлади. Вони вже не можуть не брехати. А переговори про можливість здачі в полон провели не якісь владні чиновники чи чиновниці, а самі хлопці. Про це сказали всі ті, хто не мусить дбати про збереження одного ліца. І ліцо цього разу зовсім не путінське.
Що буде далі? Не знаю. Очевидно, увага до події була така висока, що це, можливо, гарантує азовцям життя. Більше того, якщо їх залишать на території так званого динири, то я навіть знаю, хто давав їм гарантії виживання й людського поводження. Це відомий командир сепарського батальйону «Восток» Ходаковський. Наскільки розумію, переговори велися також і з ним персонально. Але його можливості доволі обмежені, особливо, якщо інший наказ прийде з москви.
Чи можливий обмін? Я не виключаю нічого, все можливо. Але дуже малоймовірно саме для азовців. Допускаю, що пізніше відбудеться вихід з Азовсталі морських піхотинців, прикордонників, поліцейських, які там також тримали оборону. І їх, імовірно, поміняють. В раші з цього не будуть робити шуму, бо їм це не на користь. А в Україні влада постарається попіаритися й пробудить зайву надію: «Ось дивіться, ми ж обіцяли, що буде обмін, він же почався. Так, не відразу Азов, але й до них черга дійде…» А потім постараються тему заговорити й забути. Що, хіба вперше? А для бійців Азову, найімовірніше, буде офіційне звинувачення (воно вже давно їм висунене заочно), суд і пожиттєві терміни. Не дарма сьогодні в госдурє дали старт законодавчому акту, яким мають заборонити обмін осіб, які… Далі ви самі знаєте цю брудну рашистську лексику. Але це точно буде стосуватися Азову. Після такого перформенсу в думє, очікувати на якийсь акт гуманізму не доводиться.
А ще буде, ймовірно, якась частина бійців, які оберуть смерть у бою замість полону й не вийдуть з Азовсталі… Зрештою, все може статися. Я знаю лише одне, що ми неймовірно сильно прагнемо, щоб усі оборонці Маріуполя опинилися на волі в Україні. І будемо триматися за цю ниточку надії. А ще я знаю, що підлішої й брехливішої влади в Україні не було ніколи і напевно вже й не буде…
Тарас Чорновіл
P.S. Уся ця історія з «гуманітарною операцією від Верещук (про Зеленського я поки не пишу, поки що) починає нагадувати відверту здачу наших бійців. Я просто нагадаю, що Верещук мала віддавна сумнівну політичну репутацію, була протеже й висуванкою соратника медведчука Тараса Козака. Після Революції Гідності, коли в ЛОДА дійшли руки до її діянь, не добувши мерський термін, утекла з України. Її чоловік (нинішній, фактичний) був одним із командирів спецназу «Альфи», коли вони захоплювали будинок Профспілок у Києві та сам брав участь у тій атаці. Там багато «подвигів», тому й не дивно, що вона опинилася в зеленому списку на такій високій позиції. Поки нема прямих підтверджень, але саме Верещук підозрюється, як ініціатор остаточного розмінування територій на виході з Криму (мінні поля створювали загрозу для її логістичних центрів та хабів на межі з агресором). Саме Верещук несе відповідальність за відсутність підготовки евакуації напередодні вторгнення та неоголошення евакуації в перші дні після нападу ерефії. В тому числі й стосовно Маріуполя (місто заблокували щойно 1 березня). І зараз знову Верещук…
Вам усього цього замало? «Неначасі»?
