Зустріч Зеленський-Макрон. Давайте підсумуємо. Попередня моя оцінка виявилася вірною. Зустріч була «ні про що». Коли за результатами сторони обмежуються загальними фразами, це свідчить лише про одне — не домовилися.
Єдиний результат зустрічі — сторони домовилися про нову зустріч, але пізніше. Тобто, зустрілися домовитися зустрітися…
На цьому тлі дивним виглядає от що. Зеленському ця зустріч була потрібна більше ніж Макрону, не під французскими кордонами Москва війська накопичує. Проте, Макрон на зустріч чомусь погодився, хоча в нього і своїх справ до біса, економіка Франції нині не в кращому стані. Тобто — зустріч йому теж була потрібна.
Такі зустрічі ніколи не влаштовують аби просто кави попити. Перед ними відбуваються численні переговори МЗС двох країн, де узгоджуються питання, що потребують обговорення голів держав і тільки їх.
Нарешті, розмова Макрона з Зеленським віз-а-ві тривала непередбачувано довго. Президенти розмовляли більше 1,5 годин і через те прийшлося відмовитися від переговорів в розширеному форматі.
Що все це нам говорить? Це говорить, що Макрон Зеленського у чомусь переконував. У чомусь дуже стрьомному — такому, що попри графік, Зеленський вибіг до преси повідомити що «все чудово — нічого не сталося».
Чого не сталося? Що відбувалося під час переговорів?
Моя версія така. Макрон таки озвучив Зеленському умови Путіна. Умови були злиті в соцмережі (я теж про них писав) і для суспільства вони не секрет. Це подача води в Крим, це початок переговорів з терористами так званих «ДНР-ЛНР» і це закріплення статусу так званих «ДНР-ЛНР» в конституції України. Тобто — це умови, по факту, визнання окупації Криму і виведення Росії з під санкцій Заходу. Якби Зеленський прийняв ці умови бодай частково, Макрон перетворився б на миротворця і світоча світової дипломатії. Тому його задача була — переконати Зеленського.
Але. Умови уже були злиті в пресу. До речі — злити їх могли як раз з урядових установ України. Там патріотів не бракує. Зеленський розумів, в разі згоди на такі умови, фраза «Побачити Париж і померти» для нього втратить весь її романтизм.
Мені не раз доводилося чути на телеефірах, як нардепи зі «Слуги народу» говорили екс-ригам фрази штибу «ваші слова не позбавлені сенсу, але ви мусите розуміти, що половина України таких ідей не прийме». Зрозуміли? Не «ми не приймемо», а примарна «половина України» не прийме. Хто це такі?
А це та «половина України» яка виходить на акції «Ні капітуляції» та інші протести Руху опопу капітуляції. Це — ми. Маємо пишатися собою — нас чують. І нас бояться.
Саме страх перед «половиною України» робить «слуг» несподіваними патріотами. Саме страх не дозволив Зеленському погодитися на умови Макрона-Путіна.
І саме страх вигнав Зеленського до преси, розповісти, що все гаразд, зустрілися домовитися зустрітися. І все.
Це означає, що ми все робимо правильно. І мусимо робити так далі. Згадки про Майдан і акції патріотів таки примушують ЗЕкоманду не перетинати червоних ліній. І це не їхня — це наша заслуга.
А тому — тримаємо стрій і боримося далі. Це важко — та за нами Україна.
Πραβдοργδ:
«Зеленський про переговори з Путіним: «Я зателефонував — мені не відповіли».» Дзвонив «хазяїну» а він не бере слухавку(плаче).
Яке ганьбабородище.
.
Юрій Каракай:
Вкотре переконався, що не можу дивитися брифінги Зеленського. Хай крепші переглянуть, я їх коментарі почитаю.
.
Дід Микола:
При Порошенку сперечалися, зможе чи не зможе він добитися безвізу, Томосу і т.і. для України.
При Зеленському сперечаються здасть чи не здасть (або наскільки здасть) він інтереси України
.
Kostiantyn Yelisieiev:
Саміт у Парижі -символічний підсумок 2-річної Зе-політики:
без обіцяного миру, жодного метра землі не звільнено, безвихідь у перемовинах з тривожними перспективами, найвища з 2014 ескалація вздовж кордонів, жодних дієвих пропозицій для партнерів, брак адекватних підходів до РФ.
Засмучуюча реакція ЄС на обмеження РФ судноплавства в акваторії Чорного моря. На очевидні агресивні дії і порушення міжнародного права треба реагувати прямо і рішуче, а не займати страусину позицію. Чергове свідчення деградації ролі ЄС для безпеки Європи.
За добу Зеленській та Степанов вбили 438 людей. Це більше, аніж під Іловайськом.
