Загибель трьох російських журналістів у Центральноафриканській Республіці дозволила звернути увагу на те, про що практично не повідомлялося в світових медіа — військове втручання Росії у справи африканських країн.
Російські журналісти хотіли зібрати матеріал про інструкторів приватної військової компанії «Вагнер».
Так-так, тієї самої приватної військової компанії, бійці якої були знищені американськими військовими в Сирії. Які відомі своєю участю у дестабілізації пострадянського простору. І якими Кремль, як правило, прикриває участь своїх військових в тих чи інших війнах — гібридних і не дуже.
Питання про те, що Росія забула в Африці, може виглядати дивно для кого завгодно, тільки не для Володимира Путіна і його оточення. А що забув в Африці Радянський Союз, на який рівняються російські чекісти? Що Кремль забув тоді в Анголі, Мозамбіку, Лівії, Судані, багатьох інших країнах?
Для радянського керівництва це була боротьба за вплив, розширення імперії за допомогою ідеології. Для російського керівництва це ще й боротьба за гроші. Так, ЦАР — дуже бідна країна. Але хто сказав, що в бідних країнах нічим поживитися? Золото, алмази, кобальт, уран… Навіть нафта в такому переліку виглядає не найголовнішим ресурсом.
Всю свою історію ЦАР страждає від диктаторів і міжусобиці. Навести порядок в країні традиційно намагається колишня метрополія — Франція. Однак в останні роки керівництво ЦАР, схоже, розраховує не на Париж, а на Москву.
А в Росії і раді накласти лапу на чергові концесії і створити проблеми для Парижа. Адже чим більше проблем у колишній французькій Африці — тим більше проблем для Франції і ненависного Заходу!
Домовленості про безоплатну -! — військову допомогу ЦАР з боку Кремля були досягнуті ще рік тому. А у травні цього року президент ЦАР Фостен-Арканж Туадера був гостем Петербурзького економічного форуму і зустрічався із Володимиром Путіним. Журналісти цю зустріч практично не помітили. Але якраз після неї з’явилася інформація про те, що у ЦАР з’явилися «інструктори» «Вагнера» — вони ж найманці Путіна.
