Вночі 25 вересня сили оборони збили 19 дронів типу «Shahed» та 11 «Калібрів».
Прот це повідомляють Сили оборони півдня.
«Для атаки з моря додатково до надводного ракетноносія був залучений підводний човен з новоросійської бухти. 19 «шахедів» та 11 «Калібрів» збито силами та засобами протиповітряної оборони. По 1 «Калібру» над Миколаївщиною і Кіровоградщиною, переважна ж більшість — в небі над Одещиною», — йдеться в повідомленні.
Проте є влучання. Суттєвих пошкоджень зазнав морський вокзал в Одесі, в будівлі привокзального готелю, що вже кілька років не функціонує, спалахнула пожежа. «Оніксами» зруйновано зерносховища. Без постраждалих.
«Внаслідок падіння уламків в ході бойової роботи, пошкоджень і займання зазнали складські будівлі одного з підприємств та приватний будинок у передмісті Одеси. Також займалася трава на відкритих територіях. Пожежі ліквідовано. Постраждалих не зафіксовано.
Вночі тривога ревла немилосердно довго… А вранці першою думкою було: куди?…
І я побачила пости одеських друзів і це фото морвокзалу з готелем… Колись бувала там, коли він був самим пафосним в місті, на початку двохтисячних, на якомусь міжнародному заході.
Здивувалася, коли на вході зустріла їх кіркорова, який винаймав в тому готелі цілий поверх для себе і чєляді.
Нині соплємєннікі варвари кіркорова вбили цей готель, разом з багатьма іншими інфраструктурними обʼєктами Одеського порту.
Бо якщо не можуть вбити всю Україну, то неодмінно мають знищити її економіку, де вивіз зерна і загалом порт — вкрайважливі.
Але далі я побачила пост дівчинки, яка втратила коханого на війні, так і не вийшовши заміж… Хоч весільні листівки вже були підписані ними обома… Такі красиві слова, такі красиві молоді люди. І стільки справжнього горя
..
Подумала: ми точно відбудуємо всю портову інфраструктуру. Значно краще, ніж було.
Але ми ніколи вже не повернемо тих красивих, сильних і мужніх людей, яких ми втратили через росіян. І це найстрашніші втрати, бо безповоротні.
Напевно, ми не можемо зупинити цю війну. Але мусимо зробити все можливе, аби втрачати на ній якнайменше людей…
Якнайбільше дронів, ППО і мін. Ми маємо зробити це максимально технологічною війною. Аби вижило більше нас, українців. І аби ми могли ефективніше вбивати їх — тих, хто творить це багаторічне пекло на нашій землі.
Бетонний монстр на одеському морвокзалі мені, звісно, не подобався.
Але це не означає, що він мав бути знищений російськими ракетами.
Поза тим, власник непрацюючого десять років готелю написав, що він хотів реконструювати будівлю, облаштувати там концертний зал і набережну, й назвати «звісно» на честь Жванєцкого.
Перепрошую, але не можу не нагадати всім прихильникам Жванєцкого, що він був громадянином росії та путіністом, який у 2019 році, на шостому році війни з росією отримав у москві від путіна орден «За заслуги перед Отечеством III степени». Зрозуміло, перед яким «отєчєством» його заслуги, чи не так?
І це логічно, бо пан Жванєцкій був завжди представником російської культури. Так, він писав про Одесу, але про ту саму — русскую, «єкатєрінінскую» Одєссу, яку так люблять росіяни і вважають невідʼємною частиною росії.
Даруйте за гірку правду, знаю, що багатьом вона неприємна. Багато хто скаже, що Жванєцкій — це глиба, легенда, частина Одеси тощо тощо.
Не сперечаюсь, все так. Але він — не частина тієї української Одеси, за яку ми зараз проливаємо кров, за яку гинуть найкращі українці. Подобається це комусь чи ні, але Жванєцкій назавжди залишиться частиною тієї Одеси, яка була під окупацією москви: мовно, ментально, культурно. І тим, хто брав орден з рук вбивці українців на шостому році війни та окупації Крима.
Щиро бажаю Одесі позбутися колоніальних комплексів не менше, ніж позбутися російських ракет.
І щоб на одеському морвокзалі після нашої перемоги таки зʼявилась комфортна зона відпочинку та прогулянок, яку б назвали на честь українських героїв — тих, які відстояли Одесу в 2014 році, тих, які відбилися 24 лютого 2022 року, і тих, які прямо зараз захищають Одесу від російських окупантів.
