Політичним рішенням західних держав практично завжди передує розстановка акцентів у риториці. Провідні посадові особи, готуючи до зміни курсу громадську думку, перевіряючи реакцію політичного класу і формуючи суспільну підтримку рішенню, говорять речі, які дають ключ до розуміння наступних рішень.
В Україні на заяви зазвичай не звертають уваги – а дарма: це не пустослів’я, як ще з радянських часів сприймає чимало людей, а частина політики. У цьому ключі цікаві нещодавні вислови глави європейської дипломатії Жозепа Борреля і німецького канцлера Олафа Шольца щодо європейських перспектив України.
Боррель у інтерв’ю El Pais заявив, що європейська інтеграція України «вирішена наперед», але строки залежать від реформ і відповідності умовам. Дуже важливо для розуміння світосприйняття західних чиновників, що Боррель проводить паралелі між пострадянською Україною і Іспанією після Франко – зокрема, в том, що обидві країни бачили своє демократичне майбутнє в Європі.
А маріонетковий режим, який хотів встановити путін в Києві, «негативно б уплинув на безпеку Європи». Тому Україна зараз захищає не лише себе – вона є невіддільною частиною європейської системи безпеки.
Саме таке сприйняття України – як «своєї», частини Європи, — і відрізняє реальні перспективи членства від ввічливих розмов про «незакриті двері».
Але така зміна ставлення означає ще одну важливу річ. Легко не буде. Ставлення як до «своїх» означає також, що за діями української влади буде здійснюватися дуже жорсткий контроль. Адже якщо важливий результат, а не красивий процес – за результат і питатимуть. Це добре відчули на собі країни-кандидати, які зрештою приєдналися до ЄС – і зокрема колишні частини Союзної Югославії, з яких Хорватія, наприклад, також пройшла через війну з сусідом-загарбником.
У цьому контексті недвозначно звучать слова канцлера Шольца в інтерв’ю Bild. Кожен кандидат, сказав він, має відповідати необхідним критеріям, щоб стати членом ЄС. Це питання верховенства права, демократії, дотримання прав людини та боротьби з корупцією.
Параметри внутрішньої роботи для української влади вказані дуже чітко. За них і питатимуть; і чим наполегливіше питатиме українське суспільство – тим легшим буде шлях інтеграції.
А тим часом ухвалені рішення посилюють санкції і їх вплив на рашистів.
1. Виконавчий директор Міжнародної енергетичної агенції Фатіх Біроль заявив, що стеля цін на російські нафтопродукти скоротила доходи москви від експорту нафти та газу майже на 30 відсотків, тобто на вісім мільярдів доларів порівняно із січнем минулого року.
Це при тому, що стеля лише починає діяти. А досвід запровадження стелі цін на ринку нафти показує, що його ефект набагато перевищує доволі ліберальні формальні умови – а значить, ці умови цілком можна і треба робити жорсткішими.
2. З 5 лютого почала діяти заборона на імпорт російських нафтопродуктів до ЄС. Вона стосується бензину, дизеля, гасу, нафти й мазуту.
Підставою для обмежень стали санкції, затверджені 27 країнами-членами в червні 2022 року. З 5 лютого також набув чинності механізм визначення граничних цін щодо морських перевезень російської нафти до третіх країн.
Унаслідок цього, за мінімальними оцінками, росія втрачає ринок на 40 мільярдів.
3. Польща у березні розпочне будівництво електронного загородження на кордоні з росією.
Електронна система на ділянці з Калінінградською областю має охопити близько 200 км сухопутного кордону.
4. Коаліція демократичних країн світу будуть домагатися від МОК не допустити росіян та білорусів до міжнародних спортивних змагань, у першу чергу — Олімпійських ігор у Парижі.
За словами міністра спорту Республіки Польща, вже є 40 країн, які можуть виступити з відповідним ультиматумом до МОК.
Подібні символічні жести підривають упевненість рашистів у своїй всемогутності і необхідності для світу.
5. А на росії свої символи. Депутати держдуми росії, голова комітету з питань сім’ї, жінок та дітей Ніна Останіна (кпрф) та перший заступник голови комітету з питань сім’ї, жінок та дітей Тетяна Буцька (єдина росія) вимагають вилучити з продажу та спалити іграшки, що зображають західну військову техніку.
Повернення до шаманських ритуалів навряд чи дозволить утримати відчуття «вялічія».
