На Державному випробувальному полігоні “Ягорлик” у Херсонській області розпочалися бойові стрільби зенітних ракетних підрозділів Повітряних Сил ЗС України.
Дещо детальніше про пуски які вже було здійснено.
Серед опублікованих прес—службою Командування Повітряних Сил ЗС України світлин помічені пускові установки то зенітно-ракетних комплексів С-125М1:
В свій час ЗРК С-125 були зняті з озброєння української армії та перебували на зберіганні. Також велись розробки по їх модернізації в інтересах іноземних замовників. Але з початком російської агресії у 2014 році модернізації стали актуальними і для Повітряних Сил ЗС України.
Ці зенітно-ракетні комплекси пройшли один з етапів випробування у січні 2018 року та підтвердили свої тактнико-технічні характеристики – межа зони ураження з новими ракетами, становить 40 км, максимальна висота – 25 км.
Зараз же відбувались контрольно-льотні випробування, за якими спостерігали представники КБ “Луч”, яке є розробником модернізації ЗРК С-125М1 та високопосадовці Збройних Сил України.
Окрім того була помічена модернізована станція наведення ракет СНР-125 до ЗРК С-125М1:
Місце роботи операторів модернізованого зенітно-ракетного комплексу С-125М1:
Під час стрільб цих комплексів також були помічені ЗРК С-300В1 та ЗРК “Оса-АКМ”:
ЗРК С-300В1 — перша мобільна універсальна система протиракетної і протилітакової оборони. Її особливістю є те, що Наявність двох типів зенітних керованих ракет, з яких один тип 9М83 призначений для ураження аеродинамічних цілей на відстані до 75 км, а другий 9М82 може вражати балістичні цілі класу «земля-земля» — оперативно-тактичні ракети типу «Р-11» («’Scud»’ з кодифікації НАТО), «Ланс», «Першинг-1А», а також літальні апарати всіх типів зі швидкостями до 3000 м/с на відстані до 100 км.
Після розвалу Радянського Союзу в Україні базувалось дві військові частини на озброєні яких перебували комплекси С-300В1:
• 25-а зенітна ракетна бригада (А1181) м. Стрий, Львівської області (розформована у 2002 році)
• 137-а зенітна ракетна бригада (А3024) м. Умань Черкаської області (розформована у 2012 році)
але згодом вони були зняті з озброєння та поставлені на зберігання.
Інший помічений зразок – ЗРК «Оса-АКМ».
ЗРК «Оса-АКМ» – автоматизований військовий зенітний ракетний комплекс (за класифікацією НАТО: SA-8 «Gecko»). Комплекс є всепогодним і призначений для прикриття сил і засобів корпусу у всіх видах бойових дій. Комплекс оснащений шістьма зенітними керованими ракетами 9М33М3.
Українське підприємство “Укррадарпроект” розробило проект модернізації ЗРК «Оса-АКМ» . Зокрема відбулась заміна електроні на нову елементну базу, що включає:
• заміна електронно-променевих трубок
• радіоламп та лампи біжної хвилі
• відикона та інших морально застарілих елементів
• встановлення ПЗЗ матрицю в двох діапазонах
• доопрацьована телевізійно-оптична головка
Також українська модернізація ЗРК “Оса” дозволяє отримувати зовнішні ціле-вказівки від зовнішнього командного пункту на радіусі 90 км та працювати в 4-х режимах дальності:
• 12 км
• 25 км
• 45 км
• від зовнішнього командного пункту до 90 км
Окрім того введено режим автоматичного ведення цілі у видимому та інфрачервоному діапазоні, за для протидії сучасним засобам радіоелектронного виявлення введено секторний режим(робота від 6 до 360 градусів) та режим мерехтіння, що дозволяє зменшувати час перебування в ефірі і фактично бути виявленим супротивником.
Також серед зразків, що здійснювали стрільбу – С-300ПТ:
Сімейство зенітних ракетних комплексів середнього радіусу дії С-300 призначене для боротьби з літаками стратегічної і тактичної авіації, крилатими, оперативно-тактичними та балістичними ракетами на висотах від 25 м до 27 км, та відстанях до 100 км в умовах інтенсивного радіопротидії. На заході комплекс отримав позначення SA-10.
Впродовж останніх двох років підприємством ДП «Укроборонсервіс» було відремонтовано п’ять комплексів С-300 для Повітряних Сил Збройних Сил України.
Під час здійснення ними пусків також було помічено ЗРК “Бук-М1”:
«Бук» — самохідний зенітно-ракетний комплекс, призначений для боротьби з маневреними аеродинамічними цілями (крилаті ракети, керовані бомби, літаки, гелікоптери, БпЛА тощо) на малих та середніх висотах (від 30 м до 14–18 км) в умовах інтенсивної радіопротидії.
Роботи над ЗРК було розпочато 1972 року. Першу модифікацію «Бука» (9К37; за класифікацією МО США і НАТО — SA-11 Gadfly) прийнято на озброєння 1979 року. Наступну модернізацію комплексу 9К37М1 «Бук-М1» — 1983 року.
mil.in.ua
P.S.
