Нещодавно в Раді національної безпеки та оборони відбулися кадрові зміни. Був призначений новий секретар РНБО — Олексій Данилов, а його радниками стали представники шоу-бізнесу — Сергій Сивохо та Максим Ткаченко. Про те, як працює РНБО при новій владі, чи вдасться реформувати «Укроборонпром» та продовжити переозброєння армі розповів заступник секретаря РНБО СЕРГІЙ КРИВОНОС.
— Ви встигли попрацювати з трьома секретарями РНБО — Олександром Турчиновим, Олександром Данилюком і Олексієм Даниловим. Що змінювалося в роботі у зв’язку зі змінами керівників?
— З приводу Олексія Данилова, я б утримався від будь-яких коментарів. Він тільки набирає команду, тому дамо йому час для того, щоб проявити себе. Що ж стосується Олександра Данилюка, то на початку своєї каденції, він ще демонстрував бажання працювати. Але потім його робота була повністю знівельована присутністю великої кількості радників, які перебували в РНБО. Незрозуміло, чи був у них взагалі допуск до державної таємниці. Тим часом, Данилюк активно залучав їх до різних нарад, ігноруючи своїх заступників. За той час, поки Данилюк був секретарем РНБО, значення цього органу сильно знизилося. РНБО вже не сприймався так серйозно, як це було за Турчинова. Я взагалі не впевнений, чи цікавила Данилюка війна. Він не читав щоденні зведення з фронту і абсолютно не заслуховував своїх заступників з різних напрямків роботи.
— А що це були за радники?
— Якісь незрозумілі люди. Вони видавали себе за економістів. А коли я питав у таких людей — ось ви — економіст, ви хочете реформувати «Укроборонпром», а ви хоч танк від БМП відрізняєте? Звучала відповідь: «Ні, а навіщо?» Ну, як навіщо, взагалі-то підприємства «Укроборонпрому» не цвяхи роблять (хоча виготовлення цвяхів теж вимагає кваліфікації), а спеціалізуються на виготовленні військової техніки. Взяти ту ж БМП. Це ж більш ніж 16 тисяч запчастин, які виробляє не один завод, а ціла кооперація підприємств.
— А чому, на вашу думку, Олександр Данилюк вирішив піти?
— Важко сказати, я ж не брав участі в його спілкуванні з керівництвом країни та з його оточенням. Олександр Данилюк закрився у своїй раковині і пускав туди тільки тих, хто був йому чимось корисний. Його радники — в кількості близько 30 осіб — зникли на наступний день після його звільнення.
— А з новим секретарем РНБО Олексієм Даниловим, у вас була розмова?
— Була.
— Якщо не секрет, про що ви спілкувалися?
— Олексій Мячеславович не бачить мене на посаді заступника секретаря РНБО. Чому? Не знаю. Але я вдячний, що він чесно мені про це сказав.
— Тобто, ви будете подавати у відставку?
— Ні. Це не його прерогатива, призначати та звільняти заступників секретаря РНБО. Це прерогатива президента. Скоро у мене має відбутися зустріч з Володимиром Олександровичем Зеленським, на якій я у нього запитаю — чи потрібен я на цій посаді. Надам йому звіт, що вже зроблено мною та моєю командою, що ми ще плануємо зробити та в які терміни.
Сергій Кривонос: «Я запитаю у Зеленського — чи потрібен я на цій посаді» Фото: Апостроф / Дмитро Олійник
— Нещодавно радниками Данилова були призначені представники шоу-бізнесу, Сергій Сивохо та Максим Ткаченко. Повторюється ситуація з Данилюком в плані радників?
— Поставте це питання секретарю РНБО. Він же їх підбирає. Значить чимось керується.
— За часів Олександра Турчинова, РНБО був драйвером процесу переозброєння української армії. Успішно реалізовувалися ракетні програми, створення комплексів «Вільха» та «Нептун». Що буде з цими програмами після зміни керівництва?
— Фінансування відбувається, гроші передбачені на наступний рік. Я не пропустив жодного випробування. Ми постійно спілкуємося і з керівництвом КБ «Луч» (розробник систем «Вільха» та «Нептун»). Ракетна зброя є дуже важливою для нас, тому що вона може вирішувати долю бойових дій, в тому числі і на Донбасі.
Український ракетний комплекс «Вільха» створений на основі елементів 300-мм радянської реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) «Смерч», але з використанням однойменної української корегуємої ракети, розробки київського КБ «Луч». В результаті вийшла високоточна зброя — на відміну від звичайного «Смерча», який б’є по площині, кожна пускова установка «Вільхи» здатна вразити 12 різних цілей. Зараз вже прийнята на озброєння «Вільха» з дальністю дії до 70 км і проводяться випробування модернізованої ракети «Вільха-М», з дальністю дії до 130 км. Також активно проводяться випробування українського комплексу крилатих ракет «Нептун» — однойменна ракета також створена фахівцями КБ «Луч».
— Коли ми побачимо «Вільху — М» та «Нептун» у військах?
— Виходячи з програми розробки та проведення випробувань, відповідь на це можна буде дати до кінця цього року. Ракетні комплекси так швидко не створюються. Навіть в СРСР під час випробувань РСЗВ «Смерч» було зроблено понад 1500 пусків. У нас немає таких широких можливостей, тому ми намагаємося здійснювати якомога менше помилок.
— Тобто, за долю ракетних програм ми можемо не турбуватися?
— Поки я на посаді, я триматиму руку на пульсі.
— Яким буде фінансування оборонного сектора в наступному році? Чи планується збільшення?
— Жоден попередній бюджет не відповідав запитам та потребам всіх силових структур. Наприклад, бюджет цього року задовольняє ці потреби лише на 38%. Звичайно, нам хочеться якомога більше грошей, але можливості наших платників податків не такі вже й великі.
— Але ви якісь цифри можете назвати?
— Давайте почекаємо, поки закінчиться обговорення.
— Але можна хоча б сказати, чи буде цей бюджет більшим, ніж в 2019 році?
— Це питання не до мене, а скоріше до Верховної Ради. Головна проблема полягає в ефективності використання цих грошей. У багатьох випадках бюджет витрачався неефективно. Тому потрібно визначитися з пріоритетами. А пріоритети — це засоби розвідки та ураження. Нинішня війна — це війна не танків чи БТР, хоча вони теж потрібні. Це війна засобів радіоелектронної боротьби, ППО, розвідки, авіації та можливості протистояти таким же засобам, які Росія застосовує проти нас.
Сергій Кривонос: «Нинішня війна — це війна не танків і БТР, це війна засобів радіоелектронної боротьби, ППО, розвідки, авіації» Фото: Апостроф / Дмитро Олійник
— «Укроборонпром» здатний задовольнити ці потреби?
— Коли ми чуємо інформаційні вкидання про те, що ми не можемо організувати імпортозаміщення, я хочу сказати, що просто ніхто не займався цим серйозно. Все дуже просто. Ми повинні визначити, що саме ми виробляємо. Наші патріоти вже налагодили випуск величезної кількості комплектуючих. Однак нам потрібна державна програма по кожному напрямку озброєння. Якщо кожен виробник знатиме, що з тієї чи іншої номенклатури у нього, гарантовано будуть замовлення в найближчі 5-10 років, він знайде можливість ці замовлення забезпечити.
— Яке озброєння ми вже можемо виробляти самостійно без участі РФ?
— Ми вже самостійно виробляємо РСЗВ (прийнята на озброєння реактивна система залпового вогню «Верба» — українська модернізація БМ-21 «Град»). Виробляємо протитанкові ракетні комплекси — це теж дітище нашого КБ «Луч», причому не тільки виробляємо, а й продаємо їх за кордон. Головне — не зупинятися на досягнутому, і років через три ми зможемо забезпечити замкнутий цикл виробництва певної техніки.
— Наприклад?
— Наприклад, тих же самих БМП. Та й БТР ми можемо робити набагато краще, ніж зараз.
— А «Укроборонпром» залишиться в існуючому вигляді або буде реорганізований?
— На даному етапі «Укроборонпром» поки залишиться в існуючому вигляді. Є кілька варіантів вирішення питання. Підготовлено пакет законопроектів, який буде виноситися на обговорення. В Офісі президента не одна нарада була присвячена цій темі. Команда, яка є у Айвараса Абромавичуса (гендиректор «Укроборонпрому»), набрала непоганих обертів. Він добре розуміє, чого він хоче і як цього досягти. Ми один одного підтримуємо, а тому успіх буде однозначно.
Однак в існуючому вигляді «Укроборонпром» нам абсолютно точно не потрібен. Ця система була створена за часів Януковича для того, щоб під прикриттям закону красти гроші.
— А які є варіанти реформування «Укроборонпрому»?
— Давайте все ж почекаємо. Проводяться наради, вони носять закритий характер. Ще не час виносити все це на публічне обговорення.
— Але є якийсь дедлайн, терміни проведення реформи?
— Конкретних термінів ніхто не ставив. «Укроборонпром» не може існувати без законодавчої бази, а оскільки законопроекти ще не прийняті, нам потрібно йти паралельними шляхами.
— Деякі підприємства «Укроборонпрому» зазнають серйозних труднощів. Наприклад, «Харківське конструкторське бюро ім. Морозова» — єдине українське підприємство по створенню бронетехніки. Зараз на ньому не виплачуються зарплати, унікальні фахівці звільняються.
— Невірна або навмисне невірна організація роботи ХКБМ привела до того, що було не виконане державне замовлення, виникли зриви з виплатами зарплат і почали звільнятися люди. Я знаю, що правоохоронні органи вже почали з’ясовувати, хто винен в тій ситуації, що склалася. На мою думку, проблеми на ХКБМ виникли тому, що контроль держави над процесами був недостатньо сильним.
Сергій Кривонос: «Проблеми на ХКБМ виникли тому, що контроль держави над процесами був недостатньо сильним» Фото: Апостроф / Дмитро Олійник
— Але там є конкретна ситуація — зрив поставок броньованих корпусів для БТР-4Е. Це призвело до невиконання контракту з Міноборони і, як наслідок, — до зриву держзамовлення на виробництво БТРів та проблемам із зарплатами. А все тому, що не могли вирішити, яку сталь використовувати — фінську або вітчизняну. Військова прийомка не прийняла продукцію, зроблену з фінської стали, тому що вона не відповідала держстандартам.
— Це були радянські держстандарти, які писалися в кінці 1950 — на початку 1960 років. Вони визначають вимоги до стали, виходячи з можливостей озброєнь, що існували в ті часи. Але деякі сучасні боєприпаси для стрілецької зброї здатні прошивати броню в два борти з відстані в 2 км. Життя не стоїть на місці — коли з’являється нова броня, з’являються й нові боєприпаси, які здатні її пробити.
— Але ми ж розуміємо мотивацію чиновника, який здійснює військове приймання. Перед ним держстандарт, вимогам якого повинна відповідати броня. Йому все одно, застарів він чи ні. Як то кажуть, крок ліворуч, крок праворуч.
— Чиновника, який сидить в кабінеті, не турбує життя людей. Йому важливіше зберегти за собою місце, прикрившись папірцем. Ці люди бояться взяти на себе відповідальність та прийняти самостійне рішення. Свого часу на більшості підприємств ОПК був знищений інститут генеральних конструкторів, які мали право приймати рішення щодо необхідних змін до конструкції виробів. Яким чином цю проблему було вирішено в Польщі та Чехії? Після розпаду СРСР їм дісталася велика кількість радянської техніки. На рівні урядів цих країн було прийнято рішення дати генеральним конструкторам повноваження модернізувати техніку, не погоджуючи це питання з розробниками в Росії. Як бачимо, у них це чудово вийшло. Багато українських підприємств ОПК вже просять нас повернути інститут генеральних конструкторів.
— Щоб вони могли самі приймати рішення, в тому числі, в плані використання тих чи інших типів броні.
— Абсолютно вірно. І самостійно приймати рішення з приводу модернізації тих чи інших видів техніки…
