Я не знаю, чи варто очікувати сенсацій найближчими днями? Принаймні від офіційних публікацій з переговорів Байдена з путіним. Швидше за все, результат буде видно з дій Росії.
.
Або ситуація залишиться тією ж, з плавним та поступальним нарощуванням сил на кордоні України. Або законсервується на певний час. Або буде загрозливий «стрибок», з підтягуванням забезпечення, палива, боєприпасів, перекиданням помітних груп військ та розгортанням польових шпиталів.
Про те, що Росія відведе війська до пунктів постійної дислокації – нічого не говорить.
Характерним виявився інший момент. Маємо ситуацію — на кордоні з Україною максимальне напруження. Безпосередня загроза висить саме над нами. Переговори відбулися саме щодо російської ескалації у відношенні України, а всі додаткові теми розмови були другорядними.
Було б логічним, якби напередодні переговорів президент США обговорив майбутнє з президентом України. Бо ситуація стосується саме України в першу, другу і третю чергу. Тому що чотири десятки мільйонів людей є суверенною країною, і саме вони будуть чинити опір, зазнавати втрат і позбавлень у разі агресії. Саме їх життя та свобода під загрозою. І саме президент України репрезентує цих людей, і з ним необхідно вести консультації, і якщо не погоджувати дії, то хоча б інформувати про суть майбутніх подій.
Розмови не було.
Що, за логікою, має зробити президент США, одразу після закінчення переговорів про Україну з тим, хто загрожує їй безпосередньо, активно та просто зараз? Підняти трубку та терміново обговорити те, що сталося з президентом України. З головним представником країни, безпекою якої зараз переймається весь світ.
Розмови не було. Більш за те. Розмову, яку заплановано на сьогодні – перенесли на завтра.
Натомість із європейськими лідерами розмови вже ведуться. Щодо України. Щодо можливих заходів та реакцій.
Що це означає? Дуже сумний, але цілком очікуваний факт.
За два роки президентства, Володимир Зеленський, (один із найвпливовіших лідерів світу за версією невігласів) – остаточно втратив довіру як людина, яка представляє свою країну. А так само як Верховний Головнокомандувач армії, якій, цілком імовірно, найближчим часом доведеться чинити опір переважаючому противнику.
І «розмови про Україну без України», швидше за все, ведуться саме для того, щоб не дозволити нинішньому керівництву України, завдати шкоди Україні своїми непередбачуваними діями. А так само, щоб реальна позиція США та партнерів, і їхній план дій не став відомим ворогам України протягом години – через мережу привладних кротів. Наявність яких цілком слушно підозрюють як поза країною, так і всередині неї. І які ретельно охороняються чинною владою.
Це на даний момент найяскравіший маркер краху зовнішньої політики як особисто Зеленського, так і всієї його системи.
Це погані новини. Гарні в тому, що «здавати» нас, зважаючи на все, не збираються. Навіть не заради нас. Заради себе. Щоб не роздратувати апетит нахабної північної бензоколонки. Щоб не дати повірити у власну всемогутність та безкарність. І не спровокувати на наступні кроки, вже у бік решти світу.
Що ще добре? Армія, яка є готова. Досвідчений резерв, який є, і повернеться до лав. Свідома частина громадян України, яка візьме участь у опорі в міру своїх можливостей (а з досвіду – вище за міру). І те, що ми й не сподівалися, що влада закомплексованих злодійкуватих дилетантів буде нам корисна в процесі опору. Тим більше, що більшість процесів відбувається не завдяки, а всупереч їм.
Саме наша готовність, разом із міжнародними зусиллями вселяє серйозну надію на благополучне вирішення ситуації.
Якщо, звісно, веселі чоловічки нагорі дадуть країні діяти, і не втрутяться у процес. І не смикнуть кермо держави у бік найближчого стовпа.
Гліб Бабіч
Хорошо так Вова сходил в спортзал. Громко, я бы сказал. Когда страна находится на пороге полномасштабной агрессии… Когда ветераны только и успевают отвечать на лавину состоящую из одного и того же вопроса, «Слушай. Ты больше в этом разбираешься… Скажи, а война точно будет?»… Верховный Главнокомандующий страны, постит озабоченные чьей-то завистью фоточки. Господи, Вова… Ну чему тут завидовать? Гантелям? Тому, что у тебя есть телефон? Или тому, что благодаря твоей «блестящей» международной политике, Украина превратилась в статиста?
.
В спортзал он побежал. Оно и понятно, лично для него, других забот как бы и не существует. Я бы, как простой гражданин Украины, в этот самый час хотел бы видеть фотографии Верховного с полигонов, где он проверяет боеготовность той или иной бригады. Или инспектирует подразделения ПВО. Рад был бы его селфачам из Брюсселя, Вашингтона или Стамбула. Тогда понятно чем он занят. Тогда видно, что президент тащит на себе эту ношу. А так все собственно видят, чем он занимается. Кофта хоть не сильно взмокла? Есть где высушить её?
.
Мало того. В кои веки, под мой пост пожаловали уважаемые люди из пула «позитивных». Мол обговорювання цього фото в таком контексте, то «підрив довіри до Верховного». Кстати, этот же самый человек, который гантели, зависть, кофта сохнет, ещё несколько лет назад, красуясь на фоне Кремля, радостно «отодвигал» границу Украины вглубь страны. И даже ничего не вспотело. Ни кофта, ни совесть!
.
Но речь сейчас немного за другое. Підрив довіри, это четыре проигнорированных повестки, когда ТЕБЯ звала Украина. Когда она нуждалась в тебе и твоей зашите. Підрив довіри, это слив «операции Авеню», это потоки лжи, которые как лились с Банковой, так и продолжают литься. Підрив довіри, это видимость проведения ТСК по делу вагнеровцев, и офицеры разведки, выброшенные на улицу. Я уж не говорю про российского крота, который вероятно так и продолжает с утра до вечера дышать в затылок Володе. Вот это действительно, «підрив довіри». А всё остальное, это юмор. Творчество. Шутки. Как тот номер, где экипаж подлодки «Запорожье», перед штурмом сравнили с пукающей в воде игуаной. Кто сравнил? Да здесь ответ собственно один…
.
Лично я прекрасно понимаю, случись что (не дай Бог), вся тяжесть принятия решений, как военных так и политических ляжет на плечи Залужного, Наева, Шапталы… На плечи солдат и офицеров. На плечи нации…
А этот мамкин физкультурник скорей всего будет сидеть где-то в укрытии, трясясь от страха. Ведь от него толку НОЛЬ. Как тогда, сейчас и не дай Бог завтра…
p.s. Фото с номера про «томос-термос». Ну ведь смешно же было. Кстати, такой номер, это був підрив довіри до Верховного, чи ні?
А я вот завидую этому шизофренику в спортзале.
Не тому что у него есть миллиарды, наворованных из наших карманов, гривен. И не тому что вместо работать в поте лица, он может весело проводить время в спортзале.
А тому что когда завтра начнётся пздорез, ему не придётся как мне, переживать за каждого из четырёх своих детей, матери или жены, за родственников, за близких, за друзей.
Он просто сядет в голубой вертолет и улетит к)(уйам. Ибо ему не нужно отвечать за свои поступки, ну он так думает по крайней мере, ведь животные освобождены от ответственности за свои поступки, в отличии от людей. И я действительно завидую их беззаботной и сытой жизни, ибо мне этого не дано природой.
Но блеадь, эта макака йобана, наш президент.. Сука, у нас возле границ стая бешеных свнпсов готовится к вторжению. У нас 8 год война. А вместо президента и главкома, мне приходится смотреть на радостное селфи говномеса с мозгом, взятым взаймы у шимпанзе.