Сьогодні День гідності і свободи. Знаєте, я сьогодні не буду співати дифірамби Небесній сотні та учасникам Революції Гідності. По-перше, уже багато сказано і сказано ще буде. По-друге, є гірка правда, чимало учасників перемоги в подіях Майдану-2014 вже за кілька років з натхненням заходилися руйнували завоювання Майдану, привівши у владу коміка «какая разніца».
Я розповім про те чому Революція Гідності була потрібна. По-перше, тому що в результаті виборів 2010 року у керівництво України пролізли натовпи симпатиків Росії. Приклади? Будь ласка. Начальник Генштабу ЗСУ генерал Педченко через свого духовника – священика УПЦ МП повноцінно співпрацював з Кремлем. Українські дипломати розповідали, що коли до них доходила інформація про російських кротів у керівництві України, з банкової їм відповідали «ми з Росію одне проти одного розвідку не ведемо». Російський політтехнолог Кірілл Фролов з Інституту Затуліна хвалився у переписці (зламана Українським кіберальянсом) що існує прямий канал впливу на президента Януковича, ймовірно – через знову таки духовників з УПЦ МП. Азаров, Клюєв, Колесніченко, Медведчук, Табачник відверто відвідували заходи організовані Інститутом Затуліна, читайте – Кремлем.
Коли зараз нагадують, що Янукович до осені 2013 р. вів Україну до Асоціації з ЄС, постійно забувають , що Асоціації хотіла середня ланка «регіоналів», пов’язаних з бізнесом – вони переважно залишилися в Україні. Так, про Асоціацію з ЄС говорив сам Янукович. Проте керівництво Партії регіонів було налаштоване явно проросійськи. Воно свідомо вело Україну в ситуацію відмови від Євроасоціації та інтеграції з Москвою.
Так, коли питання Асоціації з Європою ретельно обговорювалося (раджу почитати пресу весни-літа 2013 р.), з регіоналами мусила працювати україноцентрична опозиція – БЮТ, УДАР. Тільки лінивий в Україні не спекулював тезою «Порошенко був міністром в уряді Азарова», але ніхто не згадує, що був Порошенко міністром менше року, і за цей час він максимально адаптував економічні закони до Асоціації з ЄС.
Якийсь час оточення Януковича зуміло дурити голови україноцентричній частині політиків. Проте. 21 листопада 2013 р. Кабмін прийняв розпорядження призупинити процес підготовки підписання угоди про асоціацію Україна-ЄС. Увечері в Києві почалися протести, які згодом переросли у Євромайдан.
І отут ми доходимо до другої важливої причини, чому Євромайдан мусив статися. Партія Регіонів на листопад 2013 р. довела країну до стану економічного колапсу. Це зараз колишні «регіонали» на ефірах просторікують про якісь економічні досягнення. А от вам цитата. «Без домовленостей із Росією, досягнутих у вівторок, Україні загрожує банкрутство… Після укладання угод з Росією для нас відкрилося фінансування під нормальні умови. Ми вирівняли ситуацію». Це заявляв прем’єр Микола Азаров 20 листопада 2013 р. «Укладання угод з Росією» — це про 15 мільярдів доларів, які Москва виділила Януковичу за відмову від Асоціації з ЄС.
Знаєте – Азаров не брехав. Достатньо ознайомитися з даними Держстату, аби переконатися, весь період президентства Януковича в Українаі падав ВВП та зменшувалися золотовалютні резерви (у 2 рази за два роки). З Януковичем припинив співпрацю МВФ – уряд Азарова в тупу не виконував їхні вимоги. Іншими словами економіка за Януковича – це класична економіка популістів, коли всі ресурси країни спалюються аби викликати в населення відчуття покращення. Це економіка алкоголіка, який виносить з хати все сьогодні задля тимчасового кайфу і взагалі не думає як житиме коли виносити стане нічого.
Вам це нічого не нагадує?
У листопаді 2013 р. ситуація дійшла до межі. В країні просто не лишилося грошей на підтримку «покращення». Країна була на межі банкрутства. Саме тому Янукович відмовився від Асоціації з ЄС – за російські гроші. Ми йшли прямо в економічну кабалу до Москви. До відмови від незалежності і суверенітету країни.
Тоді Україну врятував Майдан. Революція Гідності.
Дмитро «Калинчук» Вовнянко
Ми — українці! Сильні духом та вільні, на своїй землі. Ми століттями хотіли жити та творити, мати своє та йти вперед. Обирали свою українську та європейську Україну!
Ми не могли жити в неволі під російсько-радянським ярмом, під несвободою та кулями брехні, які пронизували наші серця і душі. Ми хотіли своєї держави та Незалежності.
Так почалась і Революція Гідності.
8 років минуло досить швидко. Досить для того, щоб переосмислити та усвідомити. Підбити підсумки та планувати подальше життя.
Наступні місяці нас чекають потужні виклики. Історія повторюється, якщо ми не вивчаємо її уроків. Історія здатна піднімати на вершину й кидати на глибоке дно.
Так може бути й з Україною. Знову. Ще раз. І за це варто добре думати й робити все щоб цього не сталося.
8 років назад, наші хлопці та дівчата, наші українці стали на захист своєї країни і свого народу. Багато з них загинуло у лютому 2014, а потім на страшній російсько-українській війні, яка триває і досі.
Сьогодні той день, коли варто вшанувати, згадати і не дати бути забутими. Ніколи. Це наш обов’язок і наше завдання на все життя.
Слава Україні! Героям Слава!
