Тепер, коли пристрасті уляглися, то я спробую пояснити, що поганого в тому, що українська спортсменка, сержант ЗСУ Ярослава Магучіх обнялася з колегою, довіреною особою Путіна, на Олімпіаді в Токіо.
Дівчину одразу піддали ніщівної критики, а Міністерство Оборони звернулося до українців «припинити цькування», боти і блогери, які харчуються на банковій також почали розповсюджувати офісні темники про спорт поза політикою та інші путінські нарративи….
По-перше, хочу подякувати Ярославі Магучих за олімпійську бронзову медаль. Пані Ярослава виграла її заслужено і прославила цим Україну. Велика подяка, це важливо для країни.
А тепер по-друге, по-третє і по-четверте….
Російська Федерація вже багато років веде війну проти України. Навіть не так, росія вже кілька сотень років веде війну на знищення Українського народу, мови і культури, вбиваючи українців мільйонами. Останні вісім років були не такими кривавими — загинуло «всього» 16000 співгромадян пані Ярославни.
Я не звинувачую пані Ярославну, якщо вона цього не знала, але тоді це недопрацювання Управління Морально-психолохічного забезпечення, а отже і Міністерства Оборони, яке регулярно ставить свій штамп на різних бюлетнях та літературі по данній темі.
Тепер про «спорт, мистецтво, культуру внє політіки», та іншу лабуду…
Цей нарратив дуже активно розповсюджує сама російська федерація, яка дуже активно використовує гуманітарну агресію та спортивне і культурне співробітництво для досягнення своїх політичних цілей.
Та і не тільки РФ. Згадайте тільки Олімпіаду Гітлера, Олімпіаду Сталіна, використання на спортивних змаганнях спецслужб, під виглядом тренерів, масажистів та персоналу. Чого тільки вартує російська операція по підміні аналізів сечі, аби скрити масове використання допінгу російськими спортсменами, вбивство після цього лаборантів — все це показує наскільки для Путіна спорт «поза політикою» …
І тут є певне недопрацювання нашої розвідки та контррозвідки, бо складається враження, що вони не надавали відповідну інформацію Міністру Оборони і президенту або… Або останні їх не читали. Або ще гірше…Читали і закрили очі… або…
Росія вивозила українських молодих спортсменів на чемпіонат імені Кадирова в Чечню у 2015му, де Кадиров і російські іхтамнєти обнімалися з нашою молоддю і всіляко показували, що ніякої війни Росії проти України немає, то все політики, громадянський конфлікт, брехня, а от між нами дружба, доведено спортсменами…
Росія активно завозить в Україну свій музичний непотріб, на який залюбки біжить міністр фінансів України, демонструючи тим самим, що війни Росії проти України немає, а є непорозуміння громадян, а самі українці так люблять «російських братів». Он цілий міністр побіг слухати Мумі троля — музика поза політикою…
Українські дівчата взяли участь в російському конкурсі краси, їх сфографували з прапорами росії, України і днр… Краса, хоча і сумнівна, «поза політикою» — всі російські помийки потім були у тих фото.
А потім, ось так наобнімаються поодинокі українські спортсмени, невідомі українські моделі нафотографуються з прапорами днр, міністри-дурні навиставляють фоточки, Міністерство Оборони вийде з заявами «припинити цькування», і раптом виходить Путін із політичною, програмною статтею про» один народ» і запереченням існування української держави і нації, бо в радянському союзі не може бути нації, там тільки гражданє…
Просто обнялась, просто український прапор і російська ганчірка, просто «один народ»…
А далі війна.
Майже дві доби минуло після чергової загибелі нашого солдата — і «головнокомандувач», і його «офіс» традиційно мовчать.
Тому обнімашки нашої спортсменки з представницею окупантів мають глибинну причину і не дивують — бо політика держави спрямована на замовчування теми війни.
Всі ж знають, що винна у війні якась «та сторона», з якою треба «домовлятись», і взагалі на нас не напали, це хтось «нас злив».
А про вбитих, обстріли, поранених — повне мовчання на фоні інформаційних спецоперацій, колективного діджея Арахамії та формування обазу ворога не з Путіна, а з «воінствєнного мєньшинства».
Тому якщо добрий обиватель мислить в стилі «какая вайна? она вигодна олігархам, а простим людям дєліть нєчєво!» і споживає російсько-малоросійське медіалайно в промислових маштабах — то які претензії можуть бути до спортсменки, коли цілий президент поставляє до РФ своїх «папіков»?
На жаль, таких проявів змалоросійщення ставатиме все більше, бо таким був суспільний запит 2019 року, і поки він не зміниться — одні будуть непомітно для всіх гинути, а інші обійматися з ворогом.
Спорт не є поза політикою. Українська спортсменка не мала права обійматися з російською, поки йде війна. Суданський і алжирський спортсмени відмовилися виходити на один ринг з ізраїльтянами. Азербайджанський боксер не визнав поразки від вірменського спортсмена і заявив про нечесне суддівство. Можна по різному ставитися до цих і інших фактів.
Як і до того, що наша легкоатлетка сфотографувалася з російською.
Ну, по-перше прапора агресора там не було, існує традиція фотографуватися призерам. Та й чи хтось з керівництва пояснював спортсменам , як діяти у таких стандартних ситуаціях? Думаю, ні. А самі не замислилися.
.
А що мають думати спортсмени, коли влада через своїх представників у Нацраді з телебачення бореться з українською мовою, коли за державний кошт фінансуються концерти в Україні російських зірок і тих «українців», які гастролюють в Росії? Президент може роздавати мільйон антиросійських інтерв’ю але продовжувати продавати свою шоу- бізнесову продукцію в Росію. Вірять діям , а не словам. І дії наслідують.
Алкоголізм безумовно зло. Але батьки-алкоголіки повинні спочатку перестати пити самі, а вже потім забороняти пити дітям.
Очевидно, що спортсменка помилилася, але помилка- не злочин, на відміну від антиукраїнських дій політиків, що стали для неї прикладом.
Та й спортсмени бувають політиками. Українець депутат Беленюк от підняв прапор, станцював гопака, наразився на расистські гидотні вислови Скабєєвої. Будучи представником влади, показав гідний приклад патріотизму.
.
А інший депутат- призер Олімпіади, спортсмен зі Львова, депутат від партії Андрія Садового «Самопоміч» повів себе інакше. Він ніби- то захищає легкоатлетку, і пише у себе на фейсбуці :
«Спорт, мать вашу, поза політикою!!!
Спорт це вид діяльності. Для більшості спортсменів національної збірної України це професія і справа життя.
Відчепіться від спортсменів з вашою ****ною політикою.
Спорстмен займається своїм ремеслом.
Їх звів спорт, життя. Люди потоваришували через конкуренцію і однаково важку роботу над собою, через повагу до праці один одного.
Яке це має відношення до міжнародної політики?
Грузіть спортсмена за його політичні прояви, але від**іться від спортсменів за особисті відносини, які сформувались на підставі далеких від політики речей.
Якщо спорт — це політика, то і освіта — політика, інженерія — політика, медицина — політика, мистецтво — політика. Все наше життя, з таким підходом, це політика. Ідіотська підміна понять. Залишіть політику державним діячам, і не вплітайте політику в усе підряд.»
.
Горуна не усвідомлює, або навмисне не каже, що освіта, де вчать, хто герой, а хто ворог, де дають дітям правильні книжки і опановують рідну мову є політикою! І інженерія, яка творить зброю для захисту, і мистецтво, яке надихає солдатів на фронті, і навіть медицина , що боре віруси!
.
І це дивно. Бо поки одні гинули на фронті, спортсмен Горуна у 2015-му та 2016-му рр. проводив виїздні семінари в Російській Федерації, зокрема в Москві та Новосибірську.
Це не завадило йому 2020 року обратися депутатом Львівської ради від партії «Самопоміч».
.
Ці три приклади : патріотизм Беленюка, помилка Магучіх і заява Горуни, яку навіть охарактеризувати непросто демонструють і ситуацію у нашому суспільстві. Ми не переможемо, поки одні воюватимуть, інші дружитимуть з агресором, треті на словах засуджуватимуть агресора, а у діях толеруватимуть. Особливо, коли треті- влада.