ПРО БЮДЖЕТ

Водночас мінімальну зарплату в наступному році підвищать всього на 200 грн (або 3,3%), тоді як ціни можуть злетіти на 8-10%. Це найгірші показники за останні роки!

Навіть не економісту стає зрозумілим, що в результаті:

рівень достатку найбідніших українців падатиме (через зростання інфляції);

різниця між середньою і мінімальною зарплатою збільшиться.

* * *

Як переглянуть бюджети відомств:

Мінінфраструктури – з 987,3 до 1,64 млрд грн;

Держагентство автомобільних доріг – з 4,4 до 5,4 млрд грн;

Верховна Рада – з 2,82 до 2,53 млрд;

Державне управління справами – з 3,22 до 2,85 млрд грн;

Господарський департамент Кабміну – з 2,53 до 2,7 млрд;

МВС – з 98,3 до 98,2 млрд;

Конституційний Суд – з 318,5 до 313,7 млн грн;

Верховний суд – з 2,35 до 2,23 млрд грн;

Міністерство освіти і науки – з 103,7 до 114,8 млрд грн;

МОЗ – з 165,8 до 191,2 млрд;

Пенсійний фонд – з 195,3 до 200,6 млрд грн;

Мінцифри – з 456,3 млн до 1,5 млрд;

Управління держохорони – з 1,65 до 1,82 млрд;

СБУ – з 15 до 16,05 млрд грн.

Підвищення чиновницькому апарату відбуватимуться за рахунок заощадження на пенсіях. Бо мінімальні пенсії в Україні у липні збільшиться лише на 93 грн – до 2027 грн, а з 1 грудня додадуть ще 66 грн. Загальне підвищення становитиме лише 159 грн.

Окрім цього, витрати на безпеку і оборону у великій мірі залежать від зовнішньої допомоги та «антиолігархічного законопроекту», який ще не ухвалено.

Також цей законопроект передбачає підвищення податків, проти чого виступали багато бізнесменів і економістів — адже там чимало проблем для малого і середнього бізнесу.

Цілком очевидно, що бюджет-2022 має ризики стати найбільш антинародним за останнє десятиріччя. Мало того, що він в останню чергу враховує інтереси пенсіонерів та найменш захищених верств населення, його наповнення зелена влада ставить у залежність від зовнішніх вливань та (увага!) протягнення «закону про олігархів». Тепер стає цілком зрозумілим, чому всі ці арахамії та малюськи так скажено б`ються за цей закон. Бо кінцева мета — відібрати та поділити!

Я не знаю, чому при тотальному невдоволенні діями цієї влади, продовжує зберігатись певний рейтинг Володимира Олександровича. Що це — Стокгольмський синдром чи ефект Даннінга-Крюґера, хай потім розбираються історики та психіатри. Але ми живемо зараз, а не потім — ось що страшно…