Видання «Financial Times» заливається соловейком. Раз за разом воно пише, що, мовляв, готуються домовленості за якими Україну у її нинішньому стані приймуть в НАТО, але окуповані наразі території залишаться під окупацією до кращих часів. Мовляв, країнам Заходу дуже дорого фінансувати нашу війну, тому вони підштовхують нас до миру через такі от умови.
Такі новини не нові — вони видавалися і раніше. І не тільки у «Financial Times». Щоразу у відповідь на такі статті український МЗС гнівно заявляє, мовляв — брехня, ніхто ніяких переговорів не веде! І щоразу у відповідь ширяться чутки, мовляв, диму без вогню не буває!
Звісно, аби знати про що домоваляється чи не домовляється наша влада треба тримати свічку. Проте.
Ну от не складається цей пазл. Не витанцьовується. Просте питання — «FT» з іншими виданнями не вперше публікують подібні заяви, українська влада потім б’ється в істериці, але… жодного разу вона не погрожувала західній пресі судом. А був же прецедент коли українська влада вигравала суд у західних ЗМІ — за Петра Порошенка. Що сталося зараз?
А зараз цілком може статися так, що інформацію про нібито переговори з нібито прийомом України в НАТО західній пресі зливає… сама ж українська влада. Тобто — офіс Зеленського і Єрмака. І от чому.
По-перше. Для прийняття України в НАТО потрібна згода всіх країн-членів Альянсу. Буквально сьогодні прем’єр Словаччини заявив, що його країна виступить проти. А є ще Угорщина, з приятелем Путіна Орбаном. І не тільки вони.
Але припустимо, що Штати таки натиснуть на «незгодних» і ті дали згоду. Тут виникає по-друге. Скажіть, країни НАТО готові зразу ж включитися в нашу війну своїми військами? Очевидно — ні. Але вступити у війну їм в таком уразі доведеться, бо всі переговори України з Заходом по барабану Путіну і його бандам з армії РФ. НАТО Путін не боїться — він переконався, що війни з Росією НАТО страшиться мов вогню. Що можу примусити Путіна зупинити війну?
Тільки одна річ — глибока економічна криза із загрозою перейти в голодні бунти. Я регулярно публікую новини про проблеми в російській економиці — у коменти під такими дописами так само регулярно набігають типи які розповідають як у Москви все чудово всередині країни, які хороми Москва будує в Маріуполі і що всі їхні проблеми — дрібниці.
Шановні, я пропоную обрати одне з двох. Або у Москви справді шалені економічні проблеми — і тоді замирятися з Путіним саме зараз це дурниці. Бо тоді він сам невдовзі буде намагатися згорнути війну і можна буде ще й взяти реванш. Захід це чудово знає. Або — економічні проблеми Росії (а вони є) не смертельні, і тоді Путіну нема чого зупинятися. Ба-більше, навіть якщо в Кремлі усвідомлюють насування глибокої економічної кризи, як раз в інтересах Кремля навпаки кинути на фронт всі наявні резерви, і вирвати у нас якомога більше, аби згодом зафіксувати кордон по лінії фронту. До речі, я бачу багато ознак саме такого стану речей. І якщо так, то саме зараз домовлятися з Москвою не можна. Але мова не про це.
Отже. Ми можемо 100500 разів домовлятися про щось з НАТО, але ні про яке долучення до НАТО не ітиметься поки не стабілізується фронт і поки Москва не погодиться піти на замирення. А таке статися може у цілком конкретний період часу — невідомо коли. Про що тоді можна домовлятися?
Кому взагалі тоді потрібні байки про переговори і чутки про можливий вступ України в НАТО? Відповідь — вони потрібні українській владі. Навіщо? А з тої самої причини, з якої шахрай що напозичав грошей, коли його хапають за руку починає позичати ще більше, розповідаючи про карколомні плани.
Треба зрозуміти, у влади нині становище жахливе. На Донбасі ворог наступає і зупиняти його нічим. До людей помалу доходить, що в поході на Курщину піару було більше ніж толку. Що може влада пред’явити народу? Вголос — незламну волю до перемоги. А пошепки — не хвилюйтеся мовляв, зараз війна закінчиться і нас приймуть в НАТО.
Хіба ця влада вперше таке робить?
