А розпуск легітимної Верховної ради без жодних на те причин, посилаючись на «низьку популярність» авторитаризмом не був?
А указ про розпуск Конституційного суду (того суду, який дозволив розпустити ВР) під радісні воплі шабунь не був авторитаризмом?
І навіть цей етап почався не сьогодні. Він почався в січні чи в лютому, коли були введені «санкції» проти президента Порошенка. Тому що це було ознакою повного піздєца, незаконності і неадеквату.
Але всім все підходило, бо вони були по стороні авторитаризму, поки сьогодні декому не розвиднілось. Я сподіваюсь, що розвиднілось.
Але я не хочу згадувати минуле, це контрпродуктивно в цій ситуації. Я хочу сказати, що це «розвиднілось» має проявлятись якось. Бо часто так буває, що люди два дні побурчать, а потім продовжують видавати фантазії про мільярд дерев за реальність і переконувати в тому інших.
І ще: якщо розвиднілось то маєте усвідомити наскільки контродуктивними ви були, коли розказували про якусь єдність навколо лідера, «давайте розбиратись після війни» та іншу хуїту. Як бачите, їм війна і навіть шалений тиск ворога і втрата територій ніяк не заважають.
Але головне тут не це. Головне — втрата контролю над головою. Цей етап авторитаризму не має жодних причин і жодного майбутнього. Неможливо досягнути результатів цими діями. Все це просто безпричинна гра на загострення з злиденним суспільством і виснаженню армією (політиків не згадую — бо їх не існує) по втраті контролю і територій.
Цей етап виглядає так наче відмовили гальма і людина пішла у ва-банк. Повторю — жодної на те підстави не було і все можна було рішити. Це якийсь внутрішній страх чи передчуття.
Тож — буде гірше. Це погана новина.
І невідома новина — через максимум рік Україна буде зовсім іншою. Питання — якою?
Не тому що я ностердамус, в тому що я можу спрогнозувати рух авто без гальм на віражах, коли водій додає газку.
Mason Lemberg
Я не знаю, хто може вплинути на Зеленського всередині країни.
Чоловіки воюють. Ті, що в тилу переховуються від мобілізації, сидять тихше води і нижче трави. Жінки розпорошені за кордоном з дітьми або тут борються за виживання.
У країні силами Зеленського створений величезний, добре фінансований каральний апарат. По суті, ще одна армія, тільки в тилу, учасники якої бояться потрапити на фронт. Цей страх і плюс корупційна складова мотивують їх більше, ніж свого часу Янукович мотивував беркут.
Росіяни наступають, там де не можуть просуватися фізично, знищують все бомбами. Населення України витісняється за кордон.
У тих, хто лишився, все менше розуміння — за що боротися? І якщо вибір виїжджати зараз і починати все з нуля, чи виїжджати за кілька років, і все одно починати з нуля, багато хто робить вибір зараз. Принаймні, поки залишки здоров’я іще є.
В офісі президента це все прекрасно розуміють, вони моніторять ситуацію, маючи доступ до персональних даних, прикордонних баз даних та інших джерел. Прорахували ситуацію, прикинули, що у них вікно можливостей, доки весь світ відволікся на Трампа, і перейшли до реалізації.
Опозиції у парламенті двадцять чоловік, забудьте про парламент.
Можливо, європейські інституції іще встигнуть щось зробити. Якщо закриють безвіз, наприклад, або повісять перед носом загрозу закриття.
