Прецедент Дерипаски: чи так буде з кожним

До персони Дерипаски західні уряди застосували найбільш оптимальну тактику знекровлення російських олігархів: обрубати усі їхні контакти із зовнішнім світом і будь-кого, хто з ними співпрацює, трактувати як кримінального злочинця. Фінансові втрати Дерипаски внаслідок санкцій сягають уже від 1 до 2 мільярдів USD. Ймовірно, частина цих коштів у майбутньому вдасться залучити на репарації Україні.

Наприкінці вересня та на початку жовтня у США й Британії затримали кількох спільників Олега Дерипаски, які допомагали йому ухилятися від санкцій. Тепер їм, як і самому олігарху, загрожує ув’язнення. Максимальний термін – 20 років. І це вже зачіпає боляче. Бо одна річ, коли тобі арештовують яхту (ай, збудую ще), зовсім інша – коли ти залишок життя можеш провести за гратами. Дерипаска звик до розкішного життя, морських круїзів і багатих резиденцій. Тепер йому доведеться зачинитися у підмосковному маєтку. Або ж кожен раз крадькома покидаючи межі РФ (навіть по дорозі на Мальдіви чи в Емірати) труситися, чи не дістануть тебе агенти ФБР.

І це ще не все. Американський уряд розглядає можливість запровадження ембарго на імпорт російського алюмінію. Компанія Дерипаски РусАл є другим за величиною виробником цього металу у світі і третім за величиною постачальником на ринок США. Якщо Білий дім наважиться на заборону, то це підніме ціни на алюміній у світі, але обвалить базовий бізнес Олега Дерипаски. За час повномасштабної війни він уже фактично позбувся будівельного бізнесу в ЄС, інвестицій у Чорногрії, заводу в Україні, тепер, можливо, і нерухомості в США. Показова екзекуція Дерипаски – це сигнал іншим російським олігархам: робіть щось або потонете з путінським кораблем.

Чому саме він? Бо Олег Дерипаска – один із яскравих представників так званого болота у так званій бізнес-еліті РФ. Як уже було сказано, він не належить до вузького кола путінських олігархів, густо замащених кров’ю і корупцією. Він ще з тих, що виросли на ідеях Єльцина — Гайдара — Чубайса. Але при цьому він спокійно пристосувався до режиму, без особливих дорікань совісті з ним співпрацює, а його підприємства сумлінно виконують оборонні держзамовлення. Чи підтримує він війну? Не те що б. У своїх публічних висловлюваннях постійно називає її божевіллям і закликає, що світу потрібен мир. Чи засуджує він Путіна? Жодним чином. Інколи хіба що понарікає на абстрактний державний капіталізм у Росії. Та все ж палії війни, на його погляд, сидять на Заході, у Великобританії та Штатах. І попри те він утримує 4-поверховий особняк за 50 мільйонів фунтів стерлінгів у престижному районі Лондона і посилає свою чергову дівчину народжувати у США, щоб дитина отримала американське громадянство.

29 вересня Офіс прокурора США випустив пресреліз про те, що Олегові Дерипасці, його дівчині Єкатерині Лобановій та двом їхнім спільницям Наталії Бардаковій з Росії та Ользі Шрікі зі США висунуто звинувачення у змові з метою ухилення від санкцій. Крім того, Бардакова та Лобанова звинувачені у неправдивих свідченнях, а Шрікі – у спробі знищенні доказів. Згідно з американським законодавством максимальні терміни покарання за цими статтями передбачають від 5 до 20 років ув’язнення. Крім того, уряд США повідомив про намір конфіскувати всі доходи Дерипаски від вчинених злочинів, зокрема його нерухомість у країні, а також приблизно 3 мільйони USD, які він у 2019 році отримав від продажу музичної студії в Каліфорнії (з чим допомогла Шрікі).

Ендрю Адамс, директор KleptoCapture (спеціального підрозділу Міністерства юстиції США, що слідкує за дотриманням міжнародних санкцій проти РФ), заявив, що вражений лицемірством Дерипаски, котрий, насолоджуючись плодами безжалісного, антидемократичного режиму у себе вдома, водночас докладає зусиль, зокрема й протизаконних, щоб отримати доступ до комфорту та громадянства у Сполучених Штатах. «Незважаючи на тісні стосунки з Кремлем і величезні статки, набуті через зв’язки з корумпованим режимом, Дерипаска робив усе можливе, щоб жити в стабільному, вільному, демократичному суспільстві – навіть якщо це означало брехню та ухилення від санкцій США», – цитує Адамса Офіс прокурора Сполучених Штатів.

Саме звинувачення проти Дерипаски розписане на 31 сторінці. І там справді є подробиці, які вражають. Наприклад, Єкатеріна Лобанова, щоб приховати від міграційних органів США свій зв’язок із російським олігархом, двічі намагалася в’їхати до Штатів за паспортом на ім’я Вороніної Єкатеріни Олегівни. Першого разу це вдалося. Вагітна дівчина прибула до країни у 2020 році за туристичною візою, після чого прожила 6 місяців в орендованому пентхаусі в Беверлі-гілз, успішно народила і батьком дитини записала такого собі «Алека Дерібаско». Удруге провернути схожий номер не вдалося. Спроба відбулася вже цьогоріч у червні. Катя знову вагітна, але на кордоні забрехалася агентам служби безпеки США, отримала відмову і змушена була повернутися чартером до Стамбулу.

Будинок Дерипаски у Вашингтоні, washingtonpost.com

Сам Дерипаска теж намагався погратися з американською владою у конспірацію. Він зареєстрував у США компанію з управління нерухомістю Gracetown Inc. на ім’я Олега Мухамедшина. Саме так звати директора зі стратегії і розвитку бізнесу компанії РусАл. У компанії на балансі 3 об’єкти нерухомості в категорії лакшері: два у Нью-Йорку – на  Gay Street, 12 та 11 East\64th Street, один у Вашингтоні – на 2501\30th Street. Користувався ними Олег Дерипаска та його оточення. Дуже ймовірно, що бував у цих домах і керівник російського МЗС Сергій Лавров зі своєю ріднею та ескортом. Від вашингтонського особняка Дерипаски до російського посольства у США – 10 хвилин пішки. А Фонд Олексія Навального опублікував ціле розслідування про те, як лавровці регулярно користуються літаками й нерухомістю Дерипаски по всьому світу. Недавно інтернет облетіло фото, де під час офіційного візиту керівника МЗС Росії до Японії Лавров і Дерипаска позують спільно зі своїми коханками – Світланою Поляковою і Єкатеріною Лобановою відповідно.На знімку усі вони, крім Дерипаски, обведені червоними колами; Дерипаска – крайній справа.

Лавров. Дерипаска та їхні пасії, ibtimes.sg. 

Тим часом 11 жовтня з’являється новий гарячий реліз, на цей раз від міністерства юстиції США, де йдеться про те, що в допомозі Олегові Дерипасці уникати санкцій звинувачений і громадянин Великобританії Грехем Бонем-Картер. Його затримали в Лондоні, але відпустили під заставу після появи у суді, проте США домагаються екстрадиції підозрюваного. Суть претензій у тому, що саме через його фірму GBCM Limited перераховувалися кошти на утримання американської нерухомості російського олігарха. Так само Бонем-Картер опікувався розкішним будинком Дерипаски в Лондоні, на Belgrave Square,5. І, ймовірно, не тільки ними. Мін’юст США у звинуваченні наводить цитату з електронної переписки Бонем-Картера: «OVD [тобто Дерипаска] хоче, щоб я створив власну компанію для управління будинком [на Белгравіа Сквер] і, можливо, включив Японію, Італію, Китай і багато іншого».

Раніше претензії до Бонем-Картера уже мала й британська влада. У березні 2022-го Національне агентство боротьби з кримінальною злочинністю Великобританії наклало арешт на його рахунки за підозрою, що там зберігалися кошти, отримані шляхом відмивання коштів і які реально належать Дерипасці. Щоправда, мова лише про 110 тисяч фунтів стерлінгів. Дещо пізніше у Британії заморозили згаданий вище будинок Дерипаски на площі Белгрейв, а також приватний офіс на Клівленд-роуд. Їхня сукупна вартість – понад 50 мільйонів фунтів. І тепер, як і в США, може постати питання про їх конфіскацію.

А ще ж у Грехема Бонем-Картера є власний заміський палац за 30 км від Лондона. Це історична пам’ятка на пагорбі  Chinthurst Hill. І тепер це майно теж опинилося в зоні ризику. Щоб зберегти свої статки і свободу, британський поплічник Дерипаски може піти на угоду зі слідством і давати свідчення проти свого боса. А це натомість може спричинити сніговий вал подальших конфіскацій активів російського алюмінієвого короля. Бо знає Бонем-Картер багато. Він, зокрема, був причетний до придбання Дерипаскою маєтку Héraclès на французькому курорті Сен-Тропе. Це одне з найбільших домоволодінь у місті, до складу якого входять три будівлі, басейн і паркова зона у понад 100 гектарів. Вартість майна, за оцінками французьких рієлторів, перевищує 200 мільйонів євро. Зараз воно оформлене на компанію SCI Winberg Saint-Tropez, у власниках якої фігурують мати олігарха Валентина Дерипаска і його двоюрідний брат Павло Єзубов. Батько останнього, до речі, засідає в держдумі РФ депутатом. На SCI Winberg Saint-Tropez оформлена й вілла родини Дерипаски на італійському острові Сардинія (Порто-Черво, Villa Walkirie). Тих самих людей – Бонем-Картера, Єзубова, Дерипаску-матір – бачимо й серед бенефіціарів/управителів двох квартир у центрі Парижа: на Rue del’Universite, 33 (поблизу Музею Д’Орсе) й на Rue de Berri,38 (неподалік Тріумфальної арки). На усі ці об’єкти ще раніше було накладено арешт, але вони не відчужені, тож де-юре все ще перебувають у власності Дерипаски.

Вілла Дерипаски у Сен-Тропе, bearpm.com

Прізвища Єзубова і Бонем-Картера зустрічаємо й серед власників аристократичного помістя Hamstone House (графство Суррей, неподалік від Лондона). Колись у цьому історичному будинку в стилі ар-деко Вінстон Черчилль планував висадку британського десанту у Нормандію. На початку 2000-х його придбала кіпрська компанія EDENFIELD INVESTMENTS, пов’язана з Дерипаскою. Зараз маєток виставлений на продаж за стартовою ціною 18 мільйонів фунтів. Але, схоже, покупець ще не знайшовся. Воно й на добре. Можливо, гроші тепер уже не підуть в кишеню російському бізнесмену.

Маєток Hamstone House, thetimes.co.uk

Міжнародний журналістський консорціум OCCRP сумарно оцінює активи Дерипаски поза межами Росії щонайменше у 5,7 мільярда USD. Ось – перелік. Але навіть він неповний. У ньому нема, до прикладу, Миколаївського глиноземного заводу (про який мова піде трохи далі) чи бокситових проєктів РусАлу у Гвінеї та на Ямайці. Зате цей перелік повільно, але впевнено тане.

Зокрема, Дерипаска опинився в ізоляції у глобальному будівельному холдингу Strabag, (штаб-квартира у Відні) де йому належить 27,8% акцій через офшор Rasperia. Більшість інших акціонерів уклали неформальний альянс, щоб відлучити росіянина від управління і заробітків. Дерипаска  змушений був покинути раду  директорів  Strabag після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Зі складу правління вивели і його представника Томаса Булля. А саму Rasperia позбавили дивідендів за 2021 рік у розмірах  57 мільйонів євро і права голосу на зборах акціонерів. Крім того, інші власники Strabag, чия спільна частка перевищує 50%, утворили синдикат, який планує додаткову емісію акцій, після чого пакет Дерипаски буде розмитий до незначного. Rasperia подала позов до суду, щоб оскаржити ці рішення, але навряд чи у нього є перспективи за нинішніх обставин.

Судові розбірки юристи Дерипаски ведуть і з владою Чорногорії. Щоправда, ця справа тягнеться уже майже 10 років, після того як збанкрутували чорногорський алюмінієвий комбінат KAP та бокситові рудники у Нікшичі, які раніше належали групі РусАл. Дерипаска вважає, що причиною банкрутства стало невиконання чорногорським урядом своїх зобов’язань стосовно забезпечення цих підприємств дешевою електроенергією та продажу йому однієї з місцевих електростанцій. І вимагає компенсації на 600 мільйонів євро. Два міжнародні арбітражі російський бізнесмен уже програв. Зараз триває третій у Стокгольмі. Проте рикошетом таких настійливих домагань може стати втрата Дерипаскою своєї численної нерухомості у цій балканській країні. Чорногорська преса й опозиція вимагають розслідування обставин придбання комплексу вілл на мисі Платамуні у 2005 році. До його складу входить велика палацова будівля на 1600 квадратних метрів та 9 менших котеджів, а також 25 тисяч квадратних метрів угідь. Пов’язана з Дерипаскою компанія Overseas Assets Management придбала ці землі усього за 627 тисяч євро. Це може бути в 10 разів дешевше від реальної вартості.

Реагуючи на міжнародні санкції проти російських воєнних злочинців, влада Чорногорії влітку також оголосила про заморожування деяких активів росіян. Але у цей перелік потрапили переважно другорядні персонажі. Натомість маєтку Дерипаски у ньому поки що нема. Так само, як і частки в майні найдорожчого в Чорногорії морського резорту Porto Montenegro. Це ціле курортне містечко, яке продовжує розбудовуватися на місці колишньої військово-морської бази поблизу Тівата, площею 2 мільйони квадратних метрів й кошторисною вартістю понад 8 мільярдів USD. Однак Олег Дерипаска уже оголосив, що змушений згорнути інвестиції у проєкт, хоч і залишається його власником.

12 жовтня санкції проти Олега Дерипаски та пов’язаних з ним юридичних і фізичних осіб своїм указом (який затверджує рішення РНБО) запровадив і президент України Володимир Зеленський. Це вже не перша спроба. Але, може нарешті, остання. Бо, наприклад, санкції проти групи «РусАл» Україна запровадила ще у 2016 році. Проте це не перешкоджало упродовж 5 останніх років безперебійно працювати Миколаївському глиноземному заводу та експортувати продукцію до Росії. Формально МГЗ належить двом зареєстрованим в Україні компаніям –  «Алюміній України» та «Гуардон Україна», які у свою чергу є власністю фірм з екзотичної острівної держави Аруба. А вже ті належать кіпрському офшору Rusal Alumina Limited. Ось і довели ниточки до Дерипаски. Хоч це й так було секретом Полішинеля. Бо кожен, хто бодай трохи цікавився кольоровою металургією, знав, що МГЗ працює на Дерипаску, постачаючи йому сировину для виробництва алюмінію. Гендиректором заводу досі є громадянин РФ Віктор Кожевніков, котрий до 2019 року був топменеджером у кількох русалівських структурах, зокрема, очолював Ачинський глиноземний завод у Красноярському краю.

Аж до лютого 2022 року Миколаївський глиноземний завод забезпечував до 20% потреб РусАлу в глиноземі. Його нинішні потужності дають змогу щорічно виробляти до 1,7 млн т цієї сировини для виплавки алюмінію. У березні 2022-го завод припинив роботу через блокування чорноморських портів України та обстрілів міста. До зниження обсягів виробництва алюмінію в РФ це наразі не призвело, але підвищило його собівартість, оскільки Дерипаска змушений тепер купувати дорожчу альтернативну сировину в Китаї.

Навесні поточного року через низку рішень судів Закарпатської області корпоративні права й кошти на рахунках МГЗ було арештовано. Однак це ще не означає відчуження активу на користь держави.  А йдеться про направду конкурентоздатне підприємство, яке в майбутньому можна вигідно продати. Миколаївський глиноземний завод входить у сотню найбільших компаній України. Станом на кінець 2020 року його активи перевищували 7,4 мільярда гривень. Виторг за 2021 рік становив 7,1 мільярда гривень. Ще кілька років тому, після перших накладених на його бізнес санкцій, Олег Дерипаска сам намагався продати МГЗ міжнародному сировинному трейдеру Glencore. Фіктивно чи реально – це вже друге питання, бо оборудка фінально не відбулася. Відтак не можна втрачати нагоду повернути завод Україні.

Ще один український актив Дерипаски, не настільки масштабний, але абсолютно дієздатний і цінний – це Глухівський кар’єр кварцитів, який розробляє Баницьке родовище у Сумській області. На кар’єрі видобувають сировину для виробництва кремнію – матеріалу, який використовують від металургії до виробництва сонячних панелей і ВПК.  Знову ж таки до перших днів повномасштабної війни більшість видобутих тут кварцитів експортувалася до Росії, на адресу компанії «Русал Кремний Урал». 100-відсотковим кінцевим бенефціаром і цієї компанії, і Глухівського кар’єру кварцитів є один і той самий кіпрський офшор – United Company Rusal Silicon Limited. Наприкінці квітня 2022-го майно й корпоративні права Глухівського кар’єру кварцитів було передано державному агентству АРМА. А вже в серпні АРМА передала цей актив в управління компанії «Бластко» харківського бізнесмена Олександра Ярославського. Не слід відкидати варіанту, що той може зацікавитися й МГЗ. Адже колись давно Ярославський з Дерипаскою виношували спільні алюмінієві проєкти в Україні, навіть будівництво нового алюмінієвого заводу у Харківській області.

Але зараз мова не про це. Історія Олега Дериипаски є, мабуть, найбільш вдалим прикладом того, як можна боляче вразити російських олігархів, якщо навіть фізично вони недосяжні для західного чи українського правосуддя. Настільки боляче, щоб ті стали недоторканими паріями. Щоб кожен контакт з ними вважався ганебним і карогідним. Щоб кожен, хто їм допомагає чи діє в їхніх інтересах розумів, що він вчиняє незаконні дії. У вересні 2022-го, напевне з безсилої люті, Олег Дерипаска подав позов до Арбітражного суд Краснодара проти трьох іноземних видань The Times, The Telegraph і The Nation, звинувативши їх у поширенні недостовірних відомостей щодо нього. Такий позов сприймається зі саркастичною посмішкою і, звісно, не матиме жодних юридичних наслідків. Але тішить факт, що сторона Дерипаски стверджує, що їхній бос уже втратив статків на 2 мільярди USD. Навіть якщо це перебільшення юристів, то не астрономічне. Грубий підрахунок доводить, що як мінімум на мільярд він став біднішим. Будемо сподіватися, що у жовтні ця сума стане ще трохи більшою. І що лекало, яке міжнародна спільнота застосувала до Дерипаски, згодиться й для інших пропутінських грошових мішків.

Олег Дорожовець