У той час, як Зеленський займається натягуванням сови на глобус, вигадуючи як він (не) здавав Україну напередодні і під час російського вторгнення, генерал Залужний дав чесне інтервʼю про те, як йому воювалося під керівництвом нашого «боунапарте».
Після першого шоку 2022 року, коли щурі повилазили з бункеру і на своє розчарування усвідомили, що Україна не здалася, СБУ у вересні «випадково» проводить обшуки у штабі Головнокомандуючого, бо у них є інформація, що «за цією адресою нелегально працює стриптиз-клуб». Це мені нагадало мій 2020 рік, коли ДБР «випадково помиляється» і проводить обшуки в мене вдома, шукаючи людину, яку я в очі не бачив ніколи, зате в кінці слідчих дій звучить нахабно фраза: «а що ти хотів, ти ж Зеленського критикуєш».
Промовистою є правда від Залужного: чому насправді було зірвано український наступ 2023 року.
Замість того, щоб провести його у повній тиші, сконцентрувати всі ресурси ЗСУ на одному напрямку (як вимагав Залужний), Зеленський віддає найпідготовленіші частини Сирському на Бахмут (результат оборони «фортеці Бахмут» ми вже знаємо, хоча основні епізоди все ще приховані від громадськості), а зелені трубадури з-під кожного куща кричать на телебаченні: «тут, о такій-то годині такого-то дня почнеться наступ ЗСУ на південь».
Чи можна виграти війну зі зрадниками, які під час війни розкрадають державу і підривають її оборонний потенціал, миють вкрадені гроші разом із Кремлем і розповідають йому всі таємниці, затикають рота фаховим людям і плетуть казки, замість забезпечення війська займаються популізмом, замість ракет — фото і історії про ось-ось.
Відповідь очевидна, але ми вперто слухаємо байки з бункеру, що той, хто за 6 років все проє@ав, цього разу на переговорах керується виключно інтересами України.
===
Так кумедно спостерігати, як усі хитромудрі (а насправді не хитромудрі, а дурнувато-простецькі) плани Банкової-Кремля спіткнулися об одну статтю генерала.
А все ж було знову так добре: капітуляція-швидкі вибори-чергові 5 років грабунку, брехні і зрад.
Бідна обслуга. Вони ще не прийшли до тями, як жити без грошей Міндіча (вкрадених у людей, але їм на це глибоко начхати), як коментувати відставку Єрмака: переслідування добропорядного аристократа, повалення титана, вигнання біса (до речі, скоро буде наступна дилема: Єрмак — мільярдер: як, звідки, з ким?), і общаки Банкової-Кремля, а тут новий ребус: заяви Генерала, який просто сказав правду.
Можна звикнути до будь-якого жаху, невідомість ж лякає найбільше.
А, раптом, це не просто стаття?
І прийдуть зміни?
І вся правда вийде назовні?
І зрадники, злодії і брехуни сядуть на довічний термін?
Вперше!
Volodymyr Omelyan
Прочитала інтерв’ю Залужного у Associated Press. Ви вже повно бачите цього в стрічці, переказувати не буду, дам посилання в коментах.
Що ми дізналися? Підтвердження того, що Зеленський і ОПешка систематично тиснули на Залужного, конфлікт розпочався майже одразу після перших перемог ЗСУ на фронті.
Зокрема, обшук співробітниками СБУ командного центру, де перебував Залужний, про який йдеться в матеріалі, відбувся в вересні 2022 року – в самий розпал однієї з найуспішніших операцій ЗСУ – Харківського контрнаступу, коли наші гнали орків сцяним ганчір’ям як гусей.
Відзначу, що обшуку не завадили навіть присутні британські військові високопосадовці.
Разом із тим, що я знаю про Зеленського, мені каже про те, що ця людина не має гальм і не гребує найогиднішими методами досягнення власних марнославних цілей.
Друга частина інтерв’ю стосується провалу контрнаступу влітку 2023 року.
Я усвідомлюю, що будь-який керівник буде намагатися зняти з себе відповідальність за провал, – це в певному сенсі природньо.
Проте, якщо на головнокомандувача армії систематично чинився тиск з боку політичного командування, – а ми щойно отримали чергове підтвердження цьому, – і в його рішення намагалися безцеремонно втрутитися цивільні можновладці, то його версія подій може цілком відповідати дійсності.
Це я прокоментувала дипломатично.
А якщо говорити про те, що я насправді думаю, то Зеленський прибрав політичного конкурента разом з його командою, начхавши на високу довіру до нього як і народі, так і, – що набагато важливіше, – в Армії. Замінив на лояльне, безвідмовне і байдуже до людей командування.
Лояльність підлеглих виявилась важливішою за довіру нації.Два роки Залужного Україна не забуде ніколи. Йому довіряли і поважали західні партнери, його любив народ і на нього покладалася Армія. При ньому в України були яскраві операції і воєнні перемоги, які назавжди вписані в Історію. При ньому були звільнені найбільші території держави. При ньому не пересихав потік добровольців до лав ЗСУ.
Що ми маємо два роки потому керування Армією Зеленським руками Сирського?
Просрані можливості Курської операції, яка коштувала нам тисяч життів і не призвела до військового чи політичного успіху. Повзучий ворожий наступ з рідкісними вкрапленнями наших успішних контрзаходів. Підрив довіри партнерів. Недовіра народу і зневага армії до командування, які проявляються в чудовищній кількості СЗЧ і критичному зниженні потоку добровольців.
Так, війна змінюється. Так, ресурс виснажується. Але питання довіри та мотивації суспільства не знімається.
В 2022-23 роках я бачила купу фоток з самих різних місць України, навіть з фронту, які демонстрували любов та довіру до Залужного. Графіті на стінах, парканах, бойовій техніці, шеврони, слогани, цитати.
Він для України був більшим, ніж об’єкт довіри, любові та пошани.
Він був джерелом натхнення.
Я жодного разу за 2024-2026 не бачила графіті, цитату чи шеврон з Зє чи Сирським.
Я проста цивільна жінка, яка дупля не відбиває у війні, але дуже непогано знається та відчуває інтегральні емоції та почуття суспільства.
Тому мені особисто все це говорить значно більше, ніж червона зона на карті Діпстейту, яка кожного дня неухильно рухається на захід.
Залужний казав, що нам ще буде важко, але ніколи не буде соромно. З ним так і було.
А зараз мені особисто – і важко, і дуже соромно за мою державу.
Анна Оскомина
З наближенням часу Ікс — неминучих обов’язкових виборів, відкривається більше правди про зрадницький ЗЕрежим, який має піти геть.
Недаремно Валерій Залужний саме зараз вперше розповів про глибокі розбіжності із Зеленським.
Одкровення генерала — це своєчасний хук в фейс 4-разового ухилянта, який за лекалами москви почав перекроювати історію — виставляючи Залужного цапом відбувайлом, а себе хероєм.
В інтерв’ю Associated Press ексголовком щиро розповів, чому насправді контрнаступ 2023 року не вдався — бо «Зеленський та інші офіційні особи не виділили необхідні ресурси».
План Залужного полягав у тому, щоб зосередити достатньо сил в одному кулаці для деокупації територій Запоріжжя, а потім висунутися в бік Азовського моря. Це перерізало б коридор, який армія рф використовувала для постачання Криму.
Ми всі це памятаємо, коли було звільнено Роботине. Хвилювались і очікували ударів на Токмак і Мелітополь.
Але бойовим генералам завадили ухилянти-шкідники з ОПи — Зеленський і Єрмак.
Для успіху було потрібне масштабне, концентроване нарощування сил і тактична несподіванка, однак замість цього сили української армії верховним імітатором і придворними вояками були розподілені по великій території, що послабило ударну міць.
За словами Залужного, напруженість із ЗЕ виникла невдовзі після повномасштабного вторгнення рф і між ними часто спалахували суперечки щодо того, як найкраще захищати країну.
Стендапер з московської лазні «вчив» генерала! Сюр 🤦
Напружені відносини досягли апогею пізніше того ж року, коли десятки агентів СБУ нацьковані ригами Татаровим-Єрмаком провели рейд гопників в офісі Залужного.
Залужний стверджує, що це було актом залякування і явною погрозою!
Генерал тоді зателефонував Єрмаку і попередив, що готовий викликати військових, щоб зупинити рейд і захистити командний центр: “Я буду боротися з вами і вже викликав підкріплення до центру Києва для підтримки”.
На момент обшуків опричників СБУ в штабі перебувало понад десяток британських офіцерів.
Залужний: “Я сказав Єрмаку, що відбиватиму цю атаку, бо знаю, як воювати”.
Потім Залужний зателефонував Малюку. Той казав, що нічого не знає про рейд і обіцяв розібратися.
Уявіть цей жах від бандитської поведінки опричників Зеленського!
Буратіно влаштував розбірки з генералом, коли ЗСУ успішно відвойовували наші землі!
Хіба це не факт роботи простроченого нелегітимича на ворога?
Дивіться, те, що викрив Залужний про зрив контрнаступу, це як мінімум стаття про злочинну недбалість сталевих яєць з особливо тяжкими наслідками.
Ті обшуки від єрмачні у Залужного, то переважно особисті стосунки давно минулих днів.
А от зрив контрнаступу — це діяння межує з державною зрадою. Зеленський, зі слів Залужного, в ході контрнаступу ЗСУ 2023 року надав іноземній державі (ворогу) переваги перед Україною – в той час, як росіяни зібрали всі сили утримувати захоплений ними Південь, президент України допоміг їм утримати (зданий ним же за тиждень) Південь частково розпорошивши зібрані з миру по нитці сили ЗСУ на негодний напрям.
Як не крути, державна зрада.
При цьому не вийде назвати це «помилкою». Це Зеленський помилка. Бо найвищий генерал в країні виступав за інший варіант. Якщо ти дилетант, то маєш спиратися на думку професіонала. Генерал спирався на ази військової науки: концентрація — богиня стратегії. Навіть домогосподарка знає: ніхто не тицяє ворога розтопиреними пальцями. Ти б’єш ворога кулаком. Росіяни в лютому 2022 били нас розтопиреною п’ятірнею. З них всі ржали.
А потім ми вчинили так самі.
Я впевнений, зелена шобла буде відповідати як зазвичай: робити морду кірпічом. Як тоді, коли за три дні до контрнаступу вони послали Безуглу фоткати замасковані машини розмінування і підписувати для розвідки ворога, що це саме напрям Роботиного. Чи коли з’ясувалося що у подоляка брат в ГРУ.
Та результат на табло.
Зеленський без всяких причин, будучи повним дилетантом в питанні, проігнорував найвищого експерта в країні. Своїх дій він не пояснив.
Наслідок прямих і умисних дій Зеленського — грандіозний провал історичного масштабу:
1. втрата країною шансу перемогти тут і зараз,
2. втрата віри союзників, втрата національного патріотичного підйому,
3. втрата часу, втрата територій, втрата нових десятків тисяч життів.
Зеленський у Мюнхені вирішив зіграти роль історика власної величі. І вийшло, як завжди: в жанрі «я – пророк, усі інші – боягузи». Розповідь про те, як він нібито послав Залужного до американців просити зброю, а ті, мовляв, відповіли «копайте окопи», звучить ефектно лише на сцені. Проблема в тому, що ця театральна репліка вбиває не лише правду, а й репутації живих людей.
Бо якщо ти президент, то або говориш точно, або мовчиш. А коли ти кидаєш у зал прізвище Міллі й підставляєш під сумнів професійність союзника, то це вже не дипломатія — це дешевий стендап. І коли ти вплітаєш у цей номер Залужного, ніби він був носієм «принизливої відповіді», — це вже спроба перекласти власні стратегічні провали на чужі плечі.
Залужний довго мовчав. Мовчав, коли його акуратно «відсовували». Мовчав, коли з нього ліпили зручного цапа-відбувайла за контрнаступ. Але мовчання генерала — це не слабкість. Це дисципліна. І коли він заговорив для західної аудиторії, без істерик, без сцен, сухо й по-військовому, — стало зрозуміло, хто тут державник, а хто актор, що загрався у монологах.
Залужний говорить про планування, концентрацію сил, управлінські рішення. Зеленський говорить про «я сказав». Один оперує категоріями відповідальності. Інший — категоріями образи.
І найіронічніше — Зеленський сам створив собі головного опонента. Не Залужний пішов у політику. Його туди штовхнули. Кожним натяком, кожною кулуарною атакою, кожною спробою переписати історію війни під власний політичний сценарій.
Коли президент починає воювати з генералом за оплески — це вже не про безпеку держави. Це про страх. Страх перед рейтингами. Страх перед порівняннями. Страх перед людиною, яка не потребує телесуфлера, щоб говорити про війну.
Зеленський хотів виглядати єдиним символом опору. Але символ не потребує приниження інших. Символ не прикривається чужими іменами. Символ не розкидається репутаціями союзників, як реквізитом.
Історія запам’ятає не мюнхенські репліки. Історія запам’ятає, хто тримав фронт, а хто тримав мікрофон.
