Кандидат у президенти США Дональд Трамп відкрито заявив що США мусять вийти з війни в Україні. Що це означає? Це повний провал зовнішньої політики Зеленського. Чому? Да просто тому що наразі ми бачимо – половина виборців нашого головного союзника не хочуть більше нам допомагати. До чого тут Зеленський? Зараз поясню.
Для початку. От просто змиріться з думкою. Не буває тупікових переговорів – бувають паршиві переговорники та брак часу. Довго працюючи в бізнесі, мені довелося побачити переговорників таких, що висади їх на острів з дикунами – вони б їм продали банани оптовими партіями. Дипломатія – це мистецтво переговорів. Яскравий приклад справді успішної дипломатії – це коли Франція після поразки Бонапарта лежала розбита і знесилена у пазурах її ворогів які жадали розплати (територіальної) за роки принижень, але відомий пройдисвіт і крутій Жан-Моріс Талейран зіграв на протиріччях між союзниками так вправно, що ті відмовилися від розчленування Франції.
Що означають заяви Трампа? Вони означають, що прибічники Трампа з ним згодні. А прибічники Трампа наразі – це біля половини виборців у Сполучених Штатах. Ба-більше. США – це країна де президент ніколи не мав всієї повноти влади, йому постійно доводиться враховувати настрої опозиції, крупних медія, промислових корпорацій, профспілок і ще багатьох і багатьох сил. Трамп як таке не може пороти на виступах «відсебятину», він говорить те що відповідає настроям його виборців, його спонсорів та місцевих еліт, що його підтримали.
А тепер просто пригадаємо, що на серпень 2022 року 66% американців вважали, що США мають підтримати Україну у поверненні її колишньої території, навіть якщо це призведе до тривалого конфлікту. А Дональд Трамп – це той самий, який за часів президентства Петра Порошенка допомоги Україні надав стільки, що вона сягнула 800 мільйонів доларів США. Джавеліни нам дали теж тоді.
Що змінилося? Ставлення американців.
Про це нам казали неодноразово. Глибоко мною шанований Олег Шарп кілька разів зауважував, що Україна провалює свою дипломатичну роботу у першу чергу тому, що вона взагалі не працює з іноземним виборцем. Вигравши у власній країні вибори завдяки дебільному серіалу (Слуга народу) команда Зеленського, певно, всерйоз повірила, що їм достатньо показати на Заході неголену пику Зеленського – і всі будуть такі причаровані що вони зможуть звертатися до американських виборців через голови їхньої еліти. До чого це призвело – ми бачимо зараз з риторики Трампа і його прибічників.
А у той самий час Росія заслала в США сотні емісарів, задача яких було вести переговори з профспілками, з місцевими громадами, з політичної елітою окремих штатів тощо. Російські дипломати і посланці говорили, зацікавлювали, обіцяли. Підкуповували, чорт забирай – не без цього. Росіяни довго і старанно робили те, що називається «формували громадську думку в США». Зараз Трамп – рупор цієї громадської думки.
Все це, не те що не було таємницею – нас попереджали про те, що Україна недостатньо працює з громадською думкою Заходу. Пригадайте заяву британського міністра Бена Воллеса про те що Україні треба більше дякувати Заходу, яка збурила і наших медійників і наше суспільство. Воллес говорив те, що очевидно кожному політику демократичної країни – що українські еліти мусять зустрічатися з представниками громад на Заході, дякувати їм за допомогу, наголошувати що допомога Україні конче потрібна. Що вони мусять працювати.
Але наша еліта цього не робила, депутати «Слуги народу» у США займалися шопінгом і розвагами, а опозиції влада просто заважала виїжджати на Захід. Ба-більше. Чи працював взагалі хтось з громадською думкою у США? Так, переважно працювала українська діаспора. За мінімуму підтримки з боку держави Україна. Результати – бачимо зараз у ЗМІ.
Це повний провал зовнішньої політики Зеленського. Не тому що він з кимось не зміг домовитися один раз, а тому що домовитися тепер дуже важко. Бо повалена системна робота. Власне – я не здивований.
Доки Зе в США щось там комусь хоче показати, інтерес до отого «плану миру» якось різко пішов донизу. І не тільки в західній пресі та серед політикуму, де не сприймають подібних авантюр, але й в Україні все менше провладних бльохерів та каналів відпрацьовують цю тему. Класичний випадок, коли значення мав не сам документ, а розголос про нього. Але блефувати можна в картах, а не на міжнародній арені. Попри купу заяв і наших, і зарубіжних авторів, що в них є якийсь унікальний інсайд, я переконаний, що, принаймні, станом на час відльоту Зе до США ніякого плану в нього не було. Та й, переконаний, що говорити про якийсь план, виходячи з тієї інформаційної та пропагандистської абракадабри, неправильно. План перемоги з чотирьох пунктів не буває. Навіть декларація для такої цілі не втиснеться менше, ніж у пару десятків параграфів. А в пару пунктиків буває тільки маніфест.
Здогадатися, яке безумство в тому маніфесті не важко: дайте грошей, багато й безконтрольно; дайте зброї, більше, ніж маєте, новітньої й далекобійної й публічно задекларуйте згоду на удари по московії; дайте гарантії поза НАТО або членство в НАТО, якого ми самі не хочемо й на яке ви не погодитеся… Насправді, я переконаний, що вся ця ідея з так званим «планом» — не що інше, як провокація проти нинішнього керівництва США. Хоча, не факт, що заодно не буде «сюрпризів» від бідоносця також для Трампа. Мета? Щоб можна було задіяти не ілюзорний план А і не страшилку – план Б, а отой давно вимріяний, узгоджений із путіним стамбульський договорняк, який ще тоді, в квітні 2022-го зірвав їм Борис Джонсон. Цей план С, для реалізації якого дуже потрібно, щоб до нього не втручалися наші справжні союзники. Отаке паскудство я за всім цим бачу…
А реальність очікує нас буквально за пару днів. Зрештою, Байден точно не бажає ставати таким собі хлопчиком для биття й може підготувати для Зе з його кротами дуже неочіканий сюрприз. Ми ж знаємо, що в нього, на відміну від Зеленського, є своя справжня стратегія щодо війни в Україні, яку він не побоявся передати на ознайомлення до Конгресу… Це неймовірно цікаво стежити за такими авантюрними історіями, окрім одного єдиного випадку – коли це божевілля стосується твоєї країни й коштує життя тисячам українців.
