Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 27.02.2026​​

1. російські регіони входять у п’ятий рік війни з безпрецедентним бюджетним дисбалансом.

— За підсумками 2025 року сукупний дефіцит регіональних бюджетів зріс у 3,6 раза і досяг 1,478 трлн рублів — це найгірший показник за весь період спостережень.

— Попри формальне зростання доходів регіонів до 22,6 трлн рублів (+4% р/р), видатки зросли значно швидше — до 24,1 трлн рублів (+9%). Дисбаланс став системним: із дефіцитом завершили рік 74 регіони проти 50 роком раніше.

— Найбільший абсолютний розрив зафіксовано у Москві — 299 млрд рублів. Стрімке розширення «фінансової діри» свідчить про зростання навантаження на регіональні бюджети в умовах воєнних витрат, падіння інвестиційної активності та структурних обмежень через санкції.

— Формальне збільшення доходів вже не компенсує прискорене зростання видатків, що підвищує ризики боргового тиску та залежності суб’єктів рф від федеральних трансфертів.

2. Споживчі настрої в росії знову перейшли в зону песимізму — вперше з кінця 2022 року.

— Індекс споживчих настроїв (ІСН) у лютому знизився зі 101 до 98 пунктів. Рівень нижче 100 пунктів означає переважання песимістичних оцінок. Востаннє індикатор перебував у цій зоні у грудні 2022 року — на тлі перших масштабних санкційних шоків і різкого падіння реальних доходів.

— Погіршилися всі складові індексу — як оцінки поточної економічної ситуації, так і очікування на майбутнє. Респонденти також гірше оцінюють умови для здійснення великих покупок, що свідчить про зростання обережності домогосподарств.

— Динаміка ІСН відображає накопичення структурних проблем: високу інфляцію, дорогі кредити, послаблення рубля та невизначеність щодо доходів.

— Зниження споживчих очікувань створює додатковий ризик для роздрібного товарообігу та внутрішнього попиту, який залишається одним із небагатьох драйверів економічної активності в умовах санкційних обмежень.

3. У російській економіці наростає ланцюг неплатежів: борги б’ють рекорди.

— Реальний сектор рф дедалі більше живе за рахунок партнерів. Обсяги зобов’язань зростають, частка прострочених платежів — також, що свідчить про системні проблеми з ліквідністю.

— Аграрний сектор на початок 2026 року накопичив 3 052,4 млрд рублів боргу, збільшивши зобов’язання майже на 10%. Вугільна галузь підійшла до позначки 1,5 трлн рублів, причому темпи приросту боргу викликають занепокоєння навіть у профільних чиновників.

— Найбільш тривожна ситуація — в обробній промисловості. Там близько 1,53 трлн рублів, або три чверті заборгованості перед постачальниками, вже перейшли в категорію прострочених.

— Фактично підприємства відкладають розрахунки, перекладаючи фінансовий тиск на контрагентів. Така динаміка створює ефект доміно. Коли компанії масово припиняють платити одна одній, у ланцюгах розрахунків виникають «тромби», які можуть зруйнувати навіть фінансово стійкі підприємства — просто через те, що вони опинилися наприкінці черги неплатежів.

— Дефіцит обігових коштів змушує бізнес фактично кредитувати партнерів вимушено. На цьому тлі зростає ризик повернення до напівзабутих практик взаємозаліків і бартеру.

— У таких умовах перевагу отримує не найефективніший виробник, а той, хто довше уникає виконання своїх фінансових зобов’язань — що є тривожним сигналом для всієї економічної системи рф.

4. росію пов’язують щонайменше зі 151 диверсією та актом саботажу в Європі з початку повномасштабної війни проти України. Такі дані наведено у звіті International Centre for Counter-Terrorism (ICCT), що базується в Нідерландах.

— За оцінкою дослідників, російські спецслужби активно використовують вербування осіб у країнах ЄС для здійснення підпалів, диверсій на інфраструктурі, актів вандалізму та спроб дестабілізації — насамперед у державах, які найбільш активно підтримують Україну.

— У документі йдеться про операції, відповідальність за які вдалося підтвердити внаслідок завершених розслідувань або появи переконливих доказів.

— Автори наголошують, що фактична кількість інцидентів може бути більшою, оскільки встановлення причетності відбувається із запізненням.

— Лише з літа минулого року було додатково ідентифіковано 12 випадків. Зокрема, у Німеччині у 2025 році зафіксовано 320 спроб саботажу, включно з численними випадками появи невстановлених дронів поблизу аеропортів і військових баз.

— Подібні інциденти також відзначалися в Бельгії, Нідерландах, Норвегії, Данії та країнах Балтії.

5. Вартість фрахту нафтових супертанкерів різко зросла на тлі загострення безпекових ризиків у Перській затоці та ускладнила для росії спроби переорієнтувати експорт сирої нафти на азійські ринки.

— Денна ставка оренди танкерів класу VLCC на еталонному маршруті Близький Схід — Китай перевищила 200 тис. доларів, що на 600% більше, ніж на початку року, коли вона становила менш як 29 тис. доларів.

— Такі рівні не фіксувалися з початку пандемії, коли надлишок пропозиції та цінова війна призвели до масового накопичення нафти в морі. За інформацією Baltic Exchange, дохідність перевезень на цьому напрямку з початку року майже потроїлася і сягнула 151 208 доларів на добу — найвищого показника з 2020 року.

— Зростання ставок відображає підвищені страхові премії та воєнні ризики у регіоні, через який проходить значна частина світових поставок нафти.

— Для росії подорожчання фрахту створює додатковий фінансовий тиск. Після різкого скорочення імпорту російської нафти Індією москва намагається збільшити поставки Urals до Китаю, що потребує довших маршрутів і використання більш містких суден.

— Однак семикратне зростання ставок фактично нівелює потенційний ефект від масштабування перевезень.

6. Постачання російської нафти до Індії у січні різко скоротилися до мінімуму з червня 2022 року.

— За даними агентства Argus Media, обсяги впали на 40% порівняно з груднем і більш ніж удвічі у річному вимірі — до 859 тис. барелів на добу (3,68 млн тонн).

— У 2025 році Індія вже зменшила закупівлі російської нафти на 5% — до 84,86 млн тонн. Лише у грудні імпорт із рф скоротився на 4% у річному вимірі та на 25% проти листопада — до 5,78 млн тонн.

— У січні частка росії в індійському імпорті знизилася до 21,2% — найнижчого рівня з жовтня 2022 року, коли Нью-Делі лише почав активно нарощувати закупівлі на тлі повномасштабної війни проти України.

— Ключовим чинником падіння стало посилення санкційного та політичного тиску з боку США, а також прагнення Індії укласти вигідну торговельну угоду з Вашингтоном.

— У результаті країна оперативно переорієнтовується на альтернативних постачальників. Саудівська Аравія збільшила свою частку в індійському імпорті до 55% і повернула собі позицію головного постачальника. За оцінками аналітичної компанії Kpler, у лютому постачання з королівства можуть сягнути 1–1,1 млн барелів на добу — максимуму з 2019 року.

— Крім того, Індія відновила закупівлі венесуельської нафти, замовивши щонайменше 6 млн барелів із поставкою у квітні.

— Для росії це означає втрату одного з ключових ринків збуту, який після 2022 року став критично важливим для підтримки нафтових доходів. Зменшення частки на стратегічному азійському напрямку посилює конкуренцію за покупців і обмежує можливості москви компенсувати втрати на європейському ринку.