Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 25.03.2026
1. Українські безпілотники у ніч на 25 березня атакували один із ключових енергетичних вузлів російського експорту на Балтиці — порт Усть-Луга у Ленінградській області.
— Внаслідок удару на території порту виникла пожежа. Усть-Луга є найбільшим російським портом на Балтійському морі та другим за обсягами перевалки в країні після порту Новоросійськ. Через його термінали експортуються нафта та нафтопродукти, зокрема нафта, мазут, авіакеросин і газойль.
— У 2025 році через порт експортували близько 700 тис. барелів нафти на добу, а загальний експорт нафтопродуктів сягнув 32,8 млн тонн.
— Атака сталася через кілька днів після удару українських дронів по іншому ключовому балтійському нафтовому порту росії — Приморськ. Після цього постачання нафти на зовнішні ринки через обидва порти тимчасово призупинялися.
— Серія ударів по нафтовій інфраструктурі росії ускладнює для москви можливість отримувати додаткові доходи від зростання світових цін на енергоносії.
— Раніше атаки безпілотників також неодноразово фіксувалися в районі порту Новоросійськ, де відставання від графіка завантаження танкерів уже досягло приблизно десяти днів. Сукупний експорт російської нафти з портів Балтійського та Чорного морів у березні може скоротитися приблизно до 1,7 млн барелів на добу — найнижчого рівня з початку повномасштабної війни.
2. Українські безпілотники в ніч на 25 березня завдали удару по військовій інфраструктурі росії в Ленінградській області, вразивши Виборзький суднобудівний завод — один із ключових майданчиків будівництва кораблів для силових структур рф.
— За повідомленнями моніторингових каналів і місцевих джерел, на території підприємства було пошкоджено прикордонний сторожовий корабель проєкту 23550 («Єрмак»), який перебував на стадії будівництва.
— Внаслідок удару судно отримало серйозні пошкодження та нахилилося на бік. Інформацію про ураження фактично підтвердили й російські провоєнні блогери. Йдеться про один із новітніх військових криголамів, які росія використовує для посилення своєї присутності в Арктиці.
— Удар по Виборзькому суднобудівному заводу свідчить про зростаючу вразливість російської оборонної промисловості навіть у глибокому тилу.
— Атака на об’єкт, що забезпечує будівництво військових кораблів, підриває можливості рф із нарощування флоту та демонструє обмеженість її систем протиповітряної оборони.
— Цей інцидент також підкреслює, що російські інвестиції у дороговартісні військові проєкти не гарантують їх захищеності, а втрати від подібних ударів посилюють тиск на бюджет і оборонний сектор країни.
3. Найбільший російський виробник вантажівок КамАЗ знову переходить на чотириденний робочий тиждень через різке падіння попиту на ринку важкої техніки.
— За інформацією джерел на підприємстві, новий режим роботи планують запровадити з 1 червня 2026 року для більшості підрозділів. У компанії пояснюють це необхідністю скоротити витрати на тлі різкого спаду продажів.
— За перші два місяці року російський ринок важких вантажівок скоротився приблизно на 40%. Продажі самого виробника знизилися на 15%, хоча його частка на ринку зросла до близько 37%. Це вже другий випадок переходу на скорочений робочий графік за останній рік.
— Наразі ситуація знову погіршується. За даними Автостат, у сегменті вантажівок масою понад 16 тонн продажі у лютому впали на 33% — до 2,9 тис. машин, а за підсумками двох місяців скорочення сягнуло 40%.
— Обвал попиту пов’язаний із загальним уповільненням економіки, високими процентними ставками та значними залишками техніки китайських виробників на російському ринку.
— Через це російські виробники змушені скорочувати виробничі плани та переводити підприємства на режим економії.
4. російська вугільна галузь продовжує швидко накопичувати збитки через несприятливу ринкову ситуацію та фінансові обмеження.
— За оцінкою Міністерства енергетики рф, у 2026 році сукупні втрати сектору можуть зрости на 41% порівняно з минулим роком і досягти 576 млрд рублів. Прогноз базується на збереженні поточних параметрів ринку — низьких експортних цін на вугілля, високої ключової ставки та нестабільного валютного курсу.
— Така комбінація факторів істотно обмежує можливості компаній для стабілізації фінансового стану та інвестицій у розвиток. У відомстві визнають, що відновлення галузі відкладається: системне зростання цін на вугілля очікується не раніше кінця 2026 року або у 2027 році. Це означає тривале збереження збитковості та подальше погіршення фінансових показників підприємств.
— Поточна динаміка свідчить про глибоку кризу в одному з базових експортних секторів російської економіки. Втрата частини ринків, логістичні труднощі та зростання витрат знижують конкурентоспроможність галузі й підсилюють її залежність від державної підтримки, створюючи додатковий тиск на бюджет.
5. Китай третій рік поспіль скорочує закупівлі російського вугілля.
— У січні–лютому 2026 року поставки російського вугілля до Китаю знизилися на 15% у річному вимірі — до 10,8 млн тонн. У січні експорт становив 6,1 млн тонн (–3% рік до року), а в лютому впав одразу на 26% — до 4,7 млн тонн. У грошовому вираженні обсяг поставок скоротився на 17% — до $1,1 млрд.
— Після запровадження європейського ембарго росія різко переорієнтувала експорт вугілля на азійські ринки, передусім на Китай. Якщо у 2021 році постачання становили 56,7 млн тонн, то у 2023 році вони зросли приблизно до 102,1 млн тонн.
— Однак уже у 2024 році китайський імпорт російського вугілля скоротився на 7% — до 95,1 млн тонн через запровадження імпортних мит у Китаї, падіння світових цін та зростання логістичних витрат. У 2025 році тенденція збереглася: поставки зменшилися ще на 7% — до 88,8 млн тонн.
— У грошовому вираженні скорочення виявилося ще більш різким — приблизно на 25%, до $8,2 млрд.
— Така динаміка свідчить про поступове послаблення позицій росії навіть на ключовому для неї азійському ринку вугілля.
6. росія збільшила доходи від експорту нафти до максимального рівня за останні чотири роки через різке зростання світових цін на енергоносії.
— Середньодобові нафтові доходи росії за останні три тижні майже подвоїлися — приблизно до $270 млн на добу проти близько $135 млн у січні. Зростання пов’язане зі стрибком цін на нафту через ескалацію на Близькому Сході, що підштовхнуло котирування і російських сортів.
— Обсяги морських поставок російської нафти також зросли. У середньому за чотири тижні до 22 березня вони становили близько 3,6 млн барелів на добу, тоді як за останній тиждень досягли приблизно 4,07 млн барелів.
— Значна частина відвантажень здійснювалася через порт Новоросійськ. Підтримку експорту також надало тимчасове пом’якшення обмежень США для партій нафти, відвантажених до 12 березня.
— Це дозволило активізувати поставки до азійських ринків, передусім до Індії. За даними агентства Argus Media, російська нафта марки Urals з Балтійських портів торгувалася приблизно по $61,9 за барель, тоді як сорт ESPO — близько $74,9. У результаті валова виручка від експорту нафти за чотири тижні зросла до приблизно $1,71 млрд на тиждень, а за останній тиждень — майже до $2,46 млрд.
— Більша частина цих потоків спрямовується на азійські ринки. Водночас, таке зростання доходів має тимчасовий характер, оскільки воно залежить від нестабільної геополітичної ситуації та коливань світових цін на нафту.
7. «Тіньовий флот» росії різко наростив активність і доходи, скориставшись дестабілізацією нафтового ринку та послабленням санкційного режиму.
— Війна у Перській затоці фактично перетворила нелегальні танкерні перевезення на один із ключових каналів постачання нафти, тоді як традиційна логістика зазнає збоїв.
— За оцінками, росія щоденно отримує до 150 млн доларів додаткових доходів, використовуючи схеми обходу обмежень. Іран також активно нарощує експорт, заробляючи понад 140 млн доларів на день за рахунок поставок до Азії.
— Основу таких операцій становлять непрозорі практики: відключення транспондерів, приховування маршрутів і перевалка нафти у відкритому морі.
— Посилення «тіньового флоту» демонструє, що санкційний тиск втрачає ефективність у разі політичних компромісів і нестабільності на глобальних ринках.
— Фактично росія змушена дедалі більше покладатися на напівлегальні інструменти експорту, що супроводжуються підвищеними витратами, ризиками та залежністю від посередників. Ситуація також оголює розбіжності між США та європейськими союзниками: у ЄС відкрито попереджають, що пом’якшення обмежень підриває спільну санкційну політику.
— Водночас зростання цін на нафту і стабільний попит підтримують функціонування сірих схем, закріплюючи їх як вимушений, але нестійкий елемент російської експортної моделі.
8. Європейський Союз відклав представлення плану повної відмови від імпорту російської нафти.
— Європейська комісія не включила відповідний законопроєкт до порядку денного на 15 квітня, а нову дату його розгляду поки не визначено. У Європейській комісії пояснили, що відтермінування пов’язане з поточною геополітичною ситуацією та нестабільністю на світовому енергетичному ринку.
— Водночас у Брюсселі наголосили, що стратегічна мета ЄС — повністю припинити імпорт російської нафти — залишається незмінною. Раніше глава Європейська комісія Урсула фон дер Ляєн заявляла, що повернення до закупівель російських енергоносіїв стало б «грубою стратегічною помилкою» для Європи.
— Євросоюз планує законодавчо закріпити повну відмову від російської нафти до кінця 2027 року. Аналогічне рішення щодо припинення імпорту російського газу з тим самим дедлайном уже ухвалено.
— За даними джерел, відтермінування пов’язане з ескалацією конфлікту на Близькому Сході, що призвела до різкого зростання цін на нафту та ризиків перебоїв із постачанням.
— Це ускладнює плани ЄС компенсувати відмову від російських енергоносіїв за рахунок поставок із країн Перської затоки.
9. Європейська сировина може опосередковано потрапляти до російського військово-промислового комплексу через ланцюги постачання алюмінію.
— У центрі розслідування — завод Aughinish Alumina, найбільший у Європі виробник глинозему. Підприємство належить російській алюмінієвій групі United Company Rusal.
— За торговельними даними, після початку повномасштабної війни росії проти України значна частина продукції ірландського заводу продовжувала постачатися на російські металургійні підприємства тієї ж групи.
— З 2023 року понад половина експорту глинозему з підприємства в Ірландії прямувала на російські алюмінієві заводи. Після переробки ці підприємства продавали алюміній на сотні мільйонів доларів московській компанії Aluminium Sales Company, яка виступає ключовим дистриб’ютором металу на внутрішньому ринку росії.
— Серед клієнтів цієї компанії — десятки російських підприємств оборонно-промислового комплексу, що виробляють озброєння та перебувають під санкціями Європейського Союзу. Загальна вартість поставок алюмінію через цього посередника перевищила $650 млн.
— Хоча простежити використання конкретних партій глинозему неможливо через змішування сировини на етапі переробки, розслідування показує, що російські металургійні ланцюги постачання, пов’язані з оборонною промисловістю, продовжують використовувати ресурси, вироблені на європейських підприємствах.
— Це підкреслює, що навіть під санкційним тиском росія зберігає доступ до критичної сировини через міжнародні виробничі та торговельні зв’язки.
