Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 20.02.2026
1. Війна формує для росії перспективу тривалого економічного спаду.
— Фінансування воєнних дій дедалі сильніше підточує російську економіку та закладає основу для багаторічної стагнації.
— На тлі скорочення надходжень уряд шукає нові джерела коштів. Серед пропозицій — легалізація онлайн-казино як способу збільшити доходи бюджету.
— Крім того, у січні було продано московський аеропорт Домодєдово приблизно за 860 млн доларів, що розглядається як вимушений крок для швидкого залучення фінансування.
— Попри наявність ресурсів для продовження війни проти України, способи їх мобілізації створюють довгострокові ризики для економіки. У грудні уряд пішов на суттєве скорочення витрат, аби втримати дефіцит бюджету 2025 року в межах 2,6% ВВП.
— Водночас темпи економічного зростання практично зупинилися — торік вони склали лише 0,6%, навіть за умов роботи на межі виробничих можливостей.
— Резерви Національного фонду добробуту скоротилися більш ніж удвічі порівняно з довоєнним періодом. Дефіцит дедалі більше покривається за рахунок внутрішніх запозичень, зокрема через облігації, які змушені викуповувати російські банки.
— Спроби продати активи на десятки мільярдів доларів, конфісковані за останні роки, поки що не дали відчутного фінансового ефекту. Тим часом витрати на війну та підтримку держсектору зростають, а великі компанії дедалі частіше звертаються по допомогу або податкові пільги.
— Нинішня модель управління економікою — із посиленням державного контролю, фінансовим тиском і згортанням конкуренції — дозволяє тимчасово утримувати систему, але водночас підштовхує країну до затяжної стагнації та структурної деградації в майбутньому.
2. росія у 2025 році отримала значно менше валюти: профіцит рахунку поточних операцій скоротився майже на третину — до $41,4 млрд, що стало найнижчим показником за останні п’ять років.
— Найскладнішим виявився IV квартал. У жовтні–грудні експорт перевищив імпорт лише на $14,7 млрд — це мінімум із 2003 року. Фактично запас міцності, який роками формувався за рахунок високих цін на енергоносії, стрімко зменшується.
— Водночас рубль у 2025 році не ослаб, а навіть укріпився — попри падіння цін на нафту та скорочення експортної виручки. Традиційна формула «дешева нафта — слабкий рубль» більше не працює.
— Курс дедалі більше залежить від динаміки внутрішнього попиту та разових факторів, а не від фундаментальних показників зовнішньої торгівлі.
— Зменшення валютних надходжень означає звуження можливостей для фінансування імпорту та стабілізації бюджету, що підсилює вразливість економіки в умовах санкцій і падіння нафтових доходів.
3. Постачання російської нафти до Туреччини дорожчає і скорочується.
— Туреччина залишається одним із найбільших покупців російської нафти, однак посилення санкційного тиску та дефіцит так званого «чистого флоту» призвели до різкого зростання вартості морських перевезень у Чорному та Балтійському морях.
— У січні 2026 року середньодобові морські поставки нафти з росії до Туреччини знизилися приблизно на 4,6% — з 68 тис. тонн у грудні 2025 року до 65 тис. тонн. У річному вимірі падіння склало близько 7%.
— Більш відчутне скорочення зафіксовано у другій декаді лютого: з 9 по 16 число середньодобовий експорт впав до 51 тис. тонн на добу. Це свідчить про наростання труднощів із логістикою та перевезеннями.
— Вартість фрахту для перевезення російської нафти марки Urals танкерами типу Aframax із балтійських портів за тиждень з 9 по 16 лютого зросла за всіма напрямками, але найбільше — у бік Туреччини.
— Ставка з Балтики до Туреччини піднялася на $0,34 (3,9%) — до $9,1 за барель.
— З портів Чорного моря — на $0,28 (4%) — до $7,2 за барель. Це максимальні значення з моменту початку спостережень у 2023 році.
— Подорожчання транспортування пов’язане з браком суден, які можуть легально працювати з російською нафтою без ризику вторинних санкцій.
— У результаті москва змушена або платити більше за перевезення, або погоджуватися на складніші та довші маршрути.
— Навіть зберігаючи статус важливого покупця, Туреччина отримує російську нафту дедалі дорожче з точки зору логістики. Для росії це означає зростання витрат і додатковий тиск на експортну маржу — ще один сигнал того, що санкційні обмеження продовжують ускладнювати її нафтову торгівлю.
4. США продовжили санкції проти росії ще на рік.
— Президент США Дональд Трамп продовжив на один рік дію санкцій проти росії, запроваджених у зв’язку з анексією Криму, війною на Донбасі та повномасштабним вторгненням в Україну.
— Відповідне повідомлення оприлюднене у Федеральному реєстрі — офіційному збірнику документів уряду США. Обмежувальні заходи залишатимуться чинними після 6 березня 2026 року.
— Йдеться про санкції, введені у 2014 році після окупації Криму, розширені у 2018 році, а також посилені у лютому 2022 року після початку повномасштабної агресії проти України.
— Санкційний режим США щодо москви зберігається незалежно від зміни адміністрацій. Для російської економіки це означає продовження фінансових, технологічних та інвестиційних обмежень без ознак швидкого послаблення.
5. Китайські дрони потрапляють до рф через Таїланд.
— Згідно з даними, компанія Skyhub Technologies стала другим за величиною імпортером китайських дронів до Таїланду. Подальший рух цих апаратів формально не деталізується, однак значна частина безпілотників, ввезених до країни, згодом реекспортується до росії в межах легальної торгівлі.
— До останнього часу Таїланд не розглядався як помітний канал постачання для рф. Проте з 2022 року експорт дронів із Таїланду до росії різко зріс — паралельно зі збільшенням імпорту таких товарів із Китаю до самого королівства.
— За 11 місяців до кінця листопада 2025 року росія імпортувала з Таїланду безпілотників на 125 млн доларів. Це становить 88% усього тайського експорту БПЛА та у вісім разів перевищує показники попереднього року.
— Водночас Китай за той самий період поставив до Таїланду дронів на 186 млн доларів, що фактично дорівнює загальному обсягу експорту безпілотників у країну.
— Для порівняння: у 2022 році Таїланд експортував дронів менш ніж на 1 млн доларів, і жоден із них не був відправлений до росії.
— Різкий стрибок поставок свідчить про формування нової логістичної схеми, яка дозволяє москві компенсувати обмеження прямого імпорту технологій в умовах санкційного тиску.
6. Китайські нафтопереробні заводи різко збільшили закупівлі російської сирої нафти.
— За перші 18 днів лютого поставки до китайських портів зросли до 2,09 млн барелів на добу — проти 1,72 млн у січні та 1,39 млн у грудні. Це більш ніж компенсувало падіння індійського імпорту, який останніми місяцями тримався на рівні близько 1,2 млн барелів на добу — майже на 40% нижче торішнього піку.
— Нафта марки Urals із балтійських і чорноморських портів дедалі частіше прямує до Китаю. У грудні обсяги її відвантаження для китайських покупців сягнули близько 600 тисяч барелів на добу — максимум із 2018 року.
— Щоб утримати експорт, російські продавці пропонують значні знижки: за даними трейдерів, Urals постачається до Китаю приблизно на 12 доларів дешевше за Brent.
— Фактично Китай отримує додаткові вигоди, користуючись ситуацією, коли Індія відмовляється від частини закупівель під тиском санкцій і політичних ризиків.
— Втім, переорієнтація потоків створює логістичні проблеми. Доставка з Балтійського моря до китайської провінції Шаньдун займає близько 14 500 миль — значно більше, ніж маршрут до західного узбережжя Індії. Частина вантажів тижнями простоює на якорі біля узбережжя Оману, у Суецькій затоці або поблизу Індонезії.
— У результаті обсяг російської нафти «на воді» — у транзиті або плавучих сховищах — зріс приблизно до 140 млн барелів, що більш ніж на 60% більше, ніж наприкінці серпня.
— Для москви здатність продавати нафту залишається критичною, адже саме енергетичні доходи фінансують бюджет і воєнні витрати. Однак ситуація показує дедалі більшу залежність від одного великого покупця та необхідність агресивного демпінгу.
— росія зберігає експортні обсяги, але ціною знижок, довших маршрутів і накопичення мільйонів барелів у морі — що свідчить про зростаючу крихкість її нафтової моделі в умовах санкцій та геополітичного тиску.
7. Наближений до Трампа інвестор уклав таємну угоду з «Новатеком».
— Після повномасштабного вторгнення росії в Україну США та більшість західних країн фактично згорнули економічні зв’язки з москвою. Однак нині з’являються сигнали про обережні спроби окремих гравців відновити співпрацю — попри війну та санкції.
— Техаський інвестор Джентрі Біч, якого пов’язують із родиною Дональда Трампа, восени 2025 року таємно підписав угоду з російською енергетичною компанією «Новатек» щодо розробки газових родовищ на Алясці.
— Йдеться про потенційно перший відомий випадок після 2022 року, коли американський інвестор формалізував новий бізнес із великою російською енергетичною компанією.
— Проєкт перебуває на ранній стадії, фінансові деталі не розкриваються, а сама «Новатек» підтвердила лише переговори щодо можливого використання своєї технології зрідження газу, не підтверджуючи повноцінного партнерства.
— Попри часткові санкції США проти компанії та обмеження щодо її дочірніх структур, повної заборони на співпрацю немає — чим і скористався інвестор.
— Домовленість демонструє, що частина американського бізнесу готова тестувати ґрунт для повернення до співпраці з росією — навіть без завершення війни в Україні.
— Водночас більшість великих корпорацій зберігають скепсис через високі політичні та санкційні ризики. Проєкт передбачає використання технології мобільного заводу ЗПГ, подібної до тієї, що застосовується в російській Арктиці, а також транспортування газу криголамами. Це фактично переносить російську модель арктичного газового бізнесу на американську територію.
— Ризики роботи з рф залишаються надзвичайно високими. В умовах триваючої війни та санкцій будь-які домовленості можуть стати предметом політичних і юридичних ускладнень. Саме тому подібні угоди можливі лише за наявності впливових зв’язків і негласної підтримки на високому рівні.
— Попри заяви про «чисто бізнесовий» характер проєкту, сама його поява свідчить: москва намагається повернути інтерес західного капіталу, пропонуючи великі енергетичні можливості навіть у період міжнародної ізоляції.
— Втім, поки війна триває, а санкційний режим зберігається, такі ініціативи залишаються радше винятком і тестом на міцність, ніж початком системного повернення росії до глобальної економіки.
