Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 01.02.2026
1. Доходи росії від нафти різко падають.
— Ключове джерело воєнних витрат стрімко слабшає: за офіційними даними, у 2025 році доходи від нафти й газу скоротилися майже на 25%. Витрати на війну оцінюються приблизно у $170 млрд на рік і вже поглинають близько 30% федерального бюджету, який становить близько $580 млрд.
— За таких умов кремль змушений покривати розрив за рахунок підвищення податків і нарощування держборгу. Дефіцит бюджету за підсумками 2025 року досяг $72 млрд — найвищого рівня з 2009 року, і ризики його подальшого зростання зберігаються.
— Цінова кон’юнктура працює проти москви. Середня ціна російської нафти в грудні опустилася до $39 за барель проти понад $57 у серпні, тоді як покупці дедалі активніше вимагають додаткових знижок через санкційні ризики.
— Сильний рубль також скорочує бюджетні надходження: у 2025 році він зміцнився приблизно на 45% до долара, зменшуючи рублеву виручку з кожного проданого бареля.
— Додатковий тиск створює боротьба з «тіньовим флотом» і удари по пов’язаній з росією нафтовій інфраструктурі, що ускладнює експорт і вже призводило до локальних паливних криз та тимчасових обмежень на вивезення нафтопродуктів. У підсумку війна дедалі очевидніше перекладає фінансовий тягар на бізнес і населення, позбавляючи режим того запасу стійкості, який раніше забезпечували високі нафтові доходи.
2. Воєнний бюджет росії входить у зону підвищеного ризику на тлі затяжної війни та провалу економічних розрахунків кремля.
— Фінансування бойових дій дедалі важче утримувати через падіння енергетичних доходів, зміцнення рубля та зростання дефіциту бюджету.
— російська влада визнає ризик перевищення запланованих витрат уже цього року й намагається терміново знайти до 1,2 трлн рублів додаткових доходів, щоб закрити «діру» у фінансах. Це еквівалент близько 0,5% ВВП понад уже переглянутий дефіцит.
— Первісні бюджетні плани виявилися нереалістичними: замість 0,5% дефіциту уряд був змушений підняти орієнтир до 2,6% ВВП і наприкінці року різко урізати видатки. Ситуацію погіршують санкції та ціновий тиск на російську нафту.
— Бюджет розраховувався з ціною Urals $59 за барель і курсом понад 92 рублі за долар, однак фактично нафта торгується близько $55, а рубль значно міцніший. За таких умов нафтогазові доходи можуть впасти з очікуваних 8,9 трлн до приблизно 6,75 трлн рублів, що формує додатковий дефіцит майже 2,2 трлн рублів.
— Щоб латати бюджет, держава все активніше нарощує борг, розміщуючи рекордні обсяги дорогих ОФЗ. Це підкреслює вразливість фінансової моделі війни: навіть за формально «помірного» дефіциту росія змушена жити за рахунок боргу та проїдання резервів. кремль не очікує реального прориву в переговорах і продовжує наполягати на територіальних вимогах, які не мають шансів на міжнародне визнання.
— Затягування війни означає подальше виснаження бюджету, тоді як економічний ресурс для її фінансування швидко скорочується.
3. росія не може вирватися з технологічної залежності від імпорту.
— В уряді рф визнають, що санкції розірвали зв’язки з глобальними ланцюгами постачання, а спроби замінити західні технології власним виробництвом фактично буксують.
— За оцінкою Мінекономіки рф від лютого 2025 року, країна критично залежить від імпорту в секторах, які мають пряме значення для війни: машинобудуванні, виробництві дронів, енергетиці. Навіть плани з нарощування неенергетичного експорту та створення альтернативної інфраструктури залишаються нереалізованими.
— Водночас уряд задекларував шестирічний план імпортозаміщення з орієнтиром на 2030 рік — кінець поточного президентського терміну. Ці цілі вважаються відірваними від реальності. За оцінками, у ключових технологіях рівень залежності від імпорту залишається надзвичайно високим.
— Показовий приклад — крилата ракета Х-101, у якій може бути понад 50 іноземних компонентів, зокрема американської електроніки. У цивільній авіації ситуація не краща: авіакомпанії змушені використовувати контрабандні канали для отримання запчастин, а програма створення «повністю російського» літака МС-21 після старту випробувань у 2025 році потребувала переробки через відсутність західних комплектуючих.
— Під санкційним тиском москва фактично замінила залежність від Заходу залежністю від китаю. За даними Київської школи економіки, у 2023 році на КНР припадало 90% імпортованої до росії мікроелектроніки. російська індустрія дронів також майже повністю спирається на китайські двигуни, камери, процесори, батареї та сенсори.
— Часто китайську продукцію просто маркують як «російську», щоб формально виконати плани імпортозаміщення.
4. Китайська CNPC має намір відновити роботу нафтопереробного заводу в Даляні для переробки російської нафти.
— Китайський ринок знову поглинає російську нафту, але лише як джерело швидкого заробітку на глибокому дисконті, що підкреслює дедалі слабші позиції москви на світовому енергетичному ринку.
— Державна CNPC готується частково відновити роботу нафтопереробного заводу в Даляні, щоб знову переробляти російську нафту після кількамісячної паузи.
— Йдеться про перезапуск установки потужністю близько 200 тис. барелів на добу на НПЗ, який раніше був одним із ключових споживачів російської марки ESPO. Підприємство було зупинене минулого літа в межах перегляду стратегії, але тепер повертається до переробки російської сировини виключно через її привабливу ціну.
— Фактично російська нафта знову знаходить покупця не завдяки попиту, а через вимушені цінові поступки. Часткове відновлення роботи заводу відкриває шлях до повернення морських поставок російської нафти до Китаю, які були призупинені восени.
— Водночас досі не визначено, чи йтиме сировина трубопроводом ВСТО, чи морем, що відображає зростаючу невизначеність навколо логістики та контрактів із російськими постачальниками.
5. Європа послідовно закріплює відмову від російського газу, вибудовуючи нову енергетичну модель без участі москви.
— Ключовим елементом цієї переорієнтації стає Азербайджан, який після енергетичного шоку 2022 року фактично заміщає російські поставки на південному напрямку і швидко вбудовується в стратегічні плани ЄС із диверсифікації.
— Азербайджанський газ уже надходить у 16 країн, і ця географія продовжує розширюватися завдяки Південному газовому коридору.
— Поставки здійснюються через системи SCP, TANAP і TAP, які для Європи перетворилися з комерційної інфраструктури на інструмент енергетичної безпеки. Обсяг експорту досяг 25,2 млрд кубометрів, а газ забезпечує близько 35% усієї експортної виручки країни.
— Доведені запаси оцінюються у 2,6 трлн кубометрів, що дозволяє Баку планувати стабільні поставки на роки вперед. На цьому тлі позиції росії на європейському газовому ринку виглядають остаточно підірваними.
— Ніші, які десятиліттями займав «Газпром», поступово закриваються альтернативними маршрутами та постачальниками.
— ЄС формує нову енергетичну архітектуру, де Азербайджан стає одним з опорних постачальників, а росія — витісненим і структурно непотрібним партнером.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 02.02.2026
1. У 2026 році доходи росії від експорту енергоресурсів можуть скоротитися до 22% усіх бюджетних надходжень. Такий прогноз міститься у внутрішній аналітичній записці уряду Німеччини.
— Через падіння світових цін і дію санкцій доходи від нафти й газу різко знизилися: якщо раніше вони забезпечували 40–50% бюджету, то вже цього року їхня частка може впасти до близько 22%.
— Водночас бюджет фактично перетворився на воєнний — близько 40% усіх витрат спрямовується на оборону та безпеку. У документі зазначається, що негативні тенденції в російській економіці посилюються.
— Йдеться не про миттєвий обвал, однак затяжна війна дедалі більше робить економіку вразливою та розбалансованою. Найбільший удар припадає на ключову для бюджету галузь — нафтовий експорт.
— Резервний фонд росії скоротився приблизно до 42 млрд євро, що майже вдвічі менше, ніж на початку повномасштабної війни, і за нинішніх темпів витрат може бути вичерпаний протягом року.
— Паралельно з цим посилюється критична залежність від Китаю: за оцінками Берліна, до 87% товарів, необхідних для військової промисловості, росія отримує саме з КНР. Це ще більше підкреслює ослаблення економічного суверенітету країни на тлі війни та санкційного тиску.
2. Великий бізнес у росії дедалі песимістичніше оцінює економічні перспективи.
— За «Індексом ділового середовища», третина найбільших компаній фіксує погіршення ділового клімату, тоді як позитивну динаміку бачать лише 4% респондентів — за місяць їхня частка обвалилася одразу на 10 в.п.
— Індекс особистих оцінок упав до найнижчого рівня за останній рік. Інвестиційна активність також сигналізує про застій.
— У 2025 році 61% компаній реалізовували проєкти без змін у графіках і бюджетах, але понад чверть — 26,1% — відстали від планів, тоді як випереджальне виконання змогли показати лише 2,2%.
— Скорочення інвествкладень відбулося у 15,2% підприємств, тоді як збільшити інвестбюджети змогли лише 13%.
— Сукупний індекс знизився ще на 2 пункти — до 44,1, повернувшись до рівнів ІІІ кварталу 2025 року. Дані підкреслюють системне охолодження ділових настроїв і зростання невизначеності для російської економіки.
3. Морський експорт бензину з росії обвалився на 40%.
— У 2025 році морські поставки бензину з росії скоротилися на 40% — наслідок багатомісячного ембарго на експорт пального, яке поширювалося навіть на нафтопереробні заводи.
— Обмеження серйозно вдарили по зовнішніх продажах і ще раз підкреслили вразливість російського паливного сектору в умовах санкцій. У структурі експорту 71% припало на російські нафтопродукти, ще 29% — на білоруські.
— Основними напрямками відвантажень залишалися Єгипет (27%) та Туреччина (22%), однак і ці ринки не змогли компенсувати загальне падіння обсягів.
— З лютого експорт бензину дозволено виключно НПЗ, і, за оцінками учасників ринку, такий жорсткий режим збережеться й надалі. Фактично це означає довгострокове звуження експортних можливостей росії та подальше скорочення валютних надходжень від продажу нафтопродуктів.
4. Санкції залишають російські танкери без вантажів і б’ють по експортній логістиці.
— Нові санкційні обмеження проти нафтопродуктів із російської сировини призвели до різкого розламу звичних експортних маршрутів рф. У середині січня ставки фрахту з Чорного моря до Туреччини зросли на 10%, у напрямку Середземного моря — на 7,6%, але це зростання не компенсує ключову проблему: дедалі більше танкерів повертаються без вантажу.
— До 21 січня російська експортна схема працювала за принципом «подвійного рейсу»: танкери везли нафту й дизель з Усть-Луги до Азії, а на зворотному шляху доставляли в Європу світлі нафтопродукти з Індії, Оману та Кувейту.
— Після запровадження контролю за походженням сировини ця модель фактично зруйнувалася. Індійські й турецькі НПЗ скоротили переробку російської нафти для європейського ринку, і судна все частіше йдуть у баласті — тобто зі збитками.
— Єврокомісія посилила вимоги до доказів неросійського походження нафтопродуктів, заборонивши так званий mass-balancing (облік походження сировини «на папері», без фізичного розділення потоків) і залишивши лише фізичну сегрегацію або 60-денну паузу між переробками.
— Навіть у Брюсселі визнають, що на практиці відстежити походження сировини на НПЗ майже неможливо, однак для російського експорту це означає додаткові бар’єри й ризики відмови покупців.
— Паралельно сама росія погіршує ситуацію внутрішніми обмеженнями. Запроваджена ще восени 2025 року заборона на експорт бензину залишається чинною, а дизель дозволено вивозити лише з НПЗ. Навіть у разі пом’якшення правил потенційні обсяги експорту залишатимуться обмеженими, що звужує маневр для трейдерів.
— У результаті санкції не просто ускладнили торгівлю, а зробили російську нафтову логістику дорожчою, менш передбачуваною і значно менш ефективною.
— Для судновласників це тимчасове зростання ставок, для російських експортерів — зростання витрат і втрата конкурентоспроможності, а для бюджету рф — ще один структурний удар по нафтових доходах.
5. Hyundai остаточно відмовилась від заводу в росії.
— Південнокорейська Hyundai Motor не скористалася правом зворотного викупу свого колишнього заводу в Санкт-Петербурзі. Термін дії опціону сплив у січні 2026 року, що фактично означає остаточний вихід компанії з російського автопрому на тлі війни проти України.
— Підприємство потужністю понад 200 тис. авто на рік було продане у 2023 році за символічні 10 тис. рублів після зупинки виробництва через вторгнення рф.
— До війни Hyundai разом із Kia була найбільшим іноземним автовиробником у росії. Hyundai стала вже другим іноземним автоконцерном, який остаточно закрив для себе можливість повернення: раніше від викупу активів відмовилась Mazda.
— Рішення підкреслює довгострокову деградацію російського автопрому — без іноземних інвесторів, технологій і глобальних брендів.
6. Морські поставки зброї з КНДР до росії різко скоротилися на початку року.
— Морські канали постачання північнокорейських озброєнь до росії у січні різко сповільнилися, що вказує на зростаючі проблеми москви з імпортом зброї для війни проти України.
— Упродовж січня до порту Расон на північному сході КНДР зайшло лише одне російське судно, пов’язане з морськими військовими перевезеннями. Корабель пришвартувався 14 січня біля причалу, який використовується для експорту озброєнь з Північної Кореї.
— За характеристиками корпусу судно може бути одним із двох підсанкційних російських кораблів — Angara або Lady R, що раніше відігравали ключову роль саме в морському транспортуванні зброї. Це перший зафіксований захід російського судна в Расон з 21 грудня. Водночас контейнери з вантажем почали накопичуватися на причалі ще наприкінці грудня, однак після 19 січня їхнє подальше завантаження не фіксувалося.
— Для порівняння, у жовтні–грудні російські кораблі заходили в порт щонайменше тричі на місяць, тоді як у січні морська активність практично зійшла нанівець.
— Подібне падіння морських поставок спостерігалося і в січні 2025 року. Це свідчить про нестабільність та вразливість морських логістичних маршрутів росії, які вона використовує для обходу санкцій і компенсації дефіциту власного військово-промислового виробництва.
7. Азербайджан витісняє росію з європейського нафтового ринку.
— У 2025 році Азербайджан експортував 23,4 млн тонн нафти, послідовно розширюючи присутність у Європі на тлі відмови ЄС від російських енергоресурсів. Минулого року Баку вперше почав постачання до Данії, Швейцарії та Грузії, що свідчить про подальшу диверсифікацію маршрутів без участі росії.
— Ключовим імпортером азербайджанської нафти залишається Італія — на неї припало понад 50% усіх закупівель. Саме Італія є одним з головних нафтових хабів ЄС, через які формуються альтернативні до російських потоки постачання на європейський ринок.
— На цьому тлі залежність частини експорту з пострадянського простору від російської інфраструктури виглядає дедалі проблемнішою. Зокрема, основні обсяги казахстанської нафти все ще транспортуються через трубопровід КТК, що виходить на російське узбережжя Чорного моря, залишаючи поставки вразливими до санкцій, політичного тиску та технічних обмежень з боку рф.
— Казахстан намагається наростити експорт в обхід росії через нафтопровід Баку—Тбілісі—Джейхан, однак цей маршрут значно дорожчий і складніший логістично.
— У підсумку росія поступово втрачає статус ключового енергетичного транзитера, тоді як Азербайджан закріплюється як важливий елемент нової європейської нафтової архітектури, вибудуваної без участі москви.
8. У Німеччині заарештували п’ятьох осіб за поставки російським оборонним компаніям.
— Федеральна прокуратура Німеччини розслідує діяльність мережі компаній, які, за даними слідства, таємно постачали підсанкційні товари російській оборонній промисловості, фактично допомагаючи rремлю обходити обмеження ЄС.
— У центрі справи — компанія з Любека, створена вже після початку повномасштабної війни. Через систему посередників і фіктивних фірм до росії було відправлено понад 16 тисяч партій товарів на суму щонайменше 30 млн євро.
— Серед поставок — обладнання та компоненти, прямо заборонені санкціями Євросоюзу: перетворювачі, спеціальні підшипники, фотоелектричні датчики.
— За даними слідства, кінцевими отримувачами були щонайменше 24 російські оборонні підприємства, які перебувають під санкціями ЄС і залучені до військового виробництва.
— Організатору схеми інкримінують понад 70 епізодів порушення режиму експортного контролю. Він та ще четверо фігурантів — громадяни різних країн — заарештовані.
— Паралельно правоохоронці провели масштабні обшуки в кількох регіонах Німеччини та конфіскували активи приблизно на 30 млн євро.
