Знайомтесь, ця дитинка — Зоряна, ще будучи в утробі від першого до останнього дня виїздила по полігонах і АТО, бо ж була війна, а Зорянка громадянка свідома й відповідальна перед державою.
Також була в співпраці на виїздах з правоохоронцями в Васильківському районі, коли в нас після майдану почали бізнесменів викрадать і оджимать влади в сільрадах.
На її народження в пологовий будинок приїхали побратими з маминого правосяцького батальйону. Приїхали вітати з народженням прямо з с. Піски Донецької області, всі в фронтовій пилюці но з кульками. Потім було найважче, чекати маму зі служби і з війни, поки мама боролась за гідну державу для неї. Але Зоряна має ще й бойову бабусю, яка була адміністратором полігону і турбувалася там і за гостей і за бійців. Тому визовання цього дєсанта-правосєка було в надійних руках. Перший рік життя (2015) виховувалась на добровольчому полігоні військовими інструкторами, але одразу ж виявляла командирські здібності. Тому в зоні її перебування завжди була тиша, спокій і залізна дисципліна.
А коли їй стало 4,5 рочки, в 6:30 ранку, в хату її бабусі вломились ДБР і спецпідрозділ Альфа і віджали Зорянкин пневматичний пістолет. По безпрєдєлу. В балаклавах. Можливо частина тих бійців теж воювала. Можливо вони навіть пересікались на фронті чи на полігоні. Но не суть. Вона не налякалася. Ніхто не налякався. Не на тих ви нарвались. Ця дитина взагалі не здатна лякатися чоловіків призивного віку в хорошій фізичній формі, в неї інші рефлекси. Вона вам список вимог нарізала одразу: телефон повернути, собаку вам вона не віддасть і зі своїми протоколами подвиньтесь бо вона тут малюватиме.
Станом на зараз Зоряна чекає щоб її іграшку віддали їй ПО ХОРОШОМУ!
І її мама теж свої зареєстровані дві цяцьки і один макет чекає обратно! Десантно-штурмовий блокнотик і флешку з патріотичними піснями можете лишити собі.
Впрєдь не варто ходити до жінок, дітей і бабусь в балаклавах! Бо вони теж до вас так можуть прийти! Наприклад в понеділок на 11.0 на вул.Симона Петлюри 15, коли ви будете допитувати маму Марусю. Зоря теж прийде. Балаклава в неї є. Велике дєло паравоз. Хавайтє.
ВАЖЛИВЕ ДОПОВНЕННЯ! Оголошую місячник здачі дитячої зброї!!! ДБР!!! Взяти з собою на понеділок 11.00
вул.Симона Петлюри 15, на 11 ранку! З пісталєтом ти опасний! Залиш пісталєт спєциалістам Труби!
Я прийду, возможно з пулємьотом малого племінника, якшо він мені його віддасть. Для ДБР і пулємьота не жалко! Там же всі хороші хлопці. Для Альфи можна взять шкарпеток і печивка, аби їм не доводилось підроблять виїздами у проросійських олігархів. Ми своїм бойцам померти з голоду не дамо. Заодно й озброїм. Мож в них пісталєтов дєцких не вистачає. Всім бобра!
P.S.
Те, що вони нас бояться — це їх особисті тарганячі проблеми.
Інша справа, що внаслідок їх страхів, нас будуть намагатися тиснути і ізолювати. Поодинці.
Якщо ми не надамо опір в поки ще поодиноких випадках — це стане тенденцією.
У понеділок 2 грудня, об 11.00 Маруся Звіробій допит в ДБР.
І ми зберемося під стінами цієї незрозумілої структури, і надамо підтримку своєї сестри по зброї.
Яку хочуть оголосити злочинницею і терористкою. Просто за слова.
Ми бачили з кого в основному складається ДБР. Ваш слідчий каже, ми ушльопки? ОК.
Ушльопки прийдуть знайомитися.
Вам сподобається, обіцяю.
До речі, пам’ятаєте, слідчий прихопив з собою на обшук Альфу? У кількості, достатній для зачистки цілого району від злочинних елементів. На двох жінок і дитини.
У балаклавах.
У балаклавах? Соромно? Або стрьомно?
ОК.
Ми теж візьмемо з собою балаклави. Повірте, вже по одній балаклаві ми собі навоювали.
Кажуть, ви їх для остраху одягаєте? Для психологічного тиску?
Ну що ж. Ви перші почали.
Тобто. 2 грудня, в 11.00 ми прийдемо разом з Марусею на допит в ДБР, на Симона Петлюри 15.
Просто, почекаємо внизу подругу, ага.
Можливо, ми навіть будемо в балаклавах. Ви ж приходите до нас в балаклавах?
Не як до тих, хто воював за вас, або разом з вами.
Як до злочинців. І не соромитеся цього.
Борг вимагає сплати.
Приходь. Чекаємо тебе.
Став плюс в коментарях, і роби репост.
Допоможи нам зібрати всіх, у кого є можливість.
Або хто її знайде завдяки тобі.
Тому, що все це вже за …
