Петро Порошенко з трибуни Верховної ради озвучив вимоги опозиції до діючої влади. Я правильно написав, вимоги опозиції.
Наразі саме «Європейська солідарність» є патріотичною опозицією, задача якої — бути аудитором влади і висловлювати до влади вимоги. ЄС за всі роки зеленої влади не розкололася, не змінила своєї думки, серед депутатів ЄС не виникло жодної позеленілої тушки. Тому — так.
Чого ж бажає опозиція? По-перше, повернення ЗМІ до Верховної Ради. Те що під приводом війни журналістам закрили доступ до парламенту, сумнівним рішенням було від самого початку (за Порошенка-президента такого не було). Нині, й так все що відбувається у ВР ми оперативно дізнаємося з тік-токів та Ютубу самих депутатів. Петро Порошенко заявив що має бути відновлена трансляція сесій ВР та засідань погоджувальної ради. Нема чого боятися свого власного народу.
Порошенко вважає неприпусимим забороняти виїжджати за кордон окремим депутатам і представникам міжфракційних об’єднань. Тут ясно. Зелена дипломатія фліски-боневтіковки вже довела до того, що Україні обрізали західну допомогу і на фронті доводиться економити снаряди. Влада не може домовлятися із Заходом сама? Хай дозволить домовлятися тим, хто уміє.
Опрозиція вимагає завершити процес боротьби з Московською церквою, по факту — московською п’ятою колоною. Саме за Петра Порошенка був зроблений грандіозний крок з відходу України від московських попів — була створена помісна церква. ПЦУ. Нещодавно ми спостерігали, типу, боротьбу влади проти московського патріархату. Заврешилася «боротьба» прогнозовано нічим. Онуфрій проводить молебни в Києво-Печерській лаврі, як годиться. Очевидно, метою «боротьби» було не побороти МП, а перетворити УПЦ-МП, В УПЦ-ОП, ручну церкву офіса президента.
Ще за Порошенка був прийнятий закон який зобов’язував церкви в назві згадувати країну де розташований центр церкви. Тобто МП мала себе іменувати РПЦ в Україні. Але закон досі ігнорують. І саме друзяки Зеленського (Трофімов) намагалися скасувати те, що було здобуто за Порошенка.
Опозиція вимагає передати 30% військового ПДФО бойовим бригадам. Це податок відібрали у місцевих громад, типу аби забезпечити фронт, і… і щось результату «забезпечення» не видно й близько. Опозиція пропонує передати третину цих коштів самим бригадам — вони і так весь час канючать допомогу у волонтерів.
Опозиція вимагає створення ТСК, аби розслідувати причини НЕбудівництва оборонних споруд. Тема — крічуща. Мусять бути названі ті, завдяки кому ЗСУ зараз відбивають атаки в земляних траншеях, тоді як ворог свої позиції вже давно накрив бетоном.
Нарешті те, що мене вкурвило найбільше. Петро Порошенко запропонував припинити протистояння влади і опозиції — розглянути законопроєкт про погодження Головнокомандувачем призначення та звільнення командувачів, бо він несе за це відповідальність, а можливості впливу не має ніякого.
А ви не в курсі? Ви уявляєте собі Бонапарта, який не сам призначає Нея або Груши — йому призначають. І мучайся. А у нас от так. Генерал Залужний не має повноважень призначати командувачів на напрямки — зате саме з нього вимагають результів від тих командувачів.
Ну а тепер скажіть, що з переліченого не слушно? Як на мене — абсолютно все. Проте.
Очевидно, влада всі вимоги опозиції проігнорує. Як завжди. Скажу на це так — тим гірше владі.
Зелену владу відрізняє конкретна вада — вона взагалі не вміє діяти стратегічно. Саме через це комок проблем, які влада має вирішувати в пожежному порядку росте як кучугур у снігопад. Влада уже стоїть перед необхідністю проводити масову мобілізацію в умовах обрізаної західної допомоги, яка може ще й поменшати. Я не те що переконаний, я вже бачу як ми матимемо стрибок інфляції та економію коштів геть скрізь на всьому.
Влада вже мала ситуацію коли рейтинги «Слуги народу» впали нижче рівня рейтингів «Європейської солідарності». Матиме ще — і гірше. Тоді буде пізно згадувати про вимоги опозиції.
Хоча зараз можна просто дослухатися.
Почали збір підписів за відставку Стефанчука. За неспроможність організувати нормальну роботу парламенту, систематичне порушення регламенту, цькування опозиції, неповагу до ВР і перешкоджання діяльності народних депутатів як в залі так і в міжпарламентській діяльності.
