Чи мають спортсмени, які нагороджені найвищою державною нагородою — Герой України вболівати за свою державу? Звісно, що так, — скаже кожен. Однак багато державних нагород було віддано тим, хто зрадив Україну в часі війни. Вже не раз піднімала це питання. І тепер маємо ситуацію на Олімпійських іграх.
Покарали українського спортсмена Владислава Гераскевича за його громадянську позицію та вшанування памʼяті загиблих українських спортсменів в російсько-українській війні. Нас підтримує світ, але дивним чином член виконкому МОК Герой України — Сергій Бубка мовчить. Він промовчав коли почалося повномасштабне вторгнення, коли всі боролись, за недопущення російських спортсменів на Олімпіаді. А плавчиня Яна Клочкова, яка теж має найвищу державну нагороду Герой України — за інформацію ЗМІ, живе у Криму.
Звання «Герой України» — це не про медалі чи титули. Воно про відданість державі, моральну позицію і готовність стояти за правду, навіть коли важко. Сьогодні справжніми героями є ті, хто не боїться відкрито говорити про війну і шанувати пам’ять загиблих.
Саме тому я звернулася до Президента України Володимира Зеленського з вимогою розглянути питання позбавлення звання «Герой України» Сергія Бубки та Яни Клочкової.
…
Знаєте, що в цій історії з Єрмаком-адвокатом бентежить мене найбільше?
Якби на місці Гераскевича була я, то щойно дізналася б, що моїм захисником у суді призначили Єрмака -я б відмовилася в ту ж секунду. Просто з принципу.
А тут ми бачимо зовсім іншу картину: спортсмена це чомусь цілком влаштовує. Жодних питань, жодних заперечень. І ось тут мій патріотичний пазл не складається.
Якби він публічно відмовився від послуг «сірого кардинала» Банкової, я б повірила і в його щирість, і в ту історію з шоломом, і в справжній патріотизм.
А так… вибачте, але це більше схоже на погоджену акцію. Якщо ти приймаєш таку «допомогу» від людини з таким шлейфом, то ти автоматично стаєш частиною цього політичного кіно.
Невже в Україні реально не знайшлося жодного іншого гідного адвоката, що треба було йти під крило до колишнього голови ОП? Чи патріотизм закінчується там, де пропонують високе покровительство?
Для мене це головний маркер: або ти граєш свою гру, або ти просто інструмент у чужій режисурі.
На цьому цю тему закриваю…Всім гарного дня…
Владислав Гераскевич зараз потребує публічної підтримки. Члени української Олімпійської збірної могли б таку підтримку надати.
Всього в Олімпійській збірній України на Олімпіаді 2026 – 46 спортсменів. Якби кожен з них підтримав приклад Гераскевича і нагадав про вбитих росіянами в Україні, Міжнародному олімпійському комітету було б дуже проблемно дискваліфікувати 46 спортсменів. Це був би такий скандал, якого точно не хотіли б функціонери МОК.
Але у нас немає 46 голосів, які могли бути почутими. Українські спортсмени, переважно, мовчать. Чому?
Тому що український спорт традиційно дуже сильно пов’язаний з росією.
Якщо ви зайдете в роздягальню будь-якого виду спорту, то частіше всього почуєте там рускій язик. Тренери, яким 45+, гарантовано мають купу знайомих спортсменів в росії, з якими вони разом колись проходили збори, бухали, трахалися і досі мають широкий нетворкінг.
За рахунок відсутності мовного бар’єру, професійні речі, тренувальні програми – теж з росії.
Саме тому спортсменам, які представляють Україну так тяжко даються якісь патріотичні речі. Бо навколо них – російське середовище тренерів, функціонерів, спонсорів. Навколо них – ментальна росія, де не всьо так однозначно і братскіє народи. Тільки ми, рускіє, лучші, а ви – малороси.
Наприклад, єдиний український спортсмен, який вигравав медалі на двох останніх Олімпійських іграх, Олександр Абраменко, не зміг однозначно назвати росію агресором, сказав, що не все так однозначно, обнімався з російським спортсменом на подіумі.
Ми можемо скільки завгодно закликати МОК не чинити несправедливості, можем навіть приймати звернення Верховної Ради до МОК, але чому мовчать українські спортсмени? Де їхня громадянська і просто людська позиція?
Невже дружба з російськими спортсменами так сильно закриває очі українських олімпійців на втрати свого народу у несправедливій війні, яку росія веде проти України?
Хотілося б, щоб ми чули голос всіх 46 українських олімпійців, а не одного. Це була б справжня сила. Це було б так, як чинять справжні спортсмени – один за всіх і всі за одного.
Так, як вчинила Олена Смага, яка публічно підтримала Гераскевича і Україну. Ви ж УКРАЇНСЬКІ спортсмени, чи не так?
Serhii Marchenko
До Виконавчого комітету Міжнародного олімпійського комітету
Особисто пані Керсті Ковентрі
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
Шановні панове!
Я звертаюся до вас у час, коли світ знову опинився на роздоріжжі між цінностями та регламентами, між живою правдою та мертвою буквою паперу. Рішення про дискваліфікацію українського атлета Владислава Гераскевича на Зимових Олімпійських іграх 2026 року — це не просто помилка арбітражу. Це глибока, я б сказав, трагічна деформація самої суті олімпізму.
Ви подивіться, що ви вчинили. Ви назвали «політичною пропагандою» обличчя вбитих українських спортсменів на шоломі нашого Гераскевича. Ви виставили ультиматум: або атлет зраджує пам’ять своїх полеглих братів і сестер, або він залишає трасу. І я хочу запитати вас: де тут спорт? Де тут мир? Де тут гідність?
1. Професійна невідповідність вашого рішення:
Ваша апеляція до 50-ї статті Олімпійської хартії у цьому контексті є абсолютно нікчемною. Вшанування пам’яті замордованих колег — це не ідеологія. Це акт найвищої людяності. Забороняючи це, ви де-факто стаєте на бік агресора, бо допомагаєте йому приховати злочин. Це — професійне безсилля перед лицем реальної трагедії.
2. Справа нашого Гераскевича — справа всієї України:
Владислав привіз до Мілана не політику. Він привіз туди розірване серце нашої нації. Кожне обличчя на його шоломі — це не «картинка», це життя, яке було відібране кулею чи ракетою. Коли ви вимагаєте «заклеїти» ці фотографії, ви вимагаєте від українців заклеїти свої рани, щоб вони не псували вам «свято спорту». Це фарисейство, якому немає виправдання.
3. Про небезпечний прецедент:
Сьогодні ви дискваліфікували атлета, але завтра історія дискваліфікує вас. Ви перетворили МОК на закриту канцелярію, де страх перед правдою став вищим за олімпійські ідеали. Ви кажете, що спорт «поза політикою», але своїм рішенням ви зробили його заручником найгіршого виду політики — політики умиротворення агресора.
Панове члени комітету!
Я закликаю вас: схаменіться. Поверніть собі зір і слух. Світ не складається з параграфів, він складається з вчинків. Владислав Гераскевич свій вчинок зробив — він вибрав Честь. Тепер вибір за вами: або ви залишаєтеся з бюрократичним холодом у серці, або ви визнаєте свою помилку і повертаєте Олімпійським іграм їхню душу.
Правда — вона як сонце. Ви можете спробувати закрити її своєю дискваліфікацією, але вона все одно зійде над Україною і над усім вільним світом.
З глибокою вірою в український народ і вічну справедливість,
