У Польщі вийшла книжка журналіста Збігнева Парафяновича «Польща на війні». Книжка неоднозначна. У книзі дуже багато претензій до України, мовляв Польща Україні щиро допомагала, а Україна в особі її еліти виявилася невдячною. Зараз, коли польські перевізники блокують кордони України (під час війни) обговорювати такі матерії явно не час. Потрібна більш спокійна обстановка, аби розібратися. Проте.
Про перші дні вторгнення Росії до України, книжка подає чимало цікавих фактів. Фактів які примушують замислитися. Без перебільшення, Польща у перші місяці російського вторгнення нам дуже допомогла. Одне лише те, як Польща прийняла десятки тисяч наших біженців, важко переоцінити. А були ще військова допомога, гуманітарна допомога, дипломатична тощо. Про що розповідає книжка?
Книжка «Польща на війні» повідомляє, що у Європі в агресію Росії ніхто не вірив. Поляки знали про підготовку Росії від американців (ще в листопаді 2021 р.), проте коли прем’єр Моравецький їздив по Європі в спробі домовитися про взаємодію в разі «важкого часу», його побоювання ніхто не сприймав усерйоз. Ну, нічого дивного. Ми теж знаємо президента, який не вірив що Росії нападу на його країну навіть після попередження від голови ЦРУ особисто. Депутати політсили того президента до самого вторгнення волали, що попередження про вторгнення – то американці намагаються розвалити економіку України. Було?
Згідно книжки «Польща на війні», Захід не вірив, що Україна зможе відбитися від російської навали. Ба-більше. Вже після вторгнення Джейк Салліван заявляв полякам, що війна завершиться за кілька днів, максимум – за тиждень. Салліван стверджував що держави Україна невдовзі не буде. Поляки й самі сумнівалися чи вистоїть Україна? За їхніми оцінками в разі такої навали, вони самі відсіч дати не змогли б. Американці заявляли, що хочуть евакуювати з України «40 тисяч американських громадян», з чого поляки зрозуміли, що США хочуть евакуювати з України всю політичну еліту – в Україні просто не було аж такої кількості громадян США. Проте…
Чому ми тоді вистояли? Так, тому що строчники з Нацгвардії втримали аеродром в Гостомелі проти горлорізів з російських ВДВ. Так, тому що батальйон неповного складу морської піхоти на Чонгарі грамотно відступав, вимотуючи сили ворога. Так, тому що тисячі небайдужих українців встали на захист нашої Батьківщини – в тому числі й автор цих рядків.
А ще тому, що українські авіація і ППО були виведені з під першого удару. А ще тому, що до вторгнення офіцери бойових бригад їздили на рекогносцировку місцевості в районах де їм довелося воювати. А ще тому, що до війни було створено десятки планів на випадок російського вторгнення. Сталося це в умовах коли (за «Української правдою») голова СБУ Баканов і міністр оборони Резніков навіть на нараді у Зеленського 23 лютого стверджували що російського вторгнення не буде. А хто наполягав, що вторгнення буде – і готував війська до оборони України?
А це був головнокомандуючий ЗСУ генерал Валерій Залужний. Бо саме він командував військами в режимі реального часу. Саме він приймав рішення, які тоді врятували Україну. Поляки свідчать – в успіх України не вірили ані американці, ані Європа. Залужний зробив з їхнього погляду, неможливе. Завдяки Залужному Україна все ще існує. Так, поляки не пишуть цього прямо. Але це очевидно всім, крім шанувальників нардепа Безуглої.
І ще. Пам’ятаєте інцидент, коли в Польщі впала ракета, що вбила двох поляків? У книжці «Польща на війні» стверджують, що то була українська ракета. Поляки тоді були схильні не роздувати скандал, вони бажали аби українська сторона бодай вибачилася за інцидент. Але з боку Зеленського реакції не з’явилося. Польське керівництво це сильно образило.
Єдиним, хто вибачився за інцидент перед поляками був… той самий генерал Залужний. Що поробиш? У всі часи військові були дипломатами набагато кращими за шоуменів. Бо результат дипломатії Зеленського наразі – заблоковані кордони України. На жаль – далеко не тільки.
