Від нормандських перемовин очікують великих змін, а реальність в тому, що жодного міліметру для компромісів просто не існує, і ніяких змін бути не може.
Представник Росії Козак в результаті поскаржився, що Україна не збирається вести перемовини з окупаційною адміністрацією «ЛДНР»: «Це ключове протиріччя, яке Україна відмовилась погоджувати».
Висновки такі:
1. Путін не шукає компромісів. Не зважаючи на тиск Заходу, Росія буде продовжувати погрози Україні розширенням фронту агресії.
2. Росія поступово поглинає окуповані території, і не збирається йти звідти. Це окупація землі де-факто, а питання з де-юре Кремль не дуже цікавить.
3. Росія продовжить кидати сили для дестабілізації ситуации в України.
4. Україні треба готуватись до тривалої війни, бо військова загроза не буде зменшуватись. Треба вчитись з цим жити, ніякі перемовини окупацію не виправлять.
Вчорашні переговори у Берліні для Єрмака стали провальними — нічого не досягти не вдалося. Домовилися далі зустрічатися. Але якщо після минулих переговорів у Парижі була призначена принаймні дата переговорів у Берліні, то тепер дати наступних перемовин немає.
Росія знову наполягала на прямих переговорах України з ОРДЛО.
На мою думку, добиваючись безрезультатності Нормандського формату, Росія намагається перенести основні переговори в ТКГ, де Україна, мовляв, має говорити з ОРДЛО.
До речі на наступну зустріч Україна планує винести обмін заручниками. Це незручна тема для України, бо росіяни завжди шантажують українцями у полоні, підкреслюючи байдужість до власних громадян. Але найголовніше, що зрив спецоперації із захоплення вагнерівців призвів до того, що український фонд для обміну є вже не таким цікавим для Москви.
Велика подяка Ліз Трасс та Борису Джонсону за жорсткі та ефективні проукраїнські переговори з росіянами та їх друзями у Європі. Дякую британським ЗМІ за їдкі меседжі про піар Макрона на крові заради власних президентських виборів. Я взяла собі на замітку, як правильно робиться інформаційне «килимове бомбардування» на різних рівнях і на різні цільові аудиторії.
Саме це, а ще суспільний тиск всередині України врятували нас від того, що би дуже хотів Єрмак. Але не зміг. Від підписання якоїсь єресі з Козаком у Берліні.
«Голова Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що за підсумками переговорів політичних радників лідерів Нормандського формату не вдалося погодити підсумковий документ.»
Неправі ті хто скажуть, що Єрмак злітав до Берліну безрезультатно. По перше, головний завхоз країни трохи помандрував за наш з вами рахунок. По друге, сподіваюсь, що він зміг купити пару нових степлерів та пачку скрепок. Бо згідно з посадою Єрмака — це ж основна діяльність завхозу Зеленского. Тож, якийсь результат всеж є. А по третє, і так заздалегідь було зрозуміло що результата не буде. Залишилося ще Зеленскому зустрітися з Путіним, подивитися йому у очі, а потім здивовано волати, що клоун не зміг переконати кривавого диктатора та примусити його відвести війська. Пихаті йолопи з ОП не розуміють, що вони вже все зробили, щоб від них нічого не залежало, а Україна б втратила суб’єктність. Але і це ще не дно. Хоча днопоглублювальні роботи нашої влади не припиняються. На жаль.
